Оман (рослина)

Ома́н, також народна назва Дев'ясил (Ínula) — рід багаторічних рослин родини айстрові (Asteraceae), росте в Європі, Азії й Африці. Типовий вид — оман високий. Рід містить приблизно 80 видів.

Оман
Оман високий (Inula helenium) типовий
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Клада:	Айстериди (Asterids)
Порядок:	Айстроцвіті (Asterales)
Родина:	Айстрові (Asteraceae)
Підродина:	Айстрові (Asteroideae)
Триба:
Рід:	Оман (Inula) L., 1753
Вікісховище: Inula

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Оман (значення).

Не слід плутати з Дев'ятисилом, що також відомий під народними назвами дивосил, дев'ясил.

Це однорічні чи багаторічні трав'янисті рослини чи напівкущики, які дуже відрізняються за розміром, від невеликих видів у кілька сантиметрів заввишки до величезних багаторічних рослин понад 2 м у висоту. Вони несуть жовті чи оранжеві складні квіткові голови. Кілька видів є популярними квітами для саду, а їх вирощування сягає глибокої давнини.

Етимологія

Назва оман походить від прасл. *omanъ, утвореного від *maniti: це пов'язане з наркотизуючою дією рослини.

Назва цього роду (Inula) могла походити від аналогічного латинського слова, яке римляни використовували для позначення цих рослин. Інші автори пропонують іншу етимологію: похідне від грецького слова enàein (= очищати), очевидно, посилаючись на передбачувані лікувальні властивості рослини.

Загальноприйняте нині використання наукової назви Inula було запропоновано Карлом фон Лінне, шведським біологом і письменником, який вважається батьком сучасної наукової класифікації живих організмів, у публікації Species Plantarum 1753 року.

Біологічний опис

Оман високий. Ботанічна ілюстрація з книжки

Багаторічні, рідше однорічні рослини з цільними листками й великими жовтими суцвіттями. Стебла некрилаті, зі смоляними каналами або частіше без них. Листки прикореневі і стеблові, чергові, прості, зазвичай сидячі, іноді в прикореневій розетці, по краях зазвичай пилчасті або зубчасті, іноді цілі.

Квітки жовті чи жовтогарячі, одиничні чи зібрані у волотеподібні чи щиткоподібні загальні суцвіття. Обгортки 10–40 мм у діаметрі. Променеві квітки (15)50–150+, жіночі, фертильні; віночок від жовтого до оранжевого забарвлення. Дискові квітки двостатеві, переважно (50)100–250+; віночок жовтий, часток 5.

Сім'янки еліпсоїдні чи циліндричні, ребристі. Папус стійкий, з базально зрощеними, щетинками або щетинкоподібними лусочками зазвичай в 1 серії. x = 8, 9, 10.

Цвітіння влітку в другій половині. Розмноження весняне.

Використання

Медичне

Рослини цього роду містять невелику кількість ефірної олії та високий відсоток (19–45%) інуліну. Деякі речовини цієї рослини (наприклад, сесквітерпенові лактони) можуть викликати алергічний контактний дерматит; велика кількість цих речовин може викликати блювоту та діарею. Ці та інші речовини досі роблять ці рослини цікавими для лікування різних захворювань (згідно з народною медициною). У різних текстах про природну медицину ми знаходимо багатий перелік властивостей.

Садівництво

Користь рослин цього роду також поширюється на садівництво та прикрашання зрізаними квітами. Навіть якщо вони на вигляд трохи грубі, їх легко вирощувати і вони мають потужний вегетативний розвиток.

Класифікація

Таксономія

ще 12 родин (згідно з ), у тому числі Дзвоникові, (Стилідієві)

ще близько двадцяти триб, у тому числі триба

близько ста видів, кілька природних гібридів

порядок Айстроцвіті

підродина Айстрові

рід Оман

відділ Квіткові, чи Покритонасінні

родина Айстрові, чи Складноцвіті

триба

ще 44 порядки квіткових рослин (згідно з )

підродина Цикорієві

роди , , (Підбіл) та ін.

В Україні

В Україні росте два види: оман високий (Inula helenium) і (оман дивиноподібний) (Inula thapsoides); однак близько 10 колишніх членів цього роду тепер перенесено до роду (Pentanema).

Види

Докладніше: Список видів роду оман

Список видів згідно з Plants of the World Online:

• 1. Schott & Kotschy ex Boiss.
  2. DC.
  3. Boiss.
  4. DC.
  5. Delile
  6. DC.
  7. Wall. ex DC.
  8. (L.) Cass.
  9. Matsum.
  10. (Hook.f.) R.R.Stewart
  11. Hiern
  12. Popov
  13. Boiss.
  14. (O.Hoffm.) O.Hoffm.
  15. O.Hoffm.
  16. Boiss. & Hausskn.
  17. S.Moore
  18. E.M.Antipova
  19. C.Winkl.
  20. C.Winkl.
  21. E.M.Antipova
  22. S.Moore
  23. Willd.
  24. Schrenk ex Fisch. & C. A. Mey.
  25. (Inula helenium) L.
  26. C.Y.Wu ex Y.Ling
  27. S.Moore
  28. R.Nabiev
  29. C.B.Clarke
  30. Hiern
  31. (Y.Ling) Y.Ling
  32. (Fenzl) Grierson
  33. Thunb.
  34. C.B.Clarke
  35. O.Hoffm.
  36. R.Dawar & Qaiser
  37. O.Hoffm.
  38. Turcz.
  39. Boiss. & Kotschy
  40. Bunge
  41. Lipsky
  42. (Hook.f.) Oliv. & Hiern
  43. Muschl.
  44. DC.
  45. Fisch. & C.A.Mey.
  46. A.Kern.
  47. S.Moore
  48. O.Hoffm.
  49. (Aitch. & Hemsl.) Korovin
  50. (Humbert) Mattf.
  51. F.Ghahrem. & Narimisa
  52. O.Hoffm.
  53. Hook.f.
  54. Narimisa & F.Ghahrem.
  55. Schrenk ex Fisch. & C.A.Mey.
  56. Kamelin & Turak.
  57. De Wild.
  58. DC.
  59. (Turcz.) Ostenf.
  60. Boiss.
  61. Gorschk.
  62. C.Winkl.
  63. Hartvig & Strid
  64. Rech.f.
  65. Franch.
  66. (Gilli) Grierson
  67. O.Hoffm.
  68. (Rech.f.) Soldano
  69. Abid & Qaiser
  70. Mattf.
  71. Rech.f.
  72. S.S.Ying
  73. (Inula thapsoides) (Spreng.) Spreng.
  74. M.Öztürk & Ö.Çetin
  75. Degen
  76. O.Hoffm.
  77. Boiss. & Kotschy
  78. O.Hoffm.

Примітки

1. Inula L.. Plants of the World Online. Kew Science. Процитовано 14.09.2022.
2. Peter William Ball, Thomas Gaskell Tutin: Inula L. In: T. G. Tutin, V. H. Heywood, N. A. Burges, D. M. Moore, D. H. Valentine, S. M. Walters, D. A. Webb: Flora Europaea. Volume 4: Plantaginaceae to Compositae (and Rubiaceae). Cambridge University Press, 1976, , P. 133–136
3. Neil A. Harriman: Inula. In: Flora of North America Editorial Committee: Flora of North America North of Mexico. Volume 19: Magnoliophyta: Asteridae, part 6: Asteraceae, part 1 (Mutisieae–Anthemideae). Oxford University Press, , P. 473
4. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 656 с. — .
5. Giacomo Nicolini, Enciclopedia Botanica Motta, Milano, Federico Motta Editore, 1960

Джерела

• Anderberg, A. (1991). Taxonomy and phylogeny of tribe Inuleae (Asteraceae). Pl. Syst. Evol. 176 (1-2): 75—123. doi:10.1007/BF00937947.
• Rubina Abid and M. Qaiser (2003). Chemotoxonomic study of Inula L. (s.str.) and its allied genera (Inuleae - Compositae) from Pakistan and Kashmir. Pak. J. Bot. 35 (2): 127—140.

Посилання

• Flora Europaea: Inula [ 4 лютого 2012 у Wayback Machine.]
• Flora of China: list of Chinese Inula species [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]