Со́вки — історична місцевість, селище у Києві розташована між проспектом Валерія Лобановського, вулицями , (Михайла Максимовича) і Жулянами. Розташоване в Солом'янському районі.
Совки | ||||
![]() Де ля Фліз. Совки (1854) | ||||
Загальна інформація | ||||
---|---|---|---|---|
50°24′15″ пн. ш. 30°29′06″ сх. д. / 50.40444444002777402° пн. ш. 30.48500000002777810° сх. д.Координати: 50°24′15″ пн. ш. 30°29′06″ сх. д. / 50.40444444002777402° пн. ш. 30.48500000002777810° сх. д. | ||||
Країна | ![]() | |||
Адмінодиниця | Київ | |||
Карта | ||||
![]() Совки Совки (Київ) | ||||
|
Основні вулиці — Каменярів, (Яблунева), (Сумська), Мостова.
Прилягають до місцевостей Жуляни, Олександрівська слобідка, Ширма.
Історія
Походження назви не встановлене. За однією з версій, назва походить від пташки совки або ж від однойменної комахи-шкідника. Можливо, в далекому минулому тут зустрічалися ці представники фауни.
На місці майбутніх Совок у 2-й половині XIV століття виник заміський двір київського князя Володимира Ольгердовича, що з кінця 14 століття фігурує як Володимерка. Під назвою Сувки (Сувка) вперше згадані як володіння домініканського монастиря, що 1612 року було продано шляхтичу Ярошу Покаловичу. У 1618 році придбані Києво-Печерською лаврою, а у 1656 році — Софійським монастирем.
Про Совки станом на середину XIX століття Л. Похилевич у праці «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» писав:
![]() | Жителей обоего пола 161. Она (деревня Совки — авт.) разбросана по живописным оврагам, поросшим густыми кустарниками. Пруд в деревне и при нем мельница принадлежат с 1850 года митрополитанскому дому взамен пруда, отданного кадетскому корпусу. Здесь же находится свечной восковой завод, устроенный в 1837 году Совки принадлежали до 1787 года Киево-Печерской Лавре, которой и ныне близ деревни принадлежит хорошая пасека. | ![]() |
Зважаючи на невеликі розміри та малу кількість населення Совки до 1910-х років не мали власної церкви — це підтверджується картами Київщини 1850-х, 1890-х. Приписна каплиця, перетворена згодом на Покровську церкву, виникла близько 1911-12 років.
Про Совки кінця XIX століття можна знайти згадки і у «Словнику географічному Королівства Польського та інших земель слов'янських»:
![]() | Совки … повіту Київського, Білогородської волості, парафії православної Жулян, за 5 верст від Києва, має 272 мешканці… Невелика цегельня. Став, із млином, що на ньому знаходиться, належить київським митрополитам | ![]() |
.
На 1900 рік Совки, казенне село Білогородської волості Київського повіту, у селі дворів 132, мешканців 883 особи, з них чоловіків 436, жінок 447. Головне заняття мешканців — хліборобство. У селі школа грамоти, три цегельних заводи, належних Харитону Чиркову, Федору Скворцову та Дмитру Сингаївському, на кожному заводі працювало по 16 робітників, що прибули з Чернігівської губернії. Діяв шкіряний завод, належний Олександру Єрохіну, де працювало 35 чоловіків — 7 місцевих, а 28 прибулих з Чернігівської та Орловської губернії.
З 1923 року Совки в межах Києва, до того входили до Київського повіту Київської губернії. Невдовзі селище відійшло до Київської приміської смуги та до 1933 року були центром сільської ради і лише 1933 року були остаточно підпорядковані місту. Станом на 1932—1933 роки майже 90 % населення селища складали робітники, втім Совки також дуже постраждали від голодомору — із 1310 мешканців, що населеляи село 1932 року, загинуло 420 осіб — 32 % населення села…. Для порівняння — Друга світова війна забрала життя 100 мешканців селища.
Здавна і до 1-ї третини ХХ століття. Совки фактично мали лише дві вулиці — початкові частини сучасних вулиць Крутогірної та Каменярів.
Протягом 1930—50-х років Совки здобули сучасного вигляду, коли під забудову було освоєно підвищення над Совськими балками. Тоді ж сформувалася сітка вулиць та провулків (32 вулиці та провулки) та збудовано основну частину існуючої одноповерхової садибної забудови.
Церква у Совках залишалася діючою і 1936 року, чи закривалася у 1938-39 роках, невідомо. Та церква точно діяла і за окупації і пізніше. Зруйнована була у 1960-х роках. Нині на тому місці збудовано новий православний храм.
Совки дали назву Совським ставкам, кладовищу, вулицям та провулкам, що існували або існують (нині назву Совська має одна з вулиць Жулян).
Джерела
- Совки. Непарадный Сталианс. Малоэтажная городская архитектура СССР.
- Веб-енциклопедія Києва.
- Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — 2-е изд. — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1985. — 760 с., ил. (рос.)
- Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — 352 с. — .
- Київ. Короткий топонімічний довідник. Довідкове видання / Л. А. Пономаренко, О. О. Різник — К. : Видавництво «Павлім», 2003. — 124 с. : іл. — .
Примітки
- Вакулишин Сергій.Голодова катастрофа в Києві. 2005 [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
![]() | Це незавершена стаття про Київ. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет