Перша Австрійська Республіка (нім. Erste Österreichische Republik), офіційно Австрійська Республіка — держава, що виникла на руїнах Австро-Угорської імперії і що існувала в (інтербеллум).
Republik Österreich (німецька) Австрійська Республіка | |||||||||||
| |||||||||||
| |||||||||||
Гімн [en] "Німецька Австрія, ти чудова країно" (1920–1929) [en] (укр. "Будь благословенна без кінця") (1929–1934) | |||||||||||
![]() | |||||||||||
Столиця | Відень | ||||||||||
Мови | Німецька | ||||||||||
Релігії | християнство (католицизм, східне православ'я, протестантизм), [en] | ||||||||||
Форма правління | федеративна парламентська республіка | ||||||||||
Президент | |||||||||||
- 1919–20 | (Карл Зейц) | ||||||||||
- 1920–28 | (Міхаель Гайніш) | ||||||||||
- 1928–38 | Вільгельм Міклас | ||||||||||
Канцлер | |||||||||||
- 1918–20 | Карл Реннер (перший) | ||||||||||
- 1921–22, 1929-1930 | Йоганн Шобер | ||||||||||
- 1922–24, 1926-1929 | (Ігнац Зайпель) | ||||||||||
- 1932–34 (останній) | Енгельберт Дольфус | ||||||||||
Законодавчий орган | (Рейхсрат) | ||||||||||
- Upper house | |||||||||||
- Lower house | |||||||||||
Історичний період | (Інтербеллум) | ||||||||||
- Утворення | 21 жовтня 1919 | ||||||||||
- | 15 липня, 1927 | ||||||||||
- Вбивство Дольфуса | 25 липня 1934 | ||||||||||
Валюта | [en] (1919–1924) австрійський шилінг (1924–1938) | ||||||||||
| |||||||||||
Республікою Австрія була по суті лише де-факто, тому що, згідно з конституцією, країна офіційно іменувалася Федеративною Державою Австрія. Цей етап історія країни був відзначений постійними зіткненнями між ультра-угрупованнями лівого і правого спрямування, яскравим прикладом чого може служити . Австрійська конституція набрала чинності в 1920, а вже в 1929, була скасована. Перша Австрійська Республіка припинила своє існування у зв'язку з аншлюсом до Нацистської Німеччини. Деякі історики схильні вважати, що по суті республіканський лад було скасовано ще в 1933 — 34, з встановленням диктатури австрійських фашистів, які прийшли до влади після закінчення громадянської війнами. Згідно з новою конституцією, складеною фашистським урядом, Австрія отримала статус федеральної держави, де республіка ж не згадувалося зовсім.
В 1919, на підставі Сен-Жерменського мирного договору, держава Німецька Австрія було скасовано, в результаті чого, деякі землі з переважно німецьким населенням перейшли під юрисдикцію інших країн. Зокрема, Судетська область була передана Чехословацькій республіці, Тіроль — Королівству Італія, а частина південних територій — Королівству сербів, хорватів і словенців. Наслідки договору викликали обурення етнічних німців, голосно оголосивши про брутальне порушення принципів післявоєнного устрою Європи, висунутих американським президентом Вудро Вільсоном, і головним чином пункту, в якому гарантувалося право націй на самовизначення. Австрійській республіці вдалося зберегти в своєму складі лише дві спірні території. Однією з них була південно-східна частина провінції Каринтія, заселена переважно словенцями, претензії на яку мало Королівство сербів, хорватів і словенців. У результаті референдуму, що відбувся 20 жовтня 1920, більшість населення воліло залишитися в складі Австрійської республіці. Іншим регіоном, які уникли відділення від австрійської держави, став Бургенланд, відомий також під ім'ям Західна Угорщина. Ця провінція була частиною Угорського королівства, починаючи з 1647. Тут проживали головним чином німці, а також хорвати й угорці. Згідно з Сен-Жерменським договором, ця територія в 1921 увійшла до складу Австрійської Республіки. Тим не менше, за підсумками плебісциту, оскарженого австрійцями, одне з міст провінції — Шопрон все-таки залишився під юрисдикцією Угорського королівства.
У післявоєнний період Австрійською республікою керувала коаліція лівих і правих сил, якій вдалося видати цілу низку прогресивних соціально-економічних і трудових законів. У 1920 коаліційний уряд затвердив Конституцію Австрійської республіки. Тим не менше, країна відчувала істотну кризу, що багато в чому зумовлювалося втратою економічно важливих регіонів, які опинилися в складі інших новостворених країн. Ситуація ще більше ускладнювалася в результаті того, що багато з цих молодих держав були кредиторами віденських банків.
Уряд і політика в 1920—1932 рр
Після 1920, провідною силою в уряді стала , яка мала тісні зв'язки з римсько-католицькою церквою. Лідер партії (Ігнац Зайпель), зайнявший пост канцлера, направив свої зусилля на створення політичної коаліції між провідними промисловцями і церквою. Незважаючи на довготривале перебування при владі однієї партії, стабільності це австрійській політиці аж ніяк не додало. Країну раз у раз непокоїли постійні сутички між лівою () і правою () політичними воєнізованими угрупованнями. У 1927, ліві провели масові акції протесту, приводом для яких послужило виправдання судом правих радикалів, звинувачених у вбивстві чоловіка і дитини. Ця масштабна акція лівих сил відома в історії, як Липневе повстання 1927. У підсумку заколот вдалося придушити лише за допомогою радикальних дій поліції, в результаті яких загинуло досить велике число протестантів. Але, незважаючи на всі урядові заходи, ескалація насильства в країні не припинялася до початку 1930-х, коли канцлером був обраний Енгельберт Дольфус.
Австрофашизм
Представник Християнсько-соціальної партії Енгельберт Дольфус прийшов до влади в 1932. Він став ініціатором введення в країні диктаторського правління, централізації влади і політики фашизму. Скориставшись в 1933, помилкою парламентарів при складанні закону, уряд Дольфуса проголосував за розпуск Національної Ради і оголосив про припинення діяльності парламенту. 12 лютого 1934 він перейменував країну на Федеративну Державу Австрію (нім. Bundesstaat Österreich), що проіснувала до 12 березня 1938 року.
Уряд знаходився в гострому суперництві з набираючими чинності Націонал-соціалістичною партією, метою якої було приєднання Австрії до Німеччини. Австрофашизм Дольфуса мав тенденцію до зміцнення зв'язків з католицькою церквою, і відкидав можливість входження до складу переважно протестантської Німеччини. Конфлікт вилився в громадянську війну між прихильниками нацистів, соціалістів і австрофашистів.
У 1934, Дольфус ввів однопартійний режим правління, провідну роль при цьому була віддана партії Патріотичний фронт. Держава встановила повний контроль над виробництвом і піддав репресіям прихильників Націонал-соціалістичної партії. Реакцією з боку нацистів стало вбивство 25 липня 1934, канцлера Дольфуса.
Ця подія викликала бурю емоцій у сусідній Італії, на чолі якої знаходився фашистський диктатор Беніто Муссоліні. Дуче підозрював Німеччину в організації вбивства Дольфуса і пообіцяв військову допомогу австрофашистському уряду в разі вторгнення німецький військ. Багато в чому стурбованість Муссоліні була викликана тим, що нацисти Німеччини висували претензії на італійську провінцію Тіроль, більшість в якій становили етнічні німці. Завдяки підтримці з боку Італії, австрійська держава уникнула загрози насильницького приєднання до Німеччини ще в 1934.
Наступним австрійським канцлером став Курт Шушніг. Він продовжив політику Дольфусу зі стримування нацистів, а в 1936, заборонив діяльність іншої радикальної організації — Внутрішньої оборони.
Аншлюс
У 1938, Гітлер домігся схвалення Італією його планів щодо анексії Австрії, і тут же відкрито заявив про намір взяти владу в сусідній державі в свої руки. Шушніг, який намагався будь-яким способом уникнути війни з німцями, призначив референдум з питання про приєднання до Німеччини. У нього залишалася остання надія на те, що думка народу зможе змінити ситуацію на користь збереження суверенітету Австрії. Гітлера явно не влаштовував такий хід подій, і він зажадав негайної відставки Шушніга, який був змушений у підсумку підкоритися. 11 березня канцлер передав свої повноваження лідеру австрійських нацистів Артуру Зейсс-Інкварт, а вже наступного дня в країну були введені німецькі війська. 13 березня 1938, Австрійська Республіка офіційно припинила своє існування і стала частиною Третього рейху.
Бібліографія
- Graham, Malbone W. : «Foreign Governments and Politics: The Constitutional Crisis in Austria». The American Political Science Review 24:1 (1930)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет