Олів'є Ассаяс

Олів'є́ Ассая́с (фр. Olivier Assayas; нар. 25 січня 1955, Париж, Франція) — французький кінорежисер, сценарист, кінокритик.

Олів'є Ассаяс
фр. Olivier Assayas
Олів'є Ассаяс у 2011 році
президент
Дата народження	22 січня 1955(1955-01-22) (69 років)
Місце народження	Париж,  Франція
Громадянство	Франція
Професія	кінорежисер, сценарист, кінокритик
Alma mater	Національна вища школа красних мистецтв і Університет Париж III
Роки активності	1979 — наш час
IMDb	ID 0000801
Автограф
Нагороди та премії
^d (2009) ^d (2010) ^d (2010) приз Луї Деллюка (2014) Приз за найкращу режисуру (2016)
Олів'є Ассаяс у Вікісховищі

Біографія та кар'єра

Олів'є Ассаяс народився 25 січня 1955 року у Парижі в сім'ї французького режисера . Закінчив ліцей «Блеза Паскаля» в Орсе, а потім і Вищу національну школу образотворчих мистецтв у Парижі. Має диплом за спеціальністю «сучасна література» Паризького Університету «Нова Сорбанна-3».

Ассаяс починав свою кар'єру в кіноіндустрії працюючи асистентом батька-режисера. З 1980 по 1985 рік працював критиком у відомому кінематографічному часописі «Cahiers du cinéma», у 1982–1985 рр. — у журналі «Rock & Folk». Під час роботи у виданнях часто захоплювався роботами азійських режисерів. Саме у ці роки він знімає свої перші 4 короткометражних стрічки.

Повноцінним дебютом Олів'є Ассаяса у великому кіно став сценарій для фільму «Місце злочину» (фр. Le lieu du crime, 1986) з Катрін Денев, який він створив спільно з режисером Андре Тешіне. Згодом Ассаяс зніме більшість своїх фільмів за власними сценаріями.

У 1986 році Олів'є Ассаяс зняв свій перший повнометражний фільм «Безлад». Першим фестивальним фільмом режисера стала стрічка «Холодна вода» (фр. L'eau froide), яка була представлена в секції «Особливий погляд» Каннського кінофестивалю у 1994 році.

Знаковий етап в кар'єрі Ассаяса — стрічка «Ірма Веп» (фр. Irma Vep, 1996) із зіркою гонконзького кіно , відомою своїми ролями у фільмах (Вонга Кар-Вая). У 2004 Ассаяс запросив акторку у свою незалежну драму «Очищення», за яку Мегі Чун отримала звання найкращої акторки Каннського кінофестивалю. У своїх статтях та інтерв'ю Ассаяс неодноразово підкреслював вплив азійського кіно на розвиток своєї кіномови. Успіх у масового глядача Олів'є Ассаяс завоював участю у альманахах короткометражних фільмів «У кожного своє кіно» (2007) та «Париж, я люблю тебе» (2006).

У 2012 році Ассаяс знімає «Щось у повітрі» (фр. Après mai) — стрічку про протести французьких студентів у 1961 році. Фільм був представлений переважно конкурсі 69-го міжнародного Венеційського кінофестивалю і здобув премію Золоті Озелли за найкращий сценарій.

Жульєт Бінош, Олів'є Ассаяс та Хлоя Грейс Морец на Каннському МКФ, 2014

У 2014 році вийшов фільм Ассаяса «Зільс-Марія» (фр. Clouds of Sils Maria) з Жульєт Бінош, Крістен Стюарт та Хлоєю Грейс Морец. Фільм був представлений на Каннському кінофестивалі і претендував на здобуття Золотої пальмової гілки, а у 2015 році номінувався у 6 категоріях головної французької кінематографічної премії «Сезар» та отримав Приз Луї Деллюка. Крім стрічки «Зільс-Марія» на головну нагороду у Каннах висувалися ще три фільми режисера: у 2000 році — мелодрама з Еммануель Беар і Ізабель Юппер «Сентиментальні долі» (фр. Les destinées sentimentales); у 2002 — детективний трилер «Демон-коханець» (фр. Demonlover); у 2004 — драма «Очищення» (англ. Clean) з Мегі Чун іта Ніком Нолті.

У 2011 році Олів'є Ассаяс входив до складу журі основного конкурсу 64-го Каннського кінофестивалю.

У жовтні 2014 Олів'є Ассаяс розпочав роботу над гангстерським трилером «Око ідола» (англ. Idol's Eye, 2015) з Робертом Паттінсоном та Робертом Де Ніро.

Особисте життя

У 1998 році Олів'є Ассаяс одружився з гонконзькою кіноакторкою Мегі Чун (Міс Гонконг 1983). 2001 року вони розлучилися. Друга дружина Олів'є — акторка і режисер . 2009 року у пари народилася перша дитина.

Олів'є Ассаяс і Україна

У січні 2015 року Олів'є Ассаяс відвідав Україну, де взяв участь у презентації ретроспективи своїх фільмів, що проходила у столичному кінотеатрі Київ з 23 по 26 січня 2015. Були представлені стрічки режисера «Літній час», «Ірма Веп», «Холодна вода» та «Демон-коханець».

Фільмографія

Режисер та сценарист

Рік	Українська назва	Оригінальна назва	Примітки
1979		Copyright	режисер
1985		Rendez-vous	сценарист (з Андре Тешіне)
1986		Le lieu du crime	сценарист
1986	Місце злочину	Désordre	режисер, сценарист
1989		L'Enfant de l'hiver	режисер, сценарист
1991		Paris s'éveille	режисер, сценарист
1993		Une nouvelle vie	режисер, сценарист
1994		L'Eau froide	режисер, сценарист
1996		Irma Vep	режисер, сценарист
1998		Fin août, début septembre	режисер, сценарист
2000	Сентиментальні долі	Les Destinées sentimentales	режисер, сценарист
2002		Demonlover	режисер, сценарист
2004		Clean	режисер, сценарист
2006	Париже, я люблю тебе	Paris, je t'aime	режисер, оператор
2006		Noise	режисер, оператор
2007	(Вихід на посадку)	Boarding Gate	режисер, сценарист
2008	У кожного своє кіно	Chacun son cinéma	режисер, оператор
2008		L'Heure d'été	режисер, сценарист
2009	Карлос (трисерійний фільм)	Carlos the Jackal	режисер, сценарист
2010		Les temps de venir	сценарист
2012	(Щось у повітрі)	Après mai	режисер, сценарист
2014	Зільс-Марія	Sils Maria	режисер, сценарист
2016	(Персональний покупець)	Personal Shopper	режисер, сценарист
2017	Засновано на реальних подіях	Based on a True Story	сценарист (з Романом Полянським)

Визнання

▼ Нагороди та номінації Олів'є Ассаяса ▼

Рік	Категорія	Фільм	Результат
Премія «Сезар»
1986	Найкращий оригінальний або адаптований сценарій (з Андре Тешіне)		Перемога
2011	Найкраща режисерська робота	«Карлос»	Номінація
2015	Найкращий фільм	«Зільс-Марія»	Номінація
	Найкраща режисерська робота		Номінація
	Найкращий сценарій		Номінація
Кінофестиваль EuropaCinema у Віареджо
1991	Найкращий сценарій		Перемога
Приз Жана Віго
1992	Найкращий фільм	«Париж пробуджується»	Перемога
Каннський кінофестиваль
2000	Золота пальмова гілка	«Сентиментальні долі»	Номінація
2002			Номінація
2004			Номінація
2014		«Зільс-Марія»	Номінація
2016		(«Персональний покупець»)	Номінація
	Приз за найкращу режисуру		Перемога
Кінофестиваль «Сінеманія»
2000	Приз глядацьких симпатій	«Сентиментальні долі»	Перемога
Каталонський кінофестиваль у Сіджасі
2002	Найкращий фільм		Перемога
	Приз критиків		Перемога
Кінофестиваль у Мускаті
2003	Приз Бронзовий кинджал	«Сентиментальні долі»	Перемога
	Найкращий режисер		Перемога
Асоціація кінокритиків Лос-Анджелеса, США
2009	Найкращий іноземний фільм		Перемога
2010	Найкращий іноземний фільм	«Карлос»	Перемога
	Найкращий режисер		Перемога
Національна спілка кінокритиків США
2010	Найкращий режисер		2 місце
	Найкращий сценарій		2 місце
2011	Найкращий режисер	«Карлос»	2 місце
Приз Європейської кіноакадемії
2010	Найкращий режисер	«Карлос»	Номінація
(Кришталевий глобус)
2011	Найкращий телевізійний фільм	«Карлос»	Перемога
Венеційський кінофестиваль
2012	Золотий лев	(«Щось у повітрі»)	Номінація
	Приз Золота Озелла за найкращий сценарій		Перемога
	Приз Fondazione Mimmo Rotella		Перемога
Приз Луї Деллюка
2014	Найкращий фільм	«Зільс-Марія»	Перемога

Примітки

1. . festival-cannes.com. Архів оригіналу за 18 січня 2012. Процитовано 11 серпня 2009.
2. Прес-кіт фільму «Зільс-Марія» // ArtHouse
3. . labiennale. Архів оригіналу за 12 вересня 2012. Процитовано 11 серпня 2015.
4. 2014 Official Selection. Cannes. Процитовано 11 серпня 2015.
5. The Jury of the 64th Festival de Cannes. Cannes. 20 квітня 2011. Процитовано 11 серпня 2015.
6. Morris, Octavia (27 червня 2010). The film that changed my life: Mia Hansen-Løve. guardian.co.uk. London. Процитовано 11 серпня 2015.
7. Олів'є Ассаяс і мелодія страждань Жюльєт Бінош // ukrcinema.com, 31.01.2015
8. Ретроспектива фільмів Олів’є Ассаяса. Українська правда. Життя: (укр.) . Процитовано 11.08.2015.
9. Повний перелік нагород на номінацій Олів'є Ассаяса на сайті IMDb(англ.)

Посилання

• Олів'є Ассаяс на сайті IMDb (англ.)
• Олів'є Ассаяс на сайті AlloCiné (фр.)
• Олів'є Ассаяс на сайті Kino-teatr.ua
• на CinEmotions
• Дмитро Десятерик. «Тероризм як такий існував у всі епохи, але ми вдаємо, що кожного разу відкриваємо його заново» (Інтерв'ю з Олів'є Ассаясом). Газета «День» (укр.) . 4.02.2015. Процитовано 11.08.2015.