Партизанське (Сімферопольський район)

Партиза́нське (до 1948 року — Сабла, крим. Sabla) — село Сімферопольського району Автономної Республіки Крим.

село Сабла (Партизанське)
Країна	Україна
Регіон	Автономна Республіка Крим
Район/міськрада	Сімферопольський район
Рада	Перовська сільська рада
Код КАТОТТГ	UA01160270130020658
Облікова картка	Партизанське
Основні дані
Населення	2 018
Поштовий індекс	97566
Телефонний код	+380 652
Географічні дані
Географічні координати	44°50′02″ пн. ш. 34°05′02″ сх. д. / 44.83389° пн. ш. 34.08389° сх. д. / 44.83389; 34.08389Координати: 44°50′02″ пн. ш. 34°05′02″ сх. д. / 44.83389° пн. ш. 34.08389° сх. д. / 44.83389; 34.08389
Місцева влада
Адреса ради	97560, Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, с. Перове, вул. Шкільна, 7
Карта
Сабла (Партизанське)
Сабла (Партизанське)
Мапа
Партизанське у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Партизанське.

На південно-східній околиці знаходиться пам'ятка археології (Городище Довгий бугор).

У селі 16 вулиць та 4 провулки, за даними сільради на 2009 рік, площа села займає 242,5 гектарів, на якій у 610 дворах значилося 1959 мешканців.

Історія

Назва села походить від мурз Собланських, шо емігрували до Туреччини після першої анексії Криму Росією. Перша документальна згадка села Орта Собла зустрічається в «Камеральному Описі Криму» 1784 року, за яким воно входило до Салгирського кадилика Бакче-сарайського каймаканства.

Після анексії Криму Сабли були подаровані Потьомкіним графові Мордвинову, який 1802 продав його таврійському цивільному губернатору (Андрію Михайловичу Бороздіну), що переселяє до нього 90 сімей (549 осіб) своїх кріпаків з Чигиринського повіту Київської губернії, а також влаштував сукнову фабрику, водяний млин, шкіряний завод.

В.П. Нікольський у "Нарисах російської колонізації в Криму" (1925) зазначає, що кріпацьке населення Саблів (279 душ чоловічої статі та 270 душ жіночої статі), яке обслуговувало місцеві галузі господарства (шкіряну, мірошницьку, садівницьку та ін.) мешкало спочатку в казармах — невеликих кам'яних будиночках на дві-три родини. З кримськими татарами в господаря Саблів Бороздіна були постійні суперечки за землі. Орендна платня та норми відпрацювання за землю, явно завищені порівняно з попередніми (за мурзи), не влаштовували місцеве населення. Тому воно вороже ставилося не лише до нового поміщика, а й до його селян. Зіштовхнулися дві різні культури, дві релігії, що не могло не вплинути на зміну життєвого ладу та національних засад в умовах наростаючих протиріч в економічному та соціальному житті двох народів. Проте навички у праці та побудові традиційного житла виявилися в саблівських селян повною мірою. Поступово замість тимчасових помешкань постали "чистенькі білі хатки з відкритими вікнами, що дивилися назовні, парою-другою тополь... Широкі прямі вулиці й хати — все типове для села на півдні України...".

Відповідно до Списку населених пунктів Кримської АРСР по Всесоюзному перепису 17 грудня 1926 року, в селі Сабли Нижні, центрі Саблинського сільради Сімферопольського району, значилося 316 дворів, з них 289 селянських, населення становило 1184 людини, з них 987 українців, 160 росіян, 11 чехів, 7 німців, 3 греків, 1 білорус, 1 латиш, ще 14 записані у графі «інші».

Примітки

1. Український видавничий портал - who-is-who.ua. who-is-who.ua. Процитовано 13 березня 2023.
2. ДОКУМЕНТЫ->КРЫМ->КАМЕРАЛЬНОЕ ОПИСАНИЕ КРЫМА (1784)->ЧАСТЬ 4. www.vostlit.info. Процитовано 13 березня 2023.
3. Kravchuk, Alexandr. К биографии таврического гражданского губернатора Александра Николаевича Баранова (1793–1821). Biography of the Taurida civil governor Alexandr Nikolaevich Baranov (1793-1821). Процитовано 13 березня 2023.
4. Як і звідки у Криму з'являлися українці. main (англ.). Процитовано 13 березня 2023.
5. Файл:Список населенных пунктов Крымской АССР.pdf — Википедия (PDF). commons.wikimedia.org (рос.). Процитовано 13 березня 2023.