Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Ця стаття потребує для відповідності Вікіпедії. |
Рішення Ради послів держав Антанти щодо східних кордонів Польщі від 15 березня 1923 р. — 15 березня 1923 р. в Парижі Рада послів великих держав — Великої Британії, Франції, Італії та Японії — ухвалила рішення про визнання суверенітету Польщі над всією територією, якою вона фактично володіла, в тому числі і над Східною Галичиною. Передумовою для прийняття такого рішення було вказано визнання Польщею потреби автономії для східної частини Галичини.
Витяг з тексту Рішення
На вимогу польського уряду Рада послів Антанти 15 березня 1923 року прийняла остаточне рішення: «Враховуючи, що згідно зі ст. 87 розділу 3 Сен-Жерменського мирного договору 1919 р. встановлено непорушність кордонів Польщі, але не визначено конкретно цих кордонів;
Враховуючи, що польський уряд звернувся 15 лютого 1923 р. до Конференції послів із проханням, щоб держави, представлені на Конференції, використали своє право, Враховуючи, що згідно зі ст. 93 Сен-Жерменського мирного договору 1919 р. Австрія відмовилася на користь Головних Союзників та Асоційованих Сил від всіх своїх прав на території, що раніше належали Австро-Угорській монархії, які знаходяться поза новими кордонами Австрії, передбаченими ст. 27 того Договору, а суверенітет на ці території ще не передано жодній державі;
Враховуючи, що Польща визнає, що етнографічні умови вимагають автономного статусу для східної частини Галичини;
Враховуючи, що Договір, укладений між Головними Союзниками та Асоційованими силами і Польщею від 28 червня 1919 р., передбачає відносно всіх територій, які знаходяться під польським суверенітетом, спеціальних гарантій для расових, мовних чи релігійних меншин;
У зв'язку з цим Конференція послів:
- Вирішила визнати польський кордон:
1) з Росією:
Лінія визначена та делімітована згідно з Договором між двома країнами на власну відповідальність від 23 листопада 1922 року.
2) з Литвою:
- Вирішила передати Польщі, яка погоджується з цим рішенням, всі права суверенітету на території, що знаходяться в межах вищенаведених кордонів та інших кордонів польської території згідно з умовами Сен-Жерменського мирного договору 1919 р. щодо обов'язків, необхідних державам, до яких перейшла якась територія колишньої Австро-угорської монархії» .
Це Рішення підписали Раймон Пуанкаре (Франція), [en] (Велика Британія), Романо Авеццана (Італія), М.Мацуда (Японія), від Польщі Моріс Замойський.
Передумови
З погляду міжнародного права і держав Антанти влада Польщі над Західною Україною вважалася спірною. Кожна зі сторін намагалася відстояти свої інтереси. Польська влада йшла шляхом невиконаних обіцянок.
На Паризькій мирній конференції (28 червня 1919 року) Польща зобов'язалася перед державами Антанти гарантувати українському населенню автономію. Польська конституція (17 березня 1921 року) гарантувала право українців на рідну мову в публічному житті та навчанні в початкових школах. У ст. 109 Конституції Польщі (17 березня 1921 р.) проголошувалося, що «окремі державні закони забезпечать меншинам у Польській державі повний та вільний розвиток їх національних особливостей шляхом діяльності автономних органів меншин публічно-правового характеру, зокрема органів загального самоврядування». Закон від 26 вересня 1922 р. надавав самоврядування трьом галицьким воєводствам: Львівському, Станіславському і Тернопільському.
Проте це були декларації та дипломатичні маневри, щоб забезпечити сприятливе рішення Ради послів Антанти у Версалі. На ділі активно застосовувалися репресії, внаслідок яких протягом 1919—1922 pp. до 100 тис. осіб було заарештовано та кинуто до в'язниць, таборів. Приблизно 27 тис. українців там і померли.
Боротьба українців за свої права точилася в двох формах. Політичні партії, товариства, соціальні та економічні групи використовували обмежені легальні методи. Однак значна кількість молоді, особливо колишні вояки національної армії, які не змирилися з поразкою й виступали проти політики репресій, вирішили продовжувати боротьбу нелегальними й силовими методами. У 1920 р. вони заснували підпільну військову організацію, яку назвали Українська Військова Організація (УВО), що влаштувала замахи на представників польської влади (на маршала Ю. Пілсудського в 1921 р., на С. Грибовського в 1922 р., на президента Польської республіки С. Войцеховського в 1924 р. тощо). Українці Галичини бойкотували перепис 1921 р. й вибори до сейму 1922 р. Проте, незважаючи на протести уряду ЗУНР та політично активної західноукраїнської громадськості, у вересні 1921 p. територію Східної Галичини було приєднано до Польщі, посаду намісника у Львові ліквідовано, а натомість утворено підпорядковані Варшаві три воєводства.
На межі 1922—1923 pp. майновий і політичний рейтинг східногалицької української буржуазії дуже знизився. Ще в середині 1922 р. польське посольство у Ватикані обґрунтувало безперспективність проникнення католицизму на слов'янський Схід за допомогою греко-католицької церкви. Це призвело до зміни політики папи Пія XI щодо східногалицького питання і до фактичної відмови від подальшої підтримки Андрея Шептицького та уряду ЗУНР.
Польська влада намагалася різними політичними засобами послабити український національно-визвольний рух, використовуючи для цього адміністративно-територіальний поділ. До Львівського воєводства було приєднано 2 повіти Малопольщі. Це було зроблено для послаблення політичних позицій українського електорату на виборах, які й так проводились поліцією за схемою «вибори без голосування». Водночас штучно роз'єднувались українці Східної Галичини та Західної Волині — між ними залишався так званий «сокальський кордон», який відповідав колишньому державному між Австро-Угорщиною та царською Росією. Це мало на меті не допустити консолідації українців, які проживали на території Польської держави, протиставити їх один одному. Східна Галичина мала бути деукраїнізованою і повністю асимільованою. На Волині проводилася поміркованіша політика з огляду на її можливість, на думку польських державців, перетворитися на «троянського коня» для українців наддніпрянської України.
В арсеналі польської влади були також методи загострення міжконфесійних конфліктів, переслідування та переселення української інтелігенції, спроби подрібнити українську націю «відокремленням» від неї лемків тощо.
У цей період змінює акценти у своїй політиці й Англія. Так, на початку 1923 р. англійський уряд за поступки, які йому зробила Франція на Близькому Сході (зокрема, в районі Мосулу — мосульська нафта), погодився на анексію Східної Галичини Польщею — союзницею Франції.
12 лютого 1923 р. польський сейм у зверненні до західних держав поставив за вимогу узаконити умови Ризького договору від 18 березня 1921 р. як чинника «господарської і політичної необхідності, неодмінної умови стабільності в Європі». Водночас уряд В. Сікорського оголосив декларацію, в якій пообіцяв на підставі Конституції 1921 р. врегулювати відносини у Східній Галичині та захищати права місцевого українського населення.
15 березня 1923 року в Парижі зібралася рада послів великих держав — Англії, Франції, Італії та Японії, яка остаточно визнала суверенітет Польщі над Східною Галичиною.
Намагаючись змінити рішення Ради Послів, з Раймоном Пуанкаре зустрічався митрополит Андрей Шептицький, але безуспішно.
Наслідки
- Вимоги країн Антанти щодо Польщі були чисто декларативними і ніколи не виконувались польським урядом.
- Галичани не визнали рішення Ради Послів. У березні 1923 року на галицьких землях відбулись десятки мітингів та інших акцій протесту. На одному з найбільших таких мітингів 24 березня 1923 року на площі Святого Юра у Львові було зложено урочисту присягу: «Ми український нарід присягаємо, що ніколи не признаємо панування Польщі над нами і використаємо кожну нагоду, щоби скинути зненавиджене ярмо польської неволі і з'єднатися з великим українським народом в незалежній, всі українські землі обіймаючій, державі!»
Парадокс, що офіційно тільки уряди РСФРР і УСРР протестували проти цього рішення Ради амбасадорів.
Див. також
Джерела та література
- Соляр І. Я. Ради послів рішення від 15 березня 1923 про Східну Галичину [ 27 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 109. — .
- Текст Рішення Ради послів держав Антанти щодо східних кордонів Польщі від 15 березня 1923 р. (англ.) League of Nations, Treaty Series. vol.15, 1923 p.261-265 [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Ігор Мельник. Рада амбасадорів про Галичину [ 24 квітня 2013 у Wayback Machine.]
- Українські землі в складі Польщі [ 28 березня 2014 у Wayback Machine.]
- Текст Сен-Жерменського мирного договору (англ.) [ 14 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- В.Смолій (голова редколеґії) та ін. Енциклопедія історії України. — К.: Наукова думка, 2012. — Т. 9, С. 108—109
- Західно-Українська Народна Республіка 1918–1923. Енциклопедія. Т. 1: А–Ж. Івано-Франківськ : Манускрипт-Львів, 2018. 688 с. ISBN: 978-966-2067-44-6
- Західно-Українська Народна Республіка 1918–1923. Енциклопедія. Т. 2: З–О. Івано-Франківськ : Манускрипт-Львів, 2019. 832 с. ISBN: 978-966-2067-61
- Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. Енциклопедія. Т. 3: П - С. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2020.576 с. ISBN: 978-966-2067-65-1
- Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. Енциклопедія. Т. 4: Т - Я. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2021.688 с. ISBN: 978-966-2067-72-9
Примітки
- Вибори 1939 року: під керівництвом і спостереженням польської поліції на українській землі
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Rishennya Cya stattya potrebuye uporyadkuvannya dlya vidpovidnosti standartam yakosti Vikipediyi Bud laska dopomozhit polipshiti cyu stattyu Mozhlivo storinka obgovorennya mistit zauvazhennya shodo potribnih zmin Rishennya Radi posliv derzhav Antanti shodo shidnih kordoniv Polshi vid 15 bereznya 1923 r 15 bereznya 1923 r v Parizhi Rada posliv velikih derzhav Velikoyi Britaniyi Franciyi Italiyi ta Yaponiyi uhvalila rishennya pro viznannya suverenitetu Polshi nad vsiyeyu teritoriyeyu yakoyu vona faktichno volodila v tomu chisli i nad Shidnoyu Galichinoyu Peredumovoyu dlya prijnyattya takogo rishennya bulo vkazano viznannya Polsheyu potrebi avtonomiyi dlya shidnoyi chastini Galichini Porivnyannya polsko rosijskogo kordonu pislya drugogo podilu Polshi zhovta kriva ta zgidno z umovami Rizkogo miru chervona kriva Vityag z tekstu RishennyaNa vimogu polskogo uryadu Rada posliv Antanti 15 bereznya 1923 roku prijnyala ostatochne rishennya Vrahovuyuchi sho zgidno zi st 87 rozdilu 3 Sen Zhermenskogo mirnogo dogovoru 1919 r vstanovleno neporushnist kordoniv Polshi ale ne viznacheno konkretno cih kordoniv Vrahovuyuchi sho polskij uryad zvernuvsya 15 lyutogo 1923 r do Konferenciyi posliv iz prohannyam shob derzhavi predstavleni na Konferenciyi vikoristali svoye pravo Vrahovuyuchi sho zgidno zi st 93 Sen Zhermenskogo mirnogo dogovoru 1919 r Avstriya vidmovilasya na korist Golovnih Soyuznikiv ta Asocijovanih Sil vid vsih svoyih prav na teritoriyi sho ranishe nalezhali Avstro Ugorskij monarhiyi yaki znahodyatsya poza novimi kordonami Avstriyi peredbachenimi st 27 togo Dogovoru a suverenitet na ci teritoriyi she ne peredano zhodnij derzhavi Vrahovuyuchi sho Polsha viznaye sho etnografichni umovi vimagayut avtonomnogo statusu dlya shidnoyi chastini Galichini Vrahovuyuchi sho Dogovir ukladenij mizh Golovnimi Soyuznikami ta Asocijovanimi silami i Polsheyu vid 28 chervnya 1919 r peredbachaye vidnosno vsih teritorij yaki znahodyatsya pid polskim suverenitetom specialnih garantij dlya rasovih movnih chi religijnih menshin U zv yazku z cim Konferenciya posliv Virishila viznati polskij kordon 1 z Rosiyeyu Liniya viznachena ta delimitovana zgidno z Dogovorom mizh dvoma krayinami na vlasnu vidpovidalnist vid 23 listopada 1922 roku 2 z Litvoyu Virishila peredati Polshi yaka pogodzhuyetsya z cim rishennyam vsi prava suverenitetu na teritoriyi sho znahodyatsya v mezhah vishenavedenih kordoniv ta inshih kordoniv polskoyi teritoriyi zgidno z umovami Sen Zhermenskogo mirnogo dogovoru 1919 r shodo obov yazkiv neobhidnih derzhavam do yakih perejshla yakas teritoriya kolishnoyi Avstro ugorskoyi monarhiyi Ce Rishennya pidpisali Rajmon Puankare Franciya en Velika Britaniya Romano Aveccana Italiya M Macuda Yaponiya vid Polshi Moris Zamojskij PeredumoviEtnichna karta Drugoyi Rechi Pospolitoyi na 1931 rik Administrativna mapa Polshi na 1930 Z poglyadu mizhnarodnogo prava i derzhav Antanti vlada Polshi nad Zahidnoyu Ukrayinoyu vvazhalasya spirnoyu Kozhna zi storin namagalasya vidstoyati svoyi interesi Polska vlada jshla shlyahom nevikonanih obicyanok Na Parizkij mirnij konferenciyi 28 chervnya 1919 roku Polsha zobov yazalasya pered derzhavami Antanti garantuvati ukrayinskomu naselennyu avtonomiyu Polska konstituciya 17 bereznya 1921 roku garantuvala pravo ukrayinciv na ridnu movu v publichnomu zhitti ta navchanni v pochatkovih shkolah U st 109 Konstituciyi Polshi 17 bereznya 1921 r progoloshuvalosya sho okremi derzhavni zakoni zabezpechat menshinam u Polskij derzhavi povnij ta vilnij rozvitok yih nacionalnih osoblivostej shlyahom diyalnosti avtonomnih organiv menshin publichno pravovogo harakteru zokrema organiv zagalnogo samovryaduvannya Zakon vid 26 veresnya 1922 r nadavav samovryaduvannya trom galickim voyevodstvam Lvivskomu Stanislavskomu i Ternopilskomu Prote ce buli deklaraciyi ta diplomatichni manevri shob zabezpechiti spriyatlive rishennya Radi posliv Antanti u Versali Na dili aktivno zastosovuvalisya represiyi vnaslidok yakih protyagom 1919 1922 pp do 100 tis osib bulo zaareshtovano ta kinuto do v yaznic taboriv Priblizno 27 tis ukrayinciv tam i pomerli Borotba ukrayinciv za svoyi prava tochilasya v dvoh formah Politichni partiyi tovaristva socialni ta ekonomichni grupi vikoristovuvali obmezheni legalni metodi Odnak znachna kilkist molodi osoblivo kolishni voyaki nacionalnoyi armiyi yaki ne zmirilisya z porazkoyu j vistupali proti politiki represij virishili prodovzhuvati borotbu nelegalnimi j silovimi metodami U 1920 r voni zasnuvali pidpilnu vijskovu organizaciyu yaku nazvali Ukrayinska Vijskova Organizaciya UVO sho vlashtuvala zamahi na predstavnikiv polskoyi vladi na marshala Yu Pilsudskogo v 1921 r na S Gribovskogo v 1922 r na prezidenta Polskoyi respubliki S Vojcehovskogo v 1924 r tosho Ukrayinci Galichini bojkotuvali perepis 1921 r j vibori do sejmu 1922 r Prote nezvazhayuchi na protesti uryadu ZUNR ta politichno aktivnoyi zahidnoukrayinskoyi gromadskosti u veresni 1921 p teritoriyu Shidnoyi Galichini bulo priyednano do Polshi posadu namisnika u Lvovi likvidovano a natomist utvoreno pidporyadkovani Varshavi tri voyevodstva Na mezhi 1922 1923 pp majnovij i politichnij rejting shidnogalickoyi ukrayinskoyi burzhuaziyi duzhe znizivsya She v seredini 1922 r polske posolstvo u Vatikani obgruntuvalo bezperspektivnist proniknennya katolicizmu na slov yanskij Shid za dopomogoyu greko katolickoyi cerkvi Ce prizvelo do zmini politiki papi Piya XI shodo shidnogalickogo pitannya i do faktichnoyi vidmovi vid podalshoyi pidtrimki Andreya Sheptickogo ta uryadu ZUNR Polska vlada namagalasya riznimi politichnimi zasobami poslabiti ukrayinskij nacionalno vizvolnij ruh vikoristovuyuchi dlya cogo administrativno teritorialnij podil Do Lvivskogo voyevodstva bulo priyednano 2 poviti Malopolshi Ce bulo zrobleno dlya poslablennya politichnih pozicij ukrayinskogo elektoratu na viborah yaki j tak provodilis policiyeyu za shemoyu vibori bez golosuvannya Vodnochas shtuchno roz yednuvalis ukrayinci Shidnoyi Galichini ta Zahidnoyi Volini mizh nimi zalishavsya tak zvanij sokalskij kordon yakij vidpovidav kolishnomu derzhavnomu mizh Avstro Ugorshinoyu ta carskoyu Rosiyeyu Ce malo na meti ne dopustiti konsolidaciyi ukrayinciv yaki prozhivali na teritoriyi Polskoyi derzhavi protistaviti yih odin odnomu Shidna Galichina mala buti deukrayinizovanoyu i povnistyu asimilovanoyu Na Volini provodilasya pomirkovanisha politika z oglyadu na yiyi mozhlivist na dumku polskih derzhavciv peretvoritisya na troyanskogo konya dlya ukrayinciv naddnipryanskoyi Ukrayini V arsenali polskoyi vladi buli takozh metodi zagostrennya mizhkonfesijnih konfliktiv peresliduvannya ta pereselennya ukrayinskoyi inteligenciyi sprobi podribniti ukrayinsku naciyu vidokremlennyam vid neyi lemkiv tosho U cej period zminyuye akcenti u svoyij politici j Angliya Tak na pochatku 1923 r anglijskij uryad za postupki yaki jomu zrobila Franciya na Blizkomu Shodi zokrema v rajoni Mosulu mosulska nafta pogodivsya na aneksiyu Shidnoyi Galichini Polsheyu soyuzniceyu Franciyi 12 lyutogo 1923 r polskij sejm u zvernenni do zahidnih derzhav postaviv za vimogu uzakoniti umovi Rizkogo dogovoru vid 18 bereznya 1921 r yak chinnika gospodarskoyi i politichnoyi neobhidnosti neodminnoyi umovi stabilnosti v Yevropi Vodnochas uryad V Sikorskogo ogolosiv deklaraciyu v yakij poobicyav na pidstavi Konstituciyi 1921 r vregulyuvati vidnosini u Shidnij Galichini ta zahishati prava miscevogo ukrayinskogo naselennya 15 bereznya 1923 roku v Parizhi zibralasya rada posliv velikih derzhav Angliyi Franciyi Italiyi ta Yaponiyi yaka ostatochno viznala suverenitet Polshi nad Shidnoyu Galichinoyu Namagayuchis zminiti rishennya Radi Posliv z Rajmonom Puankare zustrichavsya mitropolit Andrej Sheptickij ale bezuspishno NaslidkiVimogi krayin Antanti shodo Polshi buli chisto deklarativnimi i nikoli ne vikonuvalis polskim uryadom Galichani ne viznali rishennya Radi Posliv U berezni 1923 roku na galickih zemlyah vidbulis desyatki mitingiv ta inshih akcij protestu Na odnomu z najbilshih takih mitingiv 24 bereznya 1923 roku na ploshi Svyatogo Yura u Lvovi bulo zlozheno urochistu prisyagu Mi ukrayinskij narid prisyagayemo sho nikoli ne priznayemo panuvannya Polshi nad nami i vikoristayemo kozhnu nagodu shobi skinuti znenavidzhene yarmo polskoyi nevoli i z yednatisya z velikim ukrayinskim narodom v nezalezhnij vsi ukrayinski zemli obijmayuchij derzhavi Paradoks sho oficijno tilki uryadi RSFRR i USRR protestuvali proti cogo rishennya Radi ambasadoriv Div takozhGalichina Zahidnoukrayinska Narodna Respublika Radyanska aneksiya zahidnoukrayinskih zemelDzherela ta literaturaSolyar I Ya Radi posliv rishennya vid 15 bereznya 1923 pro Shidnu Galichinu 27 listopada 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2012 T 9 Pril S S 109 ISBN 978 966 00 1290 5 Tekst Rishennya Radi posliv derzhav Antanti shodo shidnih kordoniv Polshi vid 15 bereznya 1923 r angl League of Nations Treaty Series vol 15 1923 p 261 265 5 bereznya 2016 u Wayback Machine Igor Melnik Rada ambasadoriv pro Galichinu 24 kvitnya 2013 u Wayback Machine Ukrayinski zemli v skladi Polshi 28 bereznya 2014 u Wayback Machine Tekst Sen Zhermenskogo mirnogo dogovoru angl 14 kvitnya 2016 u Wayback Machine V Smolij golova redkolegiyi ta in Enciklopediya istoriyi Ukrayini K Naukova dumka 2012 T 9 S 108 109 Zahidno Ukrayinska Narodna Respublika 1918 1923 Enciklopediya T 1 A Zh Ivano Frankivsk Manuskript Lviv 2018 688 s ISBN 978 966 2067 44 6 Zahidno Ukrayinska Narodna Respublika 1918 1923 Enciklopediya T 2 Z O Ivano Frankivsk Manuskript Lviv 2019 832 s ISBN 978 966 2067 61 Zahidno Ukrayinska Narodna Respublika 1918 1923 Enciklopediya T 3 P S Ivano Frankivsk Manuskript Lviv 2020 576 s ISBN 978 966 2067 65 1 Zahidno Ukrayinska Narodna Respublika 1918 1923 Enciklopediya T 4 T Ya Ivano Frankivsk Manuskript Lviv 2021 688 s ISBN 978 966 2067 72 9PrimitkiVibori 1939 roku pid kerivnictvom i sposterezhennyam polskoyi policiyi na ukrayinskij zemli