Плужненський Плужнянський район район УСРР що з перервами існував протягом 1923 1959 років Центр містечко Плужне Плужнен

Плужненський (Плужнянський) район — район УСРР, що з перервами існував протягом 1923—1959 років. Центр — містечко Плужне.

Плужненський район


Основні дані
Країна:	Українська СРР
Округа/Область:	Шепетівська округа, з 22 вересня 1937 року Кам'янець-Подільська, перейменована 16 січня 1954 року в Хмельницьку область
Утворений:	7 березня 1923
Ліквідований:	23 вересня 1959
Населення:	41 738 ^(1.06.1924)
Площа:	~615 км²
Густота населення:	67,87 осіб/км²
Населені пункти та ради
Районний центр:	Плужне


Районна влада
Адреса адміністрації:	Українська СРР, Шепетівська округа, Плужненський р-н, Плужне

Історія

Постановою ВУЦВК від 7 березня 1923 року на території створеної Шепетівської округи був утворений Плужнянський район, до складу якого ввійшли Кунівська, Перерослівська і Плужненська волості.

Згідно з постановою ВУЦВК від 3 лютого 1931 року проведено укрупнення районів. Плужнянський район увійшов до складу Ізяславського. Відновлений постановою ЦВК УРСР від 26 лютого 1935 року в складі Вінницької області.

22 вересня 1937 року була утворена Кам'янець-Подільська область, до складу якої увійшов і Плужнянський район. 4 лютого 1954 року Кам'янець-Подільська область була перейменована на Хмельницьку

Указом Президії Верховної Ради УРСР від 23 вересня 1959 року Плужнянський район ліквідований, а його територія включена до складу Білогірського та Ізяславського районів.

Населення

Згідно з матеріалами перепису населення у червні 1924 році, в Плужненському районі проживало 41 738 осіб. За національним складом українці складали — 77,45% (32 326 осіб), німці — 2,51% (1 047 осіб), чехи — 1,89% (789 осіб), росіяни — 0,06 (25 осіб)

Населені пункти району

Станом на 1 вересня 1946 року до складу Плужнянського району входило 55 населених пунктів, які були об'єднані в 32 сільські ради:

Плужне — районний центр.

Дорогоща — колишнє село в зоні затоплення водойми Хмельницької атомної електростанції.

Примітки

Постанова ВУЦВК від 7.03.1923 року «Про адміністраційно-територіяльний поділ Волині» (Зб. Уз. за 1923 р., № 18-19, ст. 306)
Збірник узаконень УРСР. — 1931. — № 33. — С. 58 — 60.
Постанова ВУЦВК «Про склад нових адміністративних районів Вінницької області» (Зб. Зак. за 1935 р., № 4, ст. 19)
Радянське Поділля. — № 188 (8325) за 25 вересня 1959 р.
Валерій Ковальчук, Юрій Корзун. Національні меншини на Заславщині у 20 – 30-ті роки ХХ століття [ 7 листопада 2014 у Wayback Machine.] Огінський В. Г. Національні меншини на терені Шепетівської округи в 20 — 30-х роках ХХ ст. / Південно-Східна Волинь: наука, освіта, культура // Матеріали регіональної наукової краєзнавчої конференції. — Хмельницький — Шепетівка, 1995. — С. 180.
Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 239–240.

Література

С. Єсюнін. Адміністративно-територіяльний поділ Заславщини наприкінці XVIII – початку ХХІ ст. [ 20 листопада 2008 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з історії України.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Постанова ВУЦВК від 7.03.1923 року «Про адміністраційно-територіяльний поділ Волині» (Зб. Уз. за 1923 р., № 18-19, ст. 306)

[2] Збірник узаконень УРСР. — 1931. — № 33. — С. 58 — 60.

[3] Постанова ВУЦВК «Про склад нових адміністративних районів Вінницької області» (Зб. Зак. за 1935 р., № 4, ст. 19)

[4] Радянське Поділля. — № 188 (8325) за 25 вересня 1959 р.

[5] Валерій Ковальчук, Юрій Корзун. Національні меншини на Заславщині у 20 – 30-ті роки ХХ століття [ 7 листопада 2014 у Wayback Machine.] Огінський В. Г. Національні меншини на терені Шепетівської округи в 20 — 30-х роках ХХ ст. / Південно-Східна Волинь: наука, освіта, культура // Матеріали регіональної наукової краєзнавчої конференції. — Хмельницький — Шепетівка, 1995. — С. 180.

[6] Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 239–240.