У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Веселовський У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Весолов

Пйотр Вєсьоловський
	пол. Piotr Wiesiołowski
	Пйотр Вєсьоловський родовий герб Огоньчик
(Королівський секретар)
	? — 1589
Монарх	Стефан Баторій, Сигізмунд III Ваза
Підскарбій надвірний литовський
	1590 — 1598
Монарх	Сигізмунд III Ваза
Попередник	(Дмитро Халецький)
Наступник	(Ієронім Волович)
Маршалок надвірний литовський
	1598 — 1615
Попередник	(Кшиштоф Міколай Дорогостайський)
Наступник	(Ян Станіслав Сапіга)
Маршалок великий литовський
	1615 — 1621
Попередник	(Кшиштоф Міколай Дорогостайський)
Наступник	(Ян Станіслав Сапіга)
Народився	16 століття;
Помер	не раніше вересень 1619 і не пізніше 1621;
Похований	d
Відомий як	державний діяч
Країна	Велике князівство Литовське і Річ Посполита
Батько	Пйотр Вєсьоловський[d]
Мати	d
У шлюбі з	d
Діти	(Кшиштоф Вєсьоловський), d, d, d і d
Брати	Ян, Ельжбета
	Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Веселовський.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Весоловський.

Пйотр Вєсьоловський (молодший, пол. Wiesiołowski, біл. Весялоўскі) гербу Огоньчик (пом. 1621) — державний діяч Великого князівства Литовського та Речі Посполитої, (королівський секретар), підскарбій надвірний литовський (1590—1598), маршалок надвірний (1598—1615) і великий (1615—1621) литовський; староста ковенський, (тикоцинський), васильківський, румборкський, (бержницький), лісничий новодворський і перстунський, невідничий гродненський.

Життєпис

Народився Пйотр не пізніше 1542 року в сім'ї обозного коронного ^[be] та Катажини, доньки гродненського (конюшого) та войського ^[be]. Мав молодшого брата Яна та сестру Ельжбету. Його батько як державця лісництва перстунського та новодворського, під час одного з полювань урятував життя Сигізмунду Августу, що пізніше посприяло кар'єрі синів на королівському дворі. Батько помер 1556 року й мати призначила опікуном малолітніх Яна та Пйотра свого брата - Остафія Воловича, підканцлера литовського. Останній посприяв навчанню племінників у німецьких реформаційних університетах у Тюбінґені та Ляйпцизі (тільки Ян). Після смерті 1570 року брата Яна, Пйотр став єдиним дідичем Білостока.

На конвокаційному сеймі 1573 року Пйотр був одним із 6 представників від шляхетського стану. Імовірно перед шлюбом із Зофією Любомирською (1579) перейшов до католицької віри.

На рубежі 1570-1580-х років став королівським секретарем Стефана Баторія, був ним, щонайменше, до 1589 року. 1583 року став із надання Стефана Баторія лісничим перстунським і новодворським, по королівському наказу визначав межі в'їздів до лісу для новоствореного міста Ліпська.

Станіслав Жолкевський представляє королю Сигізмунду III та королевичу Владиславу на Сеймі 1611 р. спійманих царів Шуйських. (**Томмазо Долабелла**) (копія невідомого автора). Маршалок надвірний литовський Пйотр Вєсьоловський зображений третім зліва внизу

28 березня 1590 отримав посаду підскарбія надвірного литовського. 1598 року став маршалком надвірним литовським. Бувши рішучим прихильником короля, він виступив проти рокошу Зебжидовського, підписавши спрямований проти рокошан едикт 1607 року.

Протягом життя був старостою ковенським (1592—1618), румбокським (1592—1605), старостою бержницьким і невідничим гродненським (1596-1621), старостою тикоцинським (1602—1614) і васильківським (1602—1619).

30 вересня 1614 року предав у цесію староство тикоцинське синові Кшиштофові. 25 червня 1615 року був номінований на посаду маршалка великого литовського, на якій перебував до кінця життя.

Помер 1621 року. Був похований у крипті під вівтарем у заснованому ним костелі в Білостоці.

Маєтності та фундації

Близько 1570 року збудував у Білостоці мурований оборонний замок, архітектором якого був Йов Претвич. Той замок після пізніших перебудов став (Палацом Браницьких). Володів літньою резиденцією у (Каменній-Старій) (поблизу (Домброви-Білостоцької)). 1581 року став фундатором першого дерев'яного костелу у Білостоці, а 1617 року розпочав будівництво нового мурованого костелу, яке закінчив його син Кшиштоф 1626 року. Збудував також костели в Малашувці (1595, тепер - частина міста Домброва-Білостоцька) і (Ходорувці-Старій) (1617), а також костел св. Анни у Каменній-Старій, який вважається найстарішою дерев'яною будівлею на Підляшші.

Сім'я

1579 року одружився з Зофією, донькою (Станіслава Любомирського) та Барбари з Грушовських. Подружжя мало трьох синів і трьох доньок:

^[be] (пом. 1634) — (каштелян жмудський) (?—1634), похований у (Тикоцині);
Мацей (пом. 1625) — староста румборкський (1603—1625);
(Кшиштоф) (пом. 1637) — маршалок великий литовський (1623—1637);
Анна — дружина ^[be] (?—1615), мечника великого литовського;
Ельжбета (Гальшка) — дружина 1) ^[be], ротмістра, старости інтурського; 2) князя Юрія Крошинського;
Катажина — дружина Дмитра Карпа, підвоєводи віленського.

Примітки

Українська Вікіпедія — 2004.
d:Track:Q199698
Jan Glinka, Zamek obronny w Białymstoku na przełomie XVI i XVII wieku, [w:] Rocznik Białostocki, #2, 1961, s. 72.
Czasy rodu Wiesiołowskich. Informator Białostocki.
Urzędnicy Grodzieńscy – WIESIOŁOWSKI Piotr. Stowarzyszenie Rodów Grodzieńskich.
Радаман А. Весялоўскія // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (гал. рэд.) і інш.; маст. З. Э. Герасімовіч. — Мн.: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — Т. 1: Абаленскі — Кадэнцыя. — . — С. 404.
Leszek Kieniewicz, Sekretariat Stefana Batorego. Zbiorowość i kariery sekretarzy królewskich, w: Studia staropolskie, t. IV, Warszawa 1986, s. 66.
Józef Maroszek, Najstarszy dokument uposażeniowy Kościoła Farnego w Białymstoku z 4 grudnia 1581 roku, [w:] Białostocczyna, #2 (42), 1996, s. 7.
Wiesław Wróbel, Fundacje kościelne białostockiej linii rodu Wiesiołowskich w XVI i XVII wieku, [w:] PRACE NAUKOWE Akademii im. Jana Długosza w Częstochowie, Seria: Zeszyty Historyczne, 2009, z. X, s. 170—171.
Jacek Kowalski, Effigies magnorum virorum in Republica O ikonografii obrazu Hołd carów Szujskich z zamku w Podhorcach, [w:] TECHNE TEXNH, SERIA NOWA, NR 9/2022, s. 12 (PDF).
Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s.161.
Józef Wolff, Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego: 1385—1795. — Kraków, 1885, s. 192.
Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s.77.
Kasper Niesiecki, Herbarz Polski, t. 9, Lipsk, 1842, s. 324.
Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. IX: Inflanty, Urzędnicy inflanccy XVI–XVIII wieku, Spisy, oprac. K. Mikulski, A. Rachuba, red. A. Gąsiorowski, Kórnik 1994, s. 199, 284
Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego, t. 2, Województwo trockie XIV-XVIII wiek, pod redakcją Andrzeja Rachuby, Warszawa 2009, s. 668.
Przemysław Czyżewski, Starostowie wasilkowscy w XVI-XVIII w., [w:] Małe miasta. Elity., Supraśl 2005, s. 287-288.
Przemysław Czyżewski, Starostowie wasilkowscy – Starostowie wasilkowscy – portret zbiorowy. cz. I, [w:] Gazeta Wasilkowska, #90, 2005/2006, s. 10.
Tomasz Jaszczołt, Grzegorzs Ryżewski, Krzysztof Wiesiołowski h. Ogończyk i jego testament, [w:] Biuletyn Konserwatorski Województwa Podlaskiego, #19, 2013, s. 119.
Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s.73.
Józef Wolff, Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego: 1385—1795. — Kraków, 1885, s. 170.
Wiesław Wróbel, Fundacje kościelne białostockiej linii rodu Wiesiołowskich w XVI i XVII wieku, [w:] PRACE NAUKOWE Akademii im. Jana Długosza w Częstochowie, Seria: Zeszyty Historyczne, 2009, z. X, s. 180, 181.
Tomasz Jaszczołt, Grzegorzs Ryżewski, Krzysztof Wiesiołowski h. Ogończyk i jego testament, [w:] Biuletyn Konserwatorski Województwa Podlaskiego, #19, 2013, s. 109.
Adam Dobroński, Białystok. Historia miasta, Białystok 1998, s. 15-16.
Wiesław Wróbel, Fundacje kościelne białostockiej linii rodu Wiesiołowskich w XVI i XVII wieku, [w:] PRACE NAUKOWE Akademii im. Jana Długosza w Częstochowie, Seria: Zeszyty Historyczne, 2009, z. X, s. 172.
Wiesław Wróbel, Fundacje kościelne białostockiej linii rodu Wiesiołowskich w XVI i XVII wieku, [w:] PRACE NAUKOWE Akademii im. Jana Długosza w Częstochowie, Seria: Zeszyty Historyczne, 2009, z. X, s. 179.
Wiesław Wróbel, Fundacje kościelne białostockiej linii rodu Wiesiołowskich w XVI i XVII wieku, [w:] PRACE NAUKOWE Akademii im. Jana Długosza w Częstochowie, Seria: Zeszyty Historyczne, 2009, z. X, s. 175.
Wiesław Wróbel, Fundacje kościelne białostockiej linii rodu Wiesiołowskich w XVI i XVII wieku, [w:] PRACE NAUKOWE Akademii im. Jana Długosza w Częstochowie, Seria: Zeszyty Historyczne, 2009, z. X, s. 178.
Wiesław Wróbel, Fundacje kościelne białostockiej linii rodu Wiesiołowskich w XVI i XVII wieku, [w:] PRACE NAUKOWE Akademii im. Jana Długosza w Częstochowie, Seria: Zeszyty Historyczne, 2009, z. X, s. 185.
Wiesław Wróbel, Fundacje kościelne białostockiej linii rodu Wiesiołowskich w XVI i XVII wieku, [w:] PRACE NAUKOWE Akademii im. Jana Długosza w Częstochowie, Seria: Zeszyty Historyczne, 2009, z. X, s. 181.

Джерела

Tomasz Jaszczołt, Grzegorzs Ryżewski, Krzysztof Wiesiołowski h. Ogończyk i jego testament, [w:] Biuletyn Konserwatorski Województwa Podlaskiego, #19, 2013, s. 107—132.
Wiesław Wróbel, Fundacje kościelne białostockiej linii rodu Wiesiołowskich w XVI i XVII wieku, [w:] PRACE NAUKOWE Akademii im. Jana Długosza w Częstochowie, Seria: Zeszyty Historyczne, 2009, z. X, s. 165—215.
Радаман А. Весялоўскія // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (гал. рэд.) і інш.; маст. З. Э. Герасімовіч. — Мн.: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — Т. 1: Абаленскі — Кадэнцыя. — . — С. 404.
Яшчолт Т., Рыжэўскі Г. Крыштаф Весялоўскі гербу Агеньчык і яго тэстамент // Архіварыус. — Мінск: НГАБ, 2008. — Вып. 6. — С. 86—109.

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q10876391"_data-entity-id="Q199698">[[:Українська_Вікіпедія|Українська_Вікіпедія]]<span_class="wef_low_priority_links">_—_2004.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q199698]]</div>-1] Українська Вікіпедія — 2004.
d:Track:Q199698

[2] Jan Glinka, Zamek obronny w Białymstoku na przełomie XVI i XVII wieku, [w:] Rocznik Białostocki, #2, 1961, s. 72.

[3] Czasy rodu Wiesiołowskich. Informator Białostocki.

[Urzędnicy-4] Urzędnicy Grodzieńscy – WIESIOŁOWSKI Piotr. Stowarzyszenie Rodów Grodzieńskich.

[5] Радаман А. Весялоўскія // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (гал. рэд.) і інш.; маст. З. Э. Герасімовіч. — Мн.: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — Т. 1: Абаленскі — Кадэнцыя. — . — С. 404.

[6] Leszek Kieniewicz, Sekretariat Stefana Batorego. Zbiorowość i kariery sekretarzy królewskich, w: Studia staropolskie, t. IV, Warszawa 1986, s. 66.

[7] Józef Maroszek, Najstarszy dokument uposażeniowy Kościoła Farnego w Białymstoku z 4 grudnia 1581 roku, [w:] Białostocczyna, #2 (42), 1996, s. 7.

[8] Wiesław Wróbel, Fundacje kościelne białostockiej linii rodu Wiesiołowskich w XVI i XVII wieku, [w:] PRACE NAUKOWE Akademii im. Jana Długosza w Częstochowie, Seria: Zeszyty Historyczne, 2009, z. X, s. 170—171.

[9] Jacek Kowalski, Effigies magnorum virorum in Republica O ikonografii obrazu Hołd carów Szujskich z zamku w Podhorcach, [w:] TECHNE TEXNH, SERIA NOWA, NR 9/2022, s. 12 (PDF).

[10] Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s.161.

[11] Józef Wolff, Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego: 1385—1795. — Kraków, 1885, s. 192.

[12] Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s.77.

[13] Kasper Niesiecki, Herbarz Polski, t. 9, Lipsk, 1842, s. 324.

[14] Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. IX: Inflanty, Urzędnicy inflanccy XVI–XVIII wieku, Spisy, oprac. K. Mikulski, A. Rachuba, red. A. Gąsiorowski, Kórnik 1994, s. 199, 284

[15] Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego, t. 2, Województwo trockie XIV-XVIII wiek, pod redakcją Andrzeja Rachuby, Warszawa 2009, s. 668.

[16] Przemysław Czyżewski, Starostowie wasilkowscy w XVI-XVIII w., [w:] Małe miasta. Elity., Supraśl 2005, s. 287-288.

[17] Przemysław Czyżewski, Starostowie wasilkowscy – Starostowie wasilkowscy – portret zbiorowy. cz. I, [w:] Gazeta Wasilkowska, #90, 2005/2006, s. 10.

[18] Tomasz Jaszczołt, Grzegorzs Ryżewski, Krzysztof Wiesiołowski h. Ogończyk i jego testament, [w:] Biuletyn Konserwatorski Województwa Podlaskiego, #19, 2013, s. 119.

[19] Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s.73.

[20] Józef Wolff, Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego: 1385—1795. — Kraków, 1885, s. 170.

[21] Wiesław Wróbel, Fundacje kościelne białostockiej linii rodu Wiesiołowskich w XVI i XVII wieku, [w:] PRACE NAUKOWE Akademii im. Jana Długosza w Częstochowie, Seria: Zeszyty Historyczne, 2009, z. X, s. 180, 181.

[22] Tomasz Jaszczołt, Grzegorzs Ryżewski, Krzysztof Wiesiołowski h. Ogończyk i jego testament, [w:] Biuletyn Konserwatorski Województwa Podlaskiego, #19, 2013, s. 109.

[23] Adam Dobroński, Białystok. Historia miasta, Białystok 1998, s. 15-16.

[24] Wiesław Wróbel, Fundacje kościelne białostockiej linii rodu Wiesiołowskich w XVI i XVII wieku, [w:] PRACE NAUKOWE Akademii im. Jana Długosza w Częstochowie, Seria: Zeszyty Historyczne, 2009, z. X, s. 172.

[25] Wiesław Wróbel, Fundacje kościelne białostockiej linii rodu Wiesiołowskich w XVI i XVII wieku, [w:] PRACE NAUKOWE Akademii im. Jana Długosza w Częstochowie, Seria: Zeszyty Historyczne, 2009, z. X, s. 179.

[26] Wiesław Wróbel, Fundacje kościelne białostockiej linii rodu Wiesiołowskich w XVI i XVII wieku, [w:] PRACE NAUKOWE Akademii im. Jana Długosza w Częstochowie, Seria: Zeszyty Historyczne, 2009, z. X, s. 175.

[27] Wiesław Wróbel, Fundacje kościelne białostockiej linii rodu Wiesiołowskich w XVI i XVII wieku, [w:] PRACE NAUKOWE Akademii im. Jana Długosza w Częstochowie, Seria: Zeszyty Historyczne, 2009, z. X, s. 178.

[28] Wiesław Wróbel, Fundacje kościelne białostockiej linii rodu Wiesiołowskich w XVI i XVII wieku, [w:] PRACE NAUKOWE Akademii im. Jana Długosza w Częstochowie, Seria: Zeszyty Historyczne, 2009, z. X, s. 185.

[29] Wiesław Wróbel, Fundacje kościelne białostockiej linii rodu Wiesiołowskich w XVI i XVII wieku, [w:] PRACE NAUKOWE Akademii im. Jana Długosza w Częstochowie, Seria: Zeszyty Historyczne, 2009, z. X, s. 181.

[1]

Пйотр Вєсьоловський
пол. Piotr Wiesiołowski
Пйотр Вєсьоловський родовий герб Огоньчик
(Королівський секретар)
? — 1589
Монарх	Стефан Баторій, Сигізмунд III Ваза
Підскарбій надвірний литовський
1590 — 1598
Монарх	Сигізмунд III Ваза
Попередник	(Дмитро Халецький)
Наступник	(Ієронім Волович)
Маршалок надвірний литовський
1598 — 1615
Попередник	(Кшиштоф Міколай Дорогостайський)
Наступник	(Ян Станіслав Сапіга)
Маршалок великий литовський
1615 — 1621
Попередник	(Кшиштоф Міколай Дорогостайський)
Наступник	(Ян Станіслав Сапіга)

Народився	16 століття
Помер	не раніше вересень 1619 і не пізніше 1621
Похований	^d^[1]
Відомий як	державний діяч
Країна	Велике князівство Литовське і Річ Посполита
Батько	Пйотр Вєсьоловський^[d]
Мати	^d
У шлюбі з	^d
Діти	(Кшиштоф Вєсьоловський), ^d, ^d, ^d і ^d
Брати	Ян, Ельжбета
Медіафайли у Вікісховищі