У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Парадигма значення Парадигма грец παράδειγμα paradeigma приклад зра

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Парадигма (значення).

Парадигма (грец. παράδειγμα, paradeigma — приклад, зразок) речення — система форм структурної схеми речення, у якій вихідною формою є ядерне речення, а похідними — його трансформації.
Сучасна синтаксична наука досліджує не лише конкретні структурні схеми речення, а й те, як такі зразки співвідносяться з іншими, яке їх місце в мовній системі. Це сприяє реалізації принципу системності синтаксичного опису. Вивчення системних видозмін і співвідношень формальних класів речень зумовило наприкінці 60-х років XX ст. появу вчення про парадигму речення (Д. Уорт, Р. Зимек, В. Грабе, П. Адамець, Т. Ломтєв, В. Храковський, Л. Мурзін, Ч. Філлмор, Б. Рассел).

У мовознавстві розглядають парадигму речення у широкому і вузькому значеннях. У широкому значенні парадигма речення — це система, що охоплює:
1) внутрішньосхемні перетворення, тобто такі, що не змінюють відмінних ознак структурної схеми речення:

Туристи їдуть поїздом — Туристи їхали поїздом — Туристи їхатимуть поїздом; Нехай туристи їдуть поїздом — Туристи їхали б поїздом;

Я їду поїздом — Ти їдеш поїздом — Він їде поїздом;

2) системні протиставлення речень однієї структурної схеми реченням інших структурних схем (міжсхемні перетворення):

Ми добре відпочивали влітку — Улітку нам добре відпочивалось;

3) протиставлення речень певного зразка іншим синтаксичним одиницям чи їх частинам:

Ми побачили море — Море, побачене нами — побачене нами море.

Отже, парадигма передбачає співвідношення речень і нареченнєвих синтаксичних одиниць.
Внутрішньосхемні перетворення. У вузькому розумінні парадигма речення репрезентується тільки внутрішньосхемними перетвореннями у межах тієї самої структурної схеми речення.
У вітчизняному мовознавстві переважає тлумачення парадигм речення у вузькому значенні — як системи його форми, що протиставляються за граматичним значенням. Тому за основу беруться граматичні значення модальності та синтаксичного часу, що реалізують загальне граматичне значення речення — предикативність. Видозміни формальної організації речення, що являють собою форми речення, створюються частковими модально-часовими значеннями. Система цих форм речення і є його парадигмою.
Модальні значення речення: виражаються синтаксичними способами:

дійсним (індикативом): Брат читає; Надворі тихо;
умовним: Мати ходила б; Студент учився б;
бажальним: Якби хоч трохи відпочити; Хоча б розвиднілося швидше;
спонукальним: Слухайте музику; Звернімо увагу на цю картину.

Парадигми, зумовлені внутрішньосхемними перетвореннями, тісно пов'язані з морфологічними і синтаксичними категоріями, тому їх називають морфолого-синтаксичними. Це такі парадигми:

часова: Трава була зелена — Трава буде зелена; Вечоріє — Вечоріло — Вечорітиме; Ранок — Був ранок — Буде ранок;
модальна (вона взаємодіє з часовою): Ми працюємо — Ми працювали — Ми працюватимемо; Ми працювали б; Якби ми працювали; Працюймо;
видова (нашаровується на часову парадигму): Брат співав пісню — Брат заспівав пісню; Брат співає (співатиме) пісню — Брат заспіває пісню;
особова: Я слухаю музику — Ти слухаєш музику — Він(вона, воно) слухає музику — Ми слухаємо музику — Ви слухаєте музику — Вони слухають музику;
числова: Хлопчик збирає гриби — Хлопчики збирають гриби; Хлопчик збирав гриби — Хлопчики збирали гриби; Хлопчик збиратиме гриби — Хлопчики збиратимуть гриби; Хлопчик збирав би гриби — Хлопчики збирали б гриби; Хлопчику, збирай гриби — Хлопчики, збирайте гриби;
родова: Син піклувався про батьків — Сестра піклувалася про батьків — Дівча піклувалося про батьків.

Морфолого-синтаксичні парадигми не змінюють синтаксичної структури речення, а лише граматичні категорії окремих компонентів.
Не всі речення мають повний набір форм. Деякі не мають форм бажального та спонукального способу, інші мають лише одну форму. Це, зокрема, односкладні номінативні речення з вказівними частками (ось, он, от):

Ось і наш будинок; Ось і ліс.

Це стосується також односкладних, інфінітивних речень зі значенням категоричного виявлення:

Не розмовляти! Залишити аудиторію!

Зміни видо-часово-способових форм дієслова зумовлюють видозміни речення: Ці зміни дають підставу стверджувати, що парадигма, речення — це система видо-часово-способових форм дієслова:

Оркестр грав марш — Оркестр грав марші — Оркестри грали марші; Оркестр буде грати марш- Оркестр грає марш — Хай оркестр грає марш — Хай би оркестр заграв марш.

Окрім парадигматичних змін, у простому реченні відбуваються зміни, пов'язані з можливостями повного чи неповного представлення його елементарної граматичної структури з різними зв'язками, напівповнозначними дієсловами тощо. Такі зміни називають регулярними реалізаціями простого речення. Спільним для них є те, що всі вони можуть бути зведені до вихідної форми речення:

Студент працює — Студент почав (продовжує, перестав) працювати — Студент може (повинен, хоче) працювати.

Такі регулярні реалізації визначають як деривати структурних схем, що співвідносяться зі структурними схемами речень так, як похідні основи з твірними:

ліс — лісок, студент — студентка, учитель — учителька.

Дериваційні внутрішньосхемні відношення є модифікаційними. (За К.Шульжуком).

Див. також

Парадигма (мовознавство)

Джерела

(укр.) Парадигма речення. Поняття парадигми речення. Два підходи до її аналізу
(укр.) Зоя Валюх. Функціональні аспекти сучасного синтаксису
(укр.) Навчальний посібник «Сучасна українська літературна мова», за редакцією С. О. Карамана, 2011.