Оттавіо Фарнезе

Оттавіо Фарнезе (італ. Ottavio Farnese; 9 жовтня 1524(15241009) — 18 вересня 1586) — герцог Пармський, П'яченцький (1547—1586) і (1545—1586). Представник Фарнезького дому. Онук папи римського Павла III. Чоловік принцеси (Маргарити), позашлюбної доньки імператора Карла V. Батько пармського герцога (Алессандро). Тривалий час вів боротьбу за свої володіння з папським престолом і союзником папи — Австрійською імперією.

Оттавіо Фарнезе
Оттавіо Фарнезе
(Герцог Пармський)
10 вересня 1547 — 18 вересня 1586
Наступник:	(Алессандро Фарнезе)
Народження:	9 жовтня 1524 Валентано, Провінція Вітербо, Лаціо, Італія
Смерть:	18 вересня 1586(1586-09-18)^[1]^[2] (61 рік) Парма, Герцогство Парми та П'яченци^[1]
Поховання:	^d
Країна:	Папська держава
Релігія:	католик
Рід:	Фарнезький дім
Батько:	(П'єр-Луїджі Фарнезе)
Мати:	^d
Шлюб:	(Маргарита Пармська)
Діти:	(Алессандро Фарнезе), Карло
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Раннє життя

Народився в Валентано, Сієнська республіка, був другим сином (Пьєра Луїджі Фарнезе), герцога Парми і П'яченци, внуком Папи Павла ІІІ. 4 листопада 1538 року одружився з (Маргаритою Австрійською), позашлюбною дочкою імператора Священної Римської імперії Карла V. Оттавіо було 14 років, коли п'ятнадцятирічна Маргарита неочікувано овдовіла через смерть (Александро Медічі), свого першого чоловіка. В тому ж році відбулось їх весілля. Спочатку Маргарита не відчувала до чоловіка ніжних почуттів, але в 1541 році, коли поранений Оттавіо повернувся додому з Алжирської експедиції, відносини в сім'ї покращились.

В 1540 році Оттавіо став сеньйором Камерино, проте відмовився від цього титулу в 1545 році, коли його батько став герцогом Парми і П'яченци. Після вбивства Пьєра Луїджі в 1547 році в Пармі, в це місто були введені австрійські імператорські війська під командуванням , .

Конфлікт з Папським престолом

Папа Павло ІІІ спробував знову отримати контроль над П'яченцою, але цього разу не на користь своєї сім'ї (Фарнезе), а на користь Папської області. Він вимагав від імператора повернення П'яченци, в той же час відхиливши претензії Оттавіо як спадкоємця герцогства Пармського, повернувши йому тільки сеньйорію Камерино. Керування Пармою Папа доручив спеціально направленому в це місто папському легату. Проте Оттавіо не змирився із втратою володінь і спробував відвоювати Парму, але це йому не вдалося. Тоді він вступив в перемовини з австрійським намісником в Пармі Ферранте Гонзага. В той час помирає Папа Павло ІІІ (10 листопада 1549 року) і Оттавіо знову намагається домовитись з Гонзага про передачу Парми, але це йому не вдається. Лише в 1551 році новий Папа Юлій ІІІ віддав Оттавіо управління над герцогством Парма.

Папа Павло ІІІ (в центрі) і Оттавіо Фарнезе (праворуч)

Проте на цьому ворожнеча між Оттавіо і Ферранте Гонзага не закінчується. Ця ворожнеча була спричинена непорозумінням між Оттавіо і його тестем Карлом  V. Ферранте досі відмовлявся віддавати П'яченцу і навіть погрожував захопити Парму. Через це Оттавіо почав шукати собі могутніх союзників за межами Італії. Таким союзником став король Франції Генріх ІІ.

В цій ситуації Папа Юлій ІІІ, який потребував підтримки австрійського імператора, на Тридентському соборі відмовився від підтримки Оттавіо і наказав йому віддати герцогство римській курії. Дізнавшись про відмову підкоритися цьому наказу Юлій ІІІ наклав на Оттавіо епітимію і конфіскував його володіння які знаходились в Римі. Подібні конфіскації володінь провів і Карл V в Ломбардії.

Повернення володінь

В цей час в Італію вступили французькі війська, які були скеровані на підтримку Пармського герцогства. Одночасно з цим Ферранто Гонзага взяв в осаду Парму, сподіваючись заволодіти нею до приходу французів. В цих складних умовах Оттавіо і австрійський імператор нарешті змогли домовитись, і Карл V повернув герцогу П'яченцу і інші конфісковані володіння. Наступні 35 років правління Оттавіо Фарнезе були спокійними. Спадкоємцем трону був (Александро Фарнезе), інший син, Карло Фарнезе, помер у дитинстві.

Примітки

1. Deutsche Nationalbibliothek Record #123490294 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
2. Енциклопедія Брокгауз
   d:Track:Q237227

Джерела

• Edward Burman: Italienische Dynastien, Gustav Lübbe Verlag, Bergisch Gladbach 1991
• Edoardo del Vecchio, I Farnese, Istituto di Studi Romani Editore, 1972
• Emilio Nasalli Rocca, I Farnese, Dall'Oglio, Milano, 1969

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Оттавіо Фарнезе