Салернське князівство (лат. principatum Salernitanum) — монархічна держава на півдні Італії з центром у портовому місті Салерно. Утворилась внаслідок відокремлення від Беневентського князівства після десятирічної громадянської війни в 851. Майже впродовж всього свого існування князівство було незалежною державою, проте з часом стало васалом Візантійської імперії.
Салернське князівство | ||||
| ||||
Салернське князівство (1077) | ||||
Столиця | Салерно | |||
Мови | італійська | |||
Релігії | християнство (католицизм) | |||
Форма правління | монархія | |||
Історія | ||||
- Утворення | 849 | |||
- Ліквідація | 1078 | |||
|
Історія
Утворення
У 841 князь Беневентський Сікард помер. Його воєначальник Радельхіз проголосив себе князем, усунувши від престолу брата покійного і його спадкоємця Сіконульфа, якого ув'язнив у Таранто. Мешканці Амальфі звільнили Сіконульфа з тюрми та проголосили його князем у Салерно. Розпочалася громадянська війна. У 847 імператор Священної Римської імперії Лотар I доручив герцогу Сполетському Гі I і неаполітанському дуці Сергію I вести перемовини про поділ великого лангобардського князівства. У 849 король Італії Людовик II Radelgisi et Siginulfi principum Divisio Ducatus Beneventani поділив князівство на два зі столицями у Беневенто і Салерно.
До князівства належали міста Таранто, , Козенца, Пестум, , Сарно, Нола, Капуя, Теано і Сора. Князівство мало значну силу на морі, оскільки володіло багатьма морськими портами.
У ранні роки існування ситановище у князівстві не було стабільним. Після смерті Сіконульфа у 851 престол спадкував його неповнолітній син Сіко, якого у 853 змістив його регент Петро. Стабільність у князівстві була відновлена після приходу до влади представника місцевого роду Гвайфера, який усунув від влади спадкоємця Петра Адемара.
Дауфериди
Під час правління Гвайфера утворилось незалежне князівство Капуанське. Салерно формально залишалось васалом імператора Священної Римської імперії, проте насправді було незалежним. Князь нерідко вступав у союз навіть з сарацинами. У 880 Гфайфер був зміщений його сином Гваймаром I, поклавши початок кільком наступним примусовим постриженням у ченці правлячих князів. Його правління було деспотичним і непопулярним. Він розірвав союз із сарацинами та зблизився з імператором . У 887 порвав із ним та присягнув на вірність Візантійському імператору та отримав титул патриція. У 900 або 901 його син Гваймар II насильно помістив його до родового монастиря в Сан Массімо.
Гваймар II підніс Салерно до найвищого рівня його величі. Він підтримав реформи католицької церкви у своєму князівстві, взяв участь у відомій битві при Гарільяно з сарацинами в 915 році.
Іноземне правління
З 978 до 983 князівством правили чужинці: представники Капуанського князівського дому або герцоги Амальфійські.
Правителі
Джерела
- Chalandon, Ferdinand. Histoire de la domination normande en Italie et en Sicilie. Paris, 1907.
- Dizionario Biografico degli Italiani. Rome, 1960–.
- Oman, Charles. The Dark Ages 476-918. Rivingtons: London, 1914.
- Gwatkin, H.M., Whitney, J.P. (ed) et al. The Cambridge Medieval History: Volume III. Cambridge University Press, 1926.
- Norwich, John Julius. The Normans in the South 1016-1130. Longmans: London, 1967.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Салернське князівство
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Salerno znachennya Salernske knyazivstvo lat principatum Salernitanum monarhichna derzhava na pivdni Italiyi z centrom u portovomu misti Salerno Utvorilas vnaslidok vidokremlennya vid Beneventskogo knyazivstva pislya desyatirichnoyi gromadyanskoyi vijni v 851 Majzhe vprodovzh vsogo svogo isnuvannya knyazivstvo bulo nezalezhnoyu derzhavoyu prote z chasom stalo vasalom Vizantijskoyi imperiyi Salernske knyazivstvo 849 1078 Salerno istorichni kordoni na kartiSalernske knyazivstvo 1077 Stolicya Salerno Movi italijska Religiyi hristiyanstvo katolicizm Forma pravlinnya monarhiya Istoriya Utvorennya 849 Likvidaciya 1078 Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Salernske knyazivstvoIstoriyaUtvorennya U 841 knyaz Beneventskij Sikard pomer Jogo voyenachalnik Radelhiz progolosiv sebe knyazem usunuvshi vid prestolu brata pokijnogo i jogo spadkoyemcya Sikonulfa yakogo uv yazniv u Taranto Meshkanci Amalfi zvilnili Sikonulfa z tyurmi ta progolosili jogo knyazem u Salerno Rozpochalasya gromadyanska vijna U 847 imperator Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Lotar I doruchiv gercogu Spoletskomu Gi I i neapolitanskomu duci Sergiyu I vesti peremovini pro podil velikogo langobardskogo knyazivstva U 849 korol Italiyi Lyudovik II Radelgisi et Siginulfi principum Divisio Ducatus Beneventani podiliv knyazivstvo na dva zi stolicyami u Benevento i Salerno Do knyazivstva nalezhali mista Taranto Kozenca Pestum Sarno Nola Kapuya Teano i Sora Knyazivstvo malo znachnu silu na mori oskilki volodilo bagatma morskimi portami U ranni roki isnuvannya sitanovishe u knyazivstvi ne bulo stabilnim Pislya smerti Sikonulfa u 851 prestol spadkuvav jogo nepovnolitnij sin Siko yakogo u 853 zmistiv jogo regent Petro Stabilnist u knyazivstvi bula vidnovlena pislya prihodu do vladi predstavnika miscevogo rodu Gvajfera yakij usunuv vid vladi spadkoyemcya Petra Ademara Dauferidi Salernske knyazivstvo IH st Pid chas pravlinnya Gvajfera utvorilos nezalezhne knyazivstvo Kapuanske Salerno formalno zalishalos vasalom imperatora Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi prote naspravdi bulo nezalezhnim Knyaz neridko vstupav u soyuz navit z saracinami U 880 Gfajfer buv zmishenij jogo sinom Gvajmarom I poklavshi pochatok kilkom nastupnim primusovim postrizhennyam u chenci pravlyachih knyaziv Jogo pravlinnya bulo despotichnim i nepopulyarnim Vin rozirvav soyuz iz saracinami ta zblizivsya z imperatorom U 887 porvav iz nim ta prisyagnuv na virnist Vizantijskomu imperatoru ta otrimav titul patriciya U 900 abo 901 jogo sin Gvajmar II nasilno pomistiv jogo do rodovogo monastirya v San Massimo Gvajmar II pidnis Salerno do najvishogo rivnya jogo velichi Vin pidtrimav reformi katolickoyi cerkvi u svoyemu knyazivstvi vzyav uchast u vidomij bitvi pri Garilyano z saracinami v 915 roci Inozemne pravlinnya Z 978 do 983 knyazivstvom pravili chuzhinci predstavniki Kapuanskogo knyazivskogo domu abo gercogi Amalfijski PraviteliSalernske knyazivstvo 840 851 Sikonulf 851 853 Siko II 853 Petro 853 861 Ademar 861 880 Gvajfer 880 900 Gvajmar I 900 946 Gvajmar II 946 978 Gizulf I 978 981 Pandulf Zalizna Golova 981 Pandulf II 981 983 Manso 981 983 Ioann I spivpravitel 983 994 Ioann II 994 1027 Gvajmar III 1027 1052 Gvajmar IV 1052 1077DzherelaChalandon Ferdinand Histoire de la domination normande en Italie et en Sicilie Paris 1907 Dizionario Biografico degli Italiani Rome 1960 Oman Charles The Dark Ages 476 918 Rivingtons London 1914 Gwatkin H M Whitney J P ed et al The Cambridge Medieval History Volume III Cambridge University Press 1926 Norwich John Julius The Normans in the South 1016 1130 Longmans London 1967 PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Salernske knyazivstvo