Скіпче до 2015 року Скипче село в Україні у Городоцькій міській територіальній громаді Хмельницького району Хмельницької

село Скіпче
Герб	Прапор
	Церква в селі СкіпчеЦерква в селі Скіпче
Країна	Україна
Область	Хмельницька область
Район	Хмельницький район
Громада	Городоцька міська громада
Код КАТОТТГ	UA68040290150013658
Основні дані
Засноване	1493
Населення	685
Площа	3,344 км²
Густота населення	204,84 осіб/км²
Поштовий індекс	32064
Телефонний код	+380 3851
Географічні дані
Географічні координати	49°03′23″ пн. ш. 26°32′01″ сх. д. / 49.05639° пн. ш. 26.53361° сх. д.Координати: 49°03′23″ пн. ш. 26°32′01″ сх. д. / 49.05639° пн. ш. 26.53361° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	312 м
Водойми	Річка "Яромирка"
Місцева влада
Адреса ради	32000, Хмельницька обл., Хмельницький р-н., м. Городок, вул. Грушевського, 53
Карта
	Скіпче
	Скіпче
Мапа
	Скіпче у Вікісховищі

Скіпче (до 2015 року — Скипче) — село в Україні, у Городоцькій міській територіальній громаді Хмельницького району Хмельницької області. Населення становить 685 осіб.

Географія

Село розташоване серед лісів на обох берегах річки Яромирки, за 18 км від центру громади — міста Городок і залізничної станції Вікторія, та за 72 км від обласного центру — міста Хмельницький.

Герб та прапор

Затверджені 3 листопада 2017 р. рішенням № 2-16/2017 сесії сільської ради. Автор — П. Б. Войталюк. Щит поділений срібною пониженою балкою. У першій лазуровій частині розходяться сім золотих гілочок верби з срібними бруньками, середня коротша в стовп, над якою золоте сонце з шістнадцятьма променями. Друга червона частина мурована сріблом. Щит вписаний у декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Унизу картуша напис «СКІПЧЕ» і дата «1493».

Верба — символ весняного пробудження; окрім того, один із присілків зветься Вербична. Срібна балка — символ річки Яромирки. Мурована частина означає виробництво цегли.

Історія

Назва села (Skyepcze) вперше у документах зустрічається в 1493 році у «Реєстрі димів Подільського воєводства». Сучасні лінгвісти вважають, що ця назва пов'язана зі словом «скіпець» — діалектна назва ями завглибшки в одну лопату. Однак історик, археолог і культурно-громадський діяч Поділля Юхим Сіцінський в свій час припускав, що назва села пішла від слова «скит» і раніше воно, ніби-то, називалось «Скитче» і, ніби-то, за народним повір'ям, скит або монастир, якому належало це село або урочище, знаходився неподалік на горі, в лісі, над річкою Смотрич. Однак, варто відзначити, що ця версія назви села не зустрічається ні на стародавніх мапах, ні в існуючих історичних документах.

В документі за 1526 рік мова йде про власницю сіл Купина, (Олексинця) та Скіпче, яка вела переговори про продаж своїх маєтків разом із селянами, але в останній момент відмовилась від своїх намірів.

У 1565 році село належало Гербурту і спадкоємцям Свірча.

У 1583 році приєднане до Городка.

У XVIII ст. Скіпче належало: в 1734 р. Старжинським, в середині століття князю Чорторийському, потім — Любомирським.

З 1771 року у володінні Терези Стадницької (Грабянки), доньки Станіслава Стадницького, яка отримала Скіпче, а також села Остапківці, Сирватинці, Кремінна, Новосілки, Лісоводи і містечко Купин як посаг вийшовши заміж за Тадеуша Грабянку.

Потім у володінні барона ^[ru].

В кінці ХІХ ст. Скіпче і (Слобідка Скіпецька) належали князю ^[ru], а Скіпецький хутір — Ритаровському. В цей час в селі рахувалось 244 двори і 1425 жителів.

Найдавнішою мапою на якій позначено село є мапа Поділля, орієнтовно 1660 року, що була створена на базі мапи Ґійома де Боплана, видана в Амстердамі видавничою фірмою , там ми бачимо назву Sekipcza.

Також назву села можна зустріти і на мапах різних країн більш пізнього періоду, а саме: австро-угорських кінця ХІХст.^{[недоступне посилання з липня 2019]}, німецьких часів І-ї світової війни^{[недоступне посилання з липня 2019]}(Skipcza), російських кінця ХІХст. [ 8 серпня 2014 у Wayback Machine.](Скипча), та американських військових мапах^{[недоступне посилання з липня 2019]} часів ІІ-ї світової війни (Skipcha).

Адміністративно-територіальна приналежність

1493—1793 рр. — у складі Подільського воєводства Польського Королівства (1434–1569) та Речі Посполитої (1569–1793).

1672—1699 рр. — у складі Османської імперії, (Подільського еялету), Кам'янецького санджаку.

1793—1917 рр. — у складі Російської імперії.

— З 1.05.1795 р. у Подільському намісництві.

— З 12.12.1796 р. у Подільській губернії, Кам'янецький повіт, Купинська волость.

22.01.1918—1920 рр. — на території Української Народної республіки та Української Держави.

1920-30.12.1922 рр. — в УСРР.

30.12.1922-24.08.1991 рр. — у складі УРСР СРСР.

— 07.03.1923 р. — Купинський район Кам'янецької округи Подільської губернії.

— 03.06.1925 р. — Купинський район Кам'янецької округи.

— 13.06.1930 р. — Купинський район Проскурівської округи.

— 02.09.1930 р. — Купинський район УСРР.

— 03.02.1931 р. — УСРР.

— 09.02.1932 р. — Вінницької області.

— 04.05.1935 р. — Кам'янецького прикордонного округу Вінницької області.

— 22.09.1937 р. — Кам'янець-Подільської (з 4.02.1954 р. Хмельницької) області.

01.09.1941 — 10.11.1944 рр. — Смотрицька управа, Кам'янець-Подільський ґебітскомісаріат, генеральна округа «Волинь-Поділля», Райхскомісаріат Україна.

— 05.02.1965 Указом Президії Верховної Ради Української РСР передано (Скипченську сільраду) Чемеровецького району до складу Городоцького району Хмельницької області.

24.08.1991 р. — Україна, Хмельницька область, Городоцький район.

Сьогодення

Село Скіпче до 2017 року належало до (Скіпченської сільської ради). В селі рахується 268 дворів, 685 жителів.

Загальна площа — 335,3 га.

Орної землі — 1858,7га.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 727-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області», увійшло до складу Городоцької міської громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Городоцького району, увійшло до складу новоутвореного Хмельницького району.

На території села Скіпче є ЗОШ І-ІІ ступенів, ФАП, будинок культури, бібліотека, три торгові точки, православна Хрестовоздвиженська церква, церква Євангельських християн-баптистів.

294 жителі села, що брали участь в німецько-радянській війні на боці СРСР, отримали радянські нагороди.

Минувшина

На території села виявлено знаряддя праці (Буго-Дністровської культури) — доби неоліту(V тисячоліття до н. е.) з міді та бронзи, кургани скіфських часів (VI—V ст. до н. е.), поселення черняхівської культури та городище давньоруських часів.

Відомі люди

У селі народилися: ^[ru] (р.н. 1953) — генерал-лейтенант, депутат Державної Думи Російської Федерації третього (1999—2003 рр.), четвертого (2003—2007 рр.), п'ятого (2007—2011 рр.) та шостого (з 2012 р.) скликань.

Гонтар Олександр Миколайович (р.н. 1961) — дипломат Російської Федерації в Латинській Америці.

Трембіцький Анатолій Михайлович, народився 15 квітня 1955 року. Доктор історичних наук (2020), старший науковий співробітник . Член багатьох наукових товариств, у тому числі Наукового товариства ім. Шевченка у Львові та Національної спілки краєзнавців України, Почесний краєзнавець України, кавалер Ордена Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ-го ступеня. Автор майже 700 наукових праць з історії України, біографістики, біобібліографії, просопографії, історії друкарства, лірництва і кобзарства, народознавства, етнографії, історичної регіоналістики, мистецтвознавства, музеєзнавства, літературознавства, комерційного права та історії філософії.