Сивенький Роман Павлович

Роман Павлович Сиве́нький (4 січня 1946, Мшана — 20 вересня 2005) — український архітектор. 1971 року закінчив Львівський політехнічний інститут. Працював головним архітектором в інституті «Львівтранспроект». Голова Львівської організації Спілки архітекторів України. Захоплювався пейзажним живописом.

Сивенький Роман Павлович
Народження	4 січня 1946(1946-01-04) Мшана, Городоцький район, Львівська область, Українська РСР, СРСР
Смерть	20 вересня 2005(2005-09-20) (59 років)
Навчання	Національний університет «Львівська політехніка»
Діяльність	архітектор
Праця в містах	Львів
Членство	Національна спілка архітекторів України
Сивенький Роман Павлович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сивенький.

Споруди у Львові

• Лабораторний корпус львівської залізниці на вулиці Листопадового чину, 22 (1978).
• Школа на 1600 учнів в мікрорайоні на вулиці Низинній.
• Житловий будинок на вулиці Огієнка, 4.
• Церква Покрови Пресвятої Богородиці ПЦУ на вулиці Сяйво (1991—1996).
• Пам'ятник жертвам комуністичних злочинів на площі Шашкевича у Львові (1997, скульптор Петро Штаєр).
• Церква святого Георгія ПЦУ на вулиці Чернівецькій (1995—1998).
• Церква святих мучеників Бориса і Гліба на вулиці Стрийській (1998—2005).

В інших населених пунктах

• Залізничний вокзал у Моршині (1981).
• Терапевтичний корпус із водолікарнею у Стрию (1982).
• Залізничний вокзал у Трускавці (1987, пізніше реконструйований).
• Залізничний вокзал у Хусті (1990).
• Церква в селі Зубра під Львовом. Збудована у 1988—1995 роках, стилістично тяжіє до українського бароко.
• Монумент «Вознесіння» в Івано-Франківську (2001, скульптор Петро Штаєр).
• Церква святого Георгія перед Південним вокзалом станції Київ-Пасажирський. Збудована в 1998—2001 роках. Стилістично наближена до давньоруських храмів.
• Залізничний вокзал у Кременчуці.
• Залізничний вокзал у Липецьку.
• Залізничний вокзал у Старому Осколі.

• Церква Покрови Пресвятої Богородиці у Львові
• Пам'ятник жертвам комуністичних злочинів у Львові
• Церква Бориса і Гліба. Вулиця Стрийська, Львів
• Фрагмент інтер'єру церкви Бориса і Гліба. Вулиця Стрийська, Львів

Примітки

1. . zuap.org. Архів оригіналу за 15 січня 2020. Процитовано 25 березня 2021.
2. Левський М. Проектувальники розвитку // Магистраль. — 14—20 листопада 2015. — № 88 (2077). — С. 5.
3. Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 663. — .
4. Подольська О. Індустріальні ансамблі інженера-конструктора Степана Добровольського // Львівський залізничник. — 3 березня 2011. — № 9 (7915). — С. 5.
5. Архітектура Львова… — С. 636; Трегубова Т. О., Мих Р. М. Львів. Архітектурно-історичний нарис. — Київ : Будівельник, 1989. — С. 218.
6. Трегубова Т. О., Мих Р. М. Львів… — С. 241.
7. Архітектура Львова… — С. 622; Трегубова Т. О., Мих Р. М. Львів… — С. 234.
8. Архітектура Львова… — С. 685.
9. Архітектура Львова… — С. 674.
10. Томін Ю. Від нафти Борислава до «Нафтусі» Трускавця // Львівський залізничник. — 2011. — № 9 (7915).
11. Головатий М. І. 200 вулиць Івано-Франківська. — Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2010. — С. 49. — .

Джерела

• Сивенькі // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — . — С. 536.
• Лінда С., Іваночко У. Стильові пошуки в сакральній архітектурі сучасної України // Вісник Львівського національного аграрного університету. Архітектура і сільськогосподарське будівництво. — 2009.