Полум яниста готика фр Flamboyant історико художній стиль характерний для пізнього етапу розвитку готики популярний у Фр

Полум'яниста готика (фр. Flamboyant) — історико-художній стиль, характерний для пізнього етапу розвитку готики, популярний у Франції, Іспанії і Португалії у XV столітті. В Англії мода на полум'янисту готику з'явилася і минула у другій половині XIV століття, а у XV столітті головним чином панував «перпендикулярний стиль». В Німеччині в цей ж час панувала «особлива готика» (нім. Sondergotik).

Це стиль виник з променистої готики і був відзначений ще більшою увагою до прикрас. Назва полум'янистої готики походить від схожих на язики полум'я візерунків орнаментів і сильного подовження фронтонів і вершин арок. Часто зустрічаються орнаменти в формі «риб'ячий пузир». Стиль мануеліну в Португалії і пізньоготичний стиль ісабеліно в Іспанії в кінці XV і на початку XVI століття стали ще більш екстравагантними продовженнями цього архітектурного стилю.

Початково термін «полум'яниста готика» використовувався з критичним відтінком. Він був введений французьким істориком Шарлем-Віктором Ланглуа (Langlois, 1863–1929), який вважав «полум'янисті форми» виродженням готичного стилю. І лише у 1972 році побачило світ узагальнювальне і неупереджене дослідження канадського історика Р. Санфеона «Полум'яниста готика у Франції».

Приклади

Руан

Церква Сан Маклу

Одним з прикладів полум’янистої готики вчені називають цекрву Сан Маклу в Руані. Вона присвячена бретонському святому Малу, будова церкви почалася в 1437 році, за іншими даними в 1436 році. Особливістю церкви є західна сторона з п’ятьма порталами та дерев’яними дверима, які стилістично належать вже до наступної епохи Ренесансу. Патронами церкви були багаті руанські купці, одна з сімей – Дифури – були відповідальними за вибір архітектора та стилю церкви.

Примітки

Т. Є. Казанцева, О. Г. Заречнюк. Стилістика та дизайн масверків вікон і порталів львівських будівель XV – початку XX ст. (на основі натурних досліджень). з джерела 5 березня 2016. Процитовано.
Église Saint-Maclou | Rouen.fr. www.rouen.fr. Процитовано 3 листопада 2019.
Eglise paroissiale Saint-Maclou. Mérimée database. Процитовано 3 листопада 2019.
Neagley, Linda Elaine (1988). The Flamboyant Architecture of St.-Maclou, Rouen, and the Development of a Style. Journal of the Society of Architectural Historians. Т. 47, № 4. с. 374—396. doi:10.2307/990382. ISSN 0037-9808. Процитовано 3 листопада 2019.

Література

Пламенеющая готика^{[недоступне посилання з липня 2019]} // Власов В. Г. Новый энциклопедический словарь изобразительного искусства: В 10 т. — Спб.: Азбука-классика, 2004–2009 (рос.)

Це незавершена стаття про архітектуру.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Т. Є. Казанцева, О. Г. Заречнюк. Стилістика та дизайн масверків вікон і порталів львівських будівель XV – початку XX ст. (на основі натурних досліджень). з джерела 5 березня 2016. Процитовано.

[2] Église Saint-Maclou | Rouen.fr. www.rouen.fr. Процитовано 3 листопада 2019.

[3] Eglise paroissiale Saint-Maclou. Mérimée database. Процитовано 3 листопада 2019.

[4] Neagley, Linda Elaine (1988). The Flamboyant Architecture of St.-Maclou, Rouen, and the Development of a Style. Journal of the Society of Architectural Historians. Т. 47, № 4. с. 374—396. doi:10.2307/990382. ISSN 0037-9808. Процитовано 3 листопада 2019.