Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пономаренко Лі дія Анто нівна Пономаре нко псевдонім Лідія Величко 16

Пономаренко Лідія Антонівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пономаренко.

Лі́дія Анто́нівна Пономаре́нко (псевдонім Лідія Величко) (16 лютого 1922(19220216), рудник Артема, Донецька губернія — 3 грудня 2013, Київ) — українська геодезистка, києвознавиця, дослідниця топонімії Києва, історико-картографка. Авторка понад 300 розвідок і публікацій. За життя працювала в державних інженерно-технічних та гуманітарних установах. Почесний член Комісії з питань найменувань і пам'ятних знаків і Українського товариства охорони історії та культури. Співавторка видання «Довідник. Вулиці Києва» (1995). Вона є також авторкою матеріалів з топонімії міста в енциклопедичному довіднику «Київ» (перевиданий у 1981–1986 роках). На основі її персональної картотеки 2012 року опубліковано . Склала перший реєстр із 2115-ти вулиць Києва. За діяльність у відновленні історичних назв вулиць Києва ще за життя отримала прізвисько Хрещена мати київських вулиць.

Лідія Антонівна Пономаренко
image
Лідія Пономаренко у 2012 році
Народилася 16 лютого 1922(1922-02-16)
рудник Артема, Донецька губернія
Померла 3 грудня 2013(2013-12-03) (91 рік)
Київ, Україна
Поховання Північне кладовище
Країна image СРСР
image Україна
Діяльність краєзнавиця, топограф, геодезист, інженерка, картографка, історик
Alma mater d (1946)
Заклад КДУ ім. Т. Шевченка
d
(Державний інститут науково-технічної та інноваційної експертизи)
Інститут історії України НАН України
Партія КПРС (1991)
Батько d
Автограф image
image Пономаренко Лідія Антонівна у Вікісховищі

Життєпис

Лідія Пономаренко народилась 16 лютого 1922 року на руднику Артема в родині гірняка-робітника. Навчилась читати, писати та рахувати до офіційної школи. З 1929 по 1939 рік вчилась у середній школі імені Горького в Краснодоні. З 1939 по 1946 рік навчалась на інженера аерофотогеодезиста в [ru].

У 1941 році з батьками евакуйована до Ткварчелі. У цьому ж році працює колектором геологорозвідувальної партії. У серпні 1942 року переїхала з батьками до Кузбасу та впродовж року вчилась на геологорозвідувальному відділенні Томського індустріального інституту. У 1943 році повернулась до Москви на навчання, яке закінчила 1946 року.

З 1946 по 1950 рік у декретній відпустці та не працює. З листопада 1950 по 1953 рік працює дільничним маркшейдером новошахтинській шахті №7. У квітні 1951 року вступила до лав Комуністичної партії СРСР. На шахті вона також працювала агітатором, керувала гуртками вивчення біографії Володимира Леніна, історії КПРС та філософії.

З вересня 1953 по 1959 рік працює викладачкою та завідувачкою кабінету геодезії, геології та маркшейдерської справи . У 1959 році переїхала до Києва на посаду інженера науково-дослідного сектору, пізніше молодшого наукового співробітника лабораторії аерометодів Київського державного університету. За сумісництвом була викладачем топографії та асистентом з аерометодів. Через проблему житла вимушена змінити роботу на іншу посаду в інституті 1960 року. У зв’язку з реорганізацією геодезичного відділу інституту, у жовтні 1961 року була переведена в Проєктне бюро спеціалізованого монтажного управління №3 Проєктно-монтажного тресту №5. Від 1960-х років почала досліджувати топонімію Києва.

З листопада 1963 року працювала на посаді інженера технічного відділу . Упродовж 1966–1967 років Лідія Пономаренко очолює топографічну партію Укрдіпродору. В червні — вересні 1966 року працює інженером-геодезистом . З вересня 1967 по січень 1970 року – науковий співробітник (Інституту науково-технічної інформації).

У 1967 році почала активно друкуватись у науково-популярних, фахових та періодичних виданнях на тему історії України, топографії, історичного картознавства. Професійно займалася історичною топографією й картознавством із 1970 року. Від 1970 року Лідія Пономаренко входила до складу міської Комісії з питань найменувань і пам'ятних знаків. Вона – ініціаторка запровадження й відродження низки київських топонімів, а також першого реєстру із 2115-ти вулиць Києва.

З 1970 по 1982 рік працює на посаді старшого інженера-картографа Інституту історії АН УРСР. Головний напрямок її наукових досліджень – вивчення картографічних джерел для створення карт атласу УРСР. Вона досконало опрацювала картографічні фонди архівів і бібліотек Києва та Москви.

Від 1992 року працювала у Центрі пам’яткознавства НАН України і Українському товаристві охорони пам’яток історії і культури. Очолювала також Київську секцію пам’яток науки і техніки. У 1995 році у співавторстві публікує «Довідник. Вулиці Києва». Залучалася до діяльності (Музею гетьманства), видавництва «Плеяди» та інших. В останні роки життя — почесний член Комісії з питань найменувань і пам'ятних знаків та УТОПІК.

Померла 3 грудня 2013 року в Києві після тривалої важкої хвороби. Похована на кладовищі села Літки.

У листопаді 2021 року на її честь названо (вулицю) в Деснянському районі Києва.

Родина

Прадід Лідії Пономаренко по материнській лінії Микита Величко походив з кріпацької родини, пізніше був розкуркулений. Прадід за батьківською лінією Ананій Кушнір працював бурлаком на Волзі, він змінив прізвище на вимогу тестя дружини Олександри на Пономаренко. Її батько Антон Іларіонович Пономаренко працював у приватних шахтах французько-бельгійського (Катеринівського акціонерного товариства). Був арештований німцями 1918 року, але звільнений через клопотання компанії. Антона Пономаренка делегували на з'їзд гірників до Москви. У 1926 році його нагородили званням почесного шахтаря Донбасу, а згодом двома орденами Леніна та Сталінською премією СРСР (1950).

Мати Поліна Опанасівна Пономаренко походила з селянської родини Степанових. Вона закінчила два класи церковнопарафіяльної школи. Упродовж 1920–1930 років працювала медичною сестрою, пізніше — домогосподаркою.

Наукова діяльність

Лідія Пономаренко понад 40 років займалась геодезією, картами, схемами, назвами. Активно виступала за збереження історичної топонімії, захисту культурної спадщини Києва та України. Вивчала плани й описи Києва та інших міст України різних епох. Серед розглянутих нею матеріалів деякі були вперше відкриті та введені до наукового обігу. Виявила в Ленінграді та згодом опублікувала рукопис книги Максима Берлинського, що вважався втраченим.

Її погляд на повернення назв вулиць має персональні принципи історико-топографічного відновлення. Погляди дослідниці порівнювали з принципами голови комісії з відновлення вулиць, київського віцегубернатора [ru] XIX століття. За життя Лідія Пономаренко опубліковано рукописні пам'ятки української історії та культури, карти населених пунктів, регіонів. Володіла польською, болгарською, англійською та російською мовами. Вона також є автором досліджень з топонімії міста в енциклопедичному довіднику «Київ» (1981–1986).

Упродовж життя збирала картотеку джерел і фахової літератури, картографічних матеріалів. У 1995 році вийшов друком академічний києвознавчий довідник «Вулиці Києва». У цій книзі зібрано понад дві тисячі статей про вулиці, провулки, площі Києва, вказано не лише райони та їхнє розташування, а й зазначені найближчі зупинки метро, швидкісного трамвая, приміських залізничних станцій. У виданні даються ґрунтовні пояснення, чому так чи інакше називається кожна вулиця, коротко викладено її історію. У 2012 році на основі картографічної бібліотеки опубліковано картобібліографічне видання , який містить картографічні джерела Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені Володимира Вернадського та додатком відомостей про карти і плани з історії України в російських архівних, музейних та рукописних зібраннях. Мала велику особисту бібліотеку, яка склала основу бібліографічних видань. Попри підготовлений рукопис кандидатської дисертації «Плани та описи Києва середини XVII–XIX ст.» вона ніколи не здобувала вченого звання або ступеня.

Особистість

Вона вбачала сенс життя у невтомній праці для України, українців, нести правду про минувшину, її діячів. Дослідниця також закликала вивчати соціальні фактори екології, використовувати новітні засоби поширення історичних знань, більше залучати молодих людей та дослідників до вивчення історичного минулого. Була членкинею клубу книголюбів. Сучасники згадують Лідію Пономаренко як оптимістку.

Вибрані публікації

Лідія Пономаренко була автором понад 300 публікацій. Друкувалась у виданнях «Вечірній Київ», «Вечерний Минск», «Вечерний Ростов», «Київські відомості», «Комсомольська правда», «Советская молодёжь» та інших. Більшість робіт присвячено історії назв вулиць, планам і мапам Києва та інших міст. Згідно з довідниками Інституту історії України НАН України та Національної спілки краєзнавців України найбільш важливими були:

  • Проблема водоснабжения в Украинской ССР. – К., 1969 (у співавт.).
  • Їх іменами названі вулиці Печерського району м. Києва. – К., 1968 (у співавт.).
  • Плани міста Києва XVII–XIX ст. як історичне джерело // Київська старовина. — 1972. — С. 62–69.
  • Их именами названы улицы Киева. – К., 1977 (у співавт.).
  • Топографічні описи Києва кінця XVIII — початку XIX ст. // Історичні дослідження. Вітчизняна історія. — Вип. 8. — К., 1982. — С. 39–42.
  • Географические, топографические и другие официальные описания г. Киева второй половины XVIII — начала XIX в. // Киев в фондах Центральной научной библиотеки АН УССР. — К. : Наукова думка, 1984. — С. 62–83. (рос.)
  • Офіційні описи губерній XVIII — першої половини ХІХ століття // Рукописна та книжкова спадщина України. — Вип. 1. — К., 1993. — С. 59–69.
  • Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — 352 с. — .
  • Історична топонімія Києва // Питання історичної ономастики України. – К., 1994.
  • Картографічне пам’яткознавство // Праці Центру пам’яткознавства. – К., 1992.
  • Портрет на фоне Киева. — К., 2002. — (Статьи, библиография). (рос.)
  • Київ. Короткий топонімічний довідник. Довідкове видання / Л. А. Пономаренко, О. О. Різник. — К. : Видавництво «Павлім», 2003. — 124 с. : іл. — .
  • Київ. Історія в географічних назвах / Л. Пономаренко, Л. Серенков. — К., 2007.
  • Пономаренко Лідія Антонівна — історик, києвознавець, топоніміст: Біобібліографічний покажчик. — К., 2012.
  • Карти і плани в джерелознавчих студіях Лідії Пономаренко (з описом картографічних джерел Інституту рукопису НБУ імені В. І. Вернадського та додатком відомостей про карти і плани з історії України в російських архівних та рукописних зібраннях) / упор. А. В. Пивовар. — К.: Академперіодика, 2012. — 668 с.

Примітки

  1. Краєзнавці України, 2003, с. 176.
  2. До 90-річчя з дня народження Л. А. Пономаренко, 2012, с. 47.
  3. Косилов, 2006.
  4. Пономаренко Лідія Антонівна, 2012, с. 12.
  5. Пономаренко Лідія Антонівна, 2012, с. 14.
  6. Інститут історії України НАН України. 1936–2006, 2006, с. 623.
  7. Пономаренко Лідія Антонівна, 2012, с. 14-15.
  8. Пономаренко Лідія Антонівна, 2012, с. 15.
  9. Пономаренко Лідія Антонівна, 2012, с. 17.
  10. Москаленко, 2021.
  11. Пономаренко Лідія Антонівна, 2012, с. 12-13.
  12. Пономаренко Лідія Антонівна, 2012, с. 13.
  13. Бєляєва, 2012.
  14. Пономаренко Лідія Антонівна, 2012.
  15. Вчені інституту історії України, 1998, с. 257.

Джерела

Довідники
Статті
Інтерв'ю
Ця стаття належить до української Вікіпедії.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Ponomarenko Li diya Anto nivna Ponomare nko psevdonim Lidiya Velichko 16 lyutogo 1922 19220216 rudnik Artema Donecka guberniya 3 grudnya 2013 Kiyiv ukrayinska geodezistka kiyevoznavicya doslidnicya toponimiyi Kiyeva istoriko kartografka Avtorka ponad 300 rozvidok i publikacij Za zhittya pracyuvala v derzhavnih inzhenerno tehnichnih ta gumanitarnih ustanovah Pochesnij chlen Komisiyi z pitan najmenuvan i pam yatnih znakiv i Ukrayinskogo tovaristva ohoroni istoriyi ta kulturi Spivavtorka vidannya Dovidnik Vulici Kiyeva 1995 Vona ye takozh avtorkoyu materialiv z toponimiyi mista v enciklopedichnomu dovidniku Kiyiv perevidanij u 1981 1986 rokah Na osnovi yiyi personalnoyi kartoteki 2012 roku opublikovano Sklala pershij reyestr iz 2115 ti vulic Kiyeva Za diyalnist u vidnovlenni istorichnih nazv vulic Kiyeva she za zhittya otrimala prizvisko Hreshena mati kiyivskih vulic Lidiya Antonivna PonomarenkoLidiya Ponomarenko u 2012 rociNarodilasya 16 lyutogo 1922 1922 02 16 rudnik Artema Donecka guberniyaPomerla 3 grudnya 2013 2013 12 03 91 rik Kiyiv UkrayinaPohovannya Pivnichne kladovisheKrayina SRSR UkrayinaDiyalnist krayeznavicya topograf geodezist inzhenerka kartografka istorikAlma mater d 1946 Zaklad KDU im T Shevchenka d Derzhavnij institut naukovo tehnichnoyi ta innovacijnoyi ekspertizi Institut istoriyi Ukrayini NAN UkrayiniPartiya KPRS 1991 Batko dAvtograf Ponomarenko Lidiya Antonivna u VikishovishiZhittyepisLidiya Ponomarenko narodilas 16 lyutogo 1922 roku na rudniku Artema v rodini girnyaka robitnika Navchilas chitati pisati ta rahuvati do oficijnoyi shkoli Z 1929 po 1939 rik vchilas u serednij shkoli imeni Gorkogo v Krasnodoni Z 1939 po 1946 rik navchalas na inzhenera aerofotogeodezista v ru U 1941 roci z batkami evakujovana do Tkvarcheli U comu zh roci pracyuye kolektorom geologorozviduvalnoyi partiyi U serpni 1942 roku pereyihala z batkami do Kuzbasu ta vprodovzh roku vchilas na geologorozviduvalnomu viddilenni Tomskogo industrialnogo institutu U 1943 roci povernulas do Moskvi na navchannya yake zakinchila 1946 roku Z 1946 po 1950 rik u dekretnij vidpustci ta ne pracyuye Z listopada 1950 po 1953 rik pracyuye dilnichnim markshejderom novoshahtinskij shahti 7 U kvitni 1951 roku vstupila do lav Komunistichnoyi partiyi SRSR Na shahti vona takozh pracyuvala agitatorom keruvala gurtkami vivchennya biografiyi Volodimira Lenina istoriyi KPRS ta filosofiyi Z veresnya 1953 po 1959 rik pracyuye vikladachkoyu ta zaviduvachkoyu kabinetu geodeziyi geologiyi ta markshejderskoyi spravi U 1959 roci pereyihala do Kiyeva na posadu inzhenera naukovo doslidnogo sektoru piznishe molodshogo naukovogo spivrobitnika laboratoriyi aerometodiv Kiyivskogo derzhavnogo universitetu Za sumisnictvom bula vikladachem topografiyi ta asistentom z aerometodiv Cherez problemu zhitla vimushena zminiti robotu na inshu posadu v instituti 1960 roku U zv yazku z reorganizaciyeyu geodezichnogo viddilu institutu u zhovtni 1961 roku bula perevedena v Proyektne byuro specializovanogo montazhnogo upravlinnya 3 Proyektno montazhnogo trestu 5 Vid 1960 h rokiv pochala doslidzhuvati toponimiyu Kiyeva Z listopada 1963 roku pracyuvala na posadi inzhenera tehnichnogo viddilu Uprodovzh 1966 1967 rokiv Lidiya Ponomarenko ocholyuye topografichnu partiyu Ukrdiprodoru V chervni veresni 1966 roku pracyuye inzhenerom geodezistom Z veresnya 1967 po sichen 1970 roku naukovij spivrobitnik Institutu naukovo tehnichnoyi informaciyi U 1967 roci pochala aktivno drukuvatis u naukovo populyarnih fahovih ta periodichnih vidannyah na temu istoriyi Ukrayini topografiyi istorichnogo kartoznavstva Profesijno zajmalasya istorichnoyu topografiyeyu j kartoznavstvom iz 1970 roku Vid 1970 roku Lidiya Ponomarenko vhodila do skladu miskoyi Komisiyi z pitan najmenuvan i pam yatnih znakiv Vona iniciatorka zaprovadzhennya j vidrodzhennya nizki kiyivskih toponimiv a takozh pershogo reyestru iz 2115 ti vulic Kiyeva Z 1970 po 1982 rik pracyuye na posadi starshogo inzhenera kartografa Institutu istoriyi AN URSR Golovnij napryamok yiyi naukovih doslidzhen vivchennya kartografichnih dzherel dlya stvorennya kart atlasu URSR Vona doskonalo opracyuvala kartografichni fondi arhiviv i bibliotek Kiyeva ta Moskvi Vid 1992 roku pracyuvala u Centri pam yatkoznavstva NAN Ukrayini i Ukrayinskomu tovaristvi ohoroni pam yatok istoriyi i kulturi Ocholyuvala takozh Kiyivsku sekciyu pam yatok nauki i tehniki U 1995 roci u spivavtorstvi publikuye Dovidnik Vulici Kiyeva Zaluchalasya do diyalnosti Muzeyu getmanstva vidavnictva Pleyadi ta inshih V ostanni roki zhittya pochesnij chlen Komisiyi z pitan najmenuvan i pam yatnih znakiv ta UTOPIK Pomerla 3 grudnya 2013 roku v Kiyevi pislya trivaloyi vazhkoyi hvorobi Pohovana na kladovishi sela Litki U listopadi 2021 roku na yiyi chest nazvano vulicyu v Desnyanskomu rajoni Kiyeva RodinaPradid Lidiyi Ponomarenko po materinskij liniyi Mikita Velichko pohodiv z kripackoyi rodini piznishe buv rozkurkulenij Pradid za batkivskoyu liniyeyu Ananij Kushnir pracyuvav burlakom na Volzi vin zminiv prizvishe na vimogu testya druzhini Oleksandri na Ponomarenko Yiyi batko Anton Ilarionovich Ponomarenko pracyuvav u privatnih shahtah francuzko belgijskogo Katerinivskogo akcionernogo tovaristva Buv areshtovanij nimcyami 1918 roku ale zvilnenij cherez klopotannya kompaniyi Antona Ponomarenka deleguvali na z yizd girnikiv do Moskvi U 1926 roci jogo nagorodili zvannyam pochesnogo shahtarya Donbasu a zgodom dvoma ordenami Lenina ta Stalinskoyu premiyeyu SRSR 1950 Mati Polina Opanasivna Ponomarenko pohodila z selyanskoyi rodini Stepanovih Vona zakinchila dva klasi cerkovnoparafiyalnoyi shkoli Uprodovzh 1920 1930 rokiv pracyuvala medichnoyu sestroyu piznishe domogospodarkoyu Naukova diyalnistLidiya Ponomarenko ponad 40 rokiv zajmalas geodeziyeyu kartami shemami nazvami Aktivno vistupala za zberezhennya istorichnoyi toponimiyi zahistu kulturnoyi spadshini Kiyeva ta Ukrayini Vivchala plani j opisi Kiyeva ta inshih mist Ukrayini riznih epoh Sered rozglyanutih neyu materialiv deyaki buli vpershe vidkriti ta vvedeni do naukovogo obigu Viyavila v Leningradi ta zgodom opublikuvala rukopis knigi Maksima Berlinskogo sho vvazhavsya vtrachenim Yiyi poglyad na povernennya nazv vulic maye personalni principi istoriko topografichnogo vidnovlennya Poglyadi doslidnici porivnyuvali z principami golovi komisiyi z vidnovlennya vulic kiyivskogo vicegubernatora ru XIX stolittya Za zhittya Lidiya Ponomarenko opublikovano rukopisni pam yatki ukrayinskoyi istoriyi ta kulturi karti naselenih punktiv regioniv Volodila polskoyu bolgarskoyu anglijskoyu ta rosijskoyu movami Vona takozh ye avtorom doslidzhen z toponimiyi mista v enciklopedichnomu dovidniku Kiyiv 1981 1986 Uprodovzh zhittya zbirala kartoteku dzherel i fahovoyi literaturi kartografichnih materialiv U 1995 roci vijshov drukom akademichnij kiyevoznavchij dovidnik Vulici Kiyeva U cij knizi zibrano ponad dvi tisyachi statej pro vulici provulki ploshi Kiyeva vkazano ne lishe rajoni ta yihnye roztashuvannya a j zaznacheni najblizhchi zupinki metro shvidkisnogo tramvaya primiskih zaliznichnih stancij U vidanni dayutsya gruntovni poyasnennya chomu tak chi inakshe nazivayetsya kozhna vulicya korotko vikladeno yiyi istoriyu U 2012 roci na osnovi kartografichnoyi biblioteki opublikovano kartobibliografichne vidannya yakij mistit kartografichni dzherela Institutu rukopisu Nacionalnoyi biblioteki Ukrayini imeni Volodimira Vernadskogo ta dodatkom vidomostej pro karti i plani z istoriyi Ukrayini v rosijskih arhivnih muzejnih ta rukopisnih zibrannyah Mala veliku osobistu biblioteku yaka sklala osnovu bibliografichnih vidan Popri pidgotovlenij rukopis kandidatskoyi disertaciyi Plani ta opisi Kiyeva seredini XVII XIX st vona nikoli ne zdobuvala vchenogo zvannya abo stupenya OsobististVona vbachala sens zhittya u nevtomnij praci dlya Ukrayini ukrayinciv nesti pravdu pro minuvshinu yiyi diyachiv Doslidnicya takozh zaklikala vivchati socialni faktori ekologiyi vikoristovuvati novitni zasobi poshirennya istorichnih znan bilshe zaluchati molodih lyudej ta doslidnikiv do vivchennya istorichnogo minulogo Bula chlenkineyu klubu knigolyubiv Suchasniki zgaduyut Lidiyu Ponomarenko yak optimistku Vibrani publikaciyiLidiya Ponomarenko bula avtorom ponad 300 publikacij Drukuvalas u vidannyah Vechirnij Kiyiv Vechernij Minsk Vechernij Rostov Kiyivski vidomosti Komsomolska pravda Sovetskaya molodyozh ta inshih Bilshist robit prisvyacheno istoriyi nazv vulic planam i mapam Kiyeva ta inshih mist Zgidno z dovidnikami Institutu istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini ta Nacionalnoyi spilki krayeznavciv Ukrayini najbilsh vazhlivimi buli Problema vodosnabzheniya v Ukrainskoj SSR K 1969 u spivavt Yih imenami nazvani vulici Pecherskogo rajonu m Kiyeva K 1968 u spivavt Plani mista Kiyeva XVII XIX st yak istorichne dzherelo Kiyivska starovina 1972 S 62 69 Ih imenami nazvany ulicy Kieva K 1977 u spivavt Topografichni opisi Kiyeva kincya XVIII pochatku XIX st Istorichni doslidzhennya Vitchiznyana istoriya Vip 8 K 1982 S 39 42 Geograficheskie topograficheskie i drugie oficialnye opisaniya g Kieva vtoroj poloviny XVIII nachala XIX v Kiev v fondah Centralnoj nauchnoj biblioteki AN USSR K Naukova dumka 1984 S 62 83 ros Oficijni opisi gubernij XVIII pershoyi polovini HIH stolittya Rukopisna ta knizhkova spadshina Ukrayini Vip 1 K 1993 S 59 69 Vulici Kiyeva Dovidnik za red A V Kudrickogo K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 1995 352 s ISBN 5 88500 070 0 Istorichna toponimiya Kiyeva Pitannya istorichnoyi onomastiki Ukrayini K 1994 Kartografichne pam yatkoznavstvo Praci Centru pam yatkoznavstva K 1992 Portret na fone Kieva K 2002 Stati bibliografiya ros Kiyiv Korotkij toponimichnij dovidnik Dovidkove vidannya L A Ponomarenko O O Riznik K Vidavnictvo Pavlim 2003 124 s il ISBN 966 686 050 3 Kiyiv Istoriya v geografichnih nazvah L Ponomarenko L Serenkov K 2007 Ponomarenko Lidiya Antonivna istorik kiyevoznavec toponimist Biobibliografichnij pokazhchik K 2012 Karti i plani v dzhereloznavchih studiyah Lidiyi Ponomarenko z opisom kartografichnih dzherel Institutu rukopisu NBU imeni V I Vernadskogo ta dodatkom vidomostej pro karti i plani z istoriyi Ukrayini v rosijskih arhivnih ta rukopisnih zibrannyah upor A V Pivovar K Akademperiodika 2012 668 s PrimitkiKrayeznavci Ukrayini 2003 s 176 Do 90 richchya z dnya narodzhennya L A Ponomarenko 2012 s 47 Kosilov 2006 Ponomarenko Lidiya Antonivna 2012 s 12 Ponomarenko Lidiya Antonivna 2012 s 14 Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini 1936 2006 2006 s 623 Ponomarenko Lidiya Antonivna 2012 s 14 15 Ponomarenko Lidiya Antonivna 2012 s 15 Ponomarenko Lidiya Antonivna 2012 s 17 Moskalenko 2021 Ponomarenko Lidiya Antonivna 2012 s 12 13 Ponomarenko Lidiya Antonivna 2012 s 13 Byelyayeva 2012 Ponomarenko Lidiya Antonivna 2012 Vcheni institutu istoriyi Ukrayini 1998 s 257 DzherelaDovidnikiVcheni institutu istoriyi Ukrayini biobibliografichnij dovidnik S I Bilokin ta in red V A Smolij ta in K Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini 1998 425 s ISBN 966 02 0022 6 Krayeznavci Ukrayini suchasni doslidniki ridnogo krayu dovidnik Red kol P T Tronko golov red ta in uporyad T F Grigor yeva ta in Kiyiv Kam yanec Podilskij Vseukrayinska spilka krayeznavciv 2003 270 s ISBN 966 8102 24 X Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini 1936 2006 Vidp red V A Smolij Red kol V A Smolij golova V F Verstyuk S V Vidnyanskij V O Gorbik V M Danilenko M F Dmitriyenko G V Kasyanov S V Kulchickij O Ye Lisenko Yu A Pinchuk O P Reyent O S Rublov N O Terentyeva P T Tronko O A Udod O V Yurkova vidp sekr K Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini 2006 818 s ISBN 966 02 4173 9 Ponomarenko Lidiya Antonivna istorik kiyevoznavec toponimist do 90 richchya vid dnya narodzhennya biobibliografichnij pokazhchik Avt uporyad Vovk L P Yefimenko G V Novicka A I Nauk konsult Reyent O P Danilenko V M Titova O M Lit red Vyetrova L NAN Ukrayini Institut istoriyi Ukrayini DZ Nacionalna istorichna biblioteka Ukrayini K 2012 68 s ISBN 978 966 02 6300 0 StattiDo 90 richchya z dnya narodzhennya L A Ponomarenko Visnik geodeziyi ta kartografiyi 2012 2 S 46 47 Byelyayeva M Hreshatik 2012 23 4043 17 lyutogo Moskalenko Yu U Kiyevi perejmenuvali 12 vulic ta nazvali chotiri novi ob yekti Dzerkalo tizhnya 2021 Interv yuKosilov S Krestnaya mat stolichnyh ulic Kievskij Region 2006 Savchuk M Ukrayina Moloda 2010 221 25 listopada S 11 Sergij Grabovskij Krayina Inkognita Radio Svoboda 2004 Cya stattya nalezhit do dobrih statej ukrayinskoyi Vikipediyi
Топ