Олексі́́й Андрі́́йович Борища́к (1 серпня 1979, Першотравневе, нині Куп'янського району, Харківської області — 29 серпня 2014, Побєда, Донецька область) — український військовик, підполковник (посмертно) Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Борищак Олексій Андрійович | |
---|---|
Підполковник | |
Загальна інформація | |
Народження | 1 серпня 1979 Першотравневе |
Смерть | 29 серпня 2014 (35 років) Побєда |
Поховання | Кременчук |
Alma Mater | Харківський інститут танкових військ |
Військова служба | |
Роки служби | 1998-2014 |
Приналежність | Україна |
Вид ЗС | Збройні сили |
Рід військ | Механізовані війська |
Формування | |
Війни / битви | |
Командування | |
заступник командира батальйону | |
Нагороди та відзнаки | |
Короткий життєпис
Народився 1 серпня 1979 року в селі Першотравневе, нині Куп'янського району, Харківської області. З 1983 року із батьками проживав у місті Кременчук Полтавської області, 1994 року закінчив 9 класів кременчуцької ЗОШ № 31, Кременчуцький технікум залізничного транспорту, займався гирьовим спортом, займав призові місця. Вступав до військових вищих навчальних закладів, але не проходив по конкурсу.
З 1998 році призваний на строкову службу, під час неї вступив до Харківського інституту танкових військ. На 3-му курсі одружився — закінчив навчання 2003 року. З 2003 року був командиром роти снайперів в навчальному центрі «Десна», згодом служив на командних посадах у 93-й ОМБр. 2013 року «Десну» почали розформовувати та Олексій разом з дружиною перевівся в Черкаське на Дніпропетровщині.
Майор, заступник командира 1-го батальйону 93-ї окремої механізованої бригади. З березня 2014 року із підрозділом вирушив в Луганську область на кордон з Росією. 28 липня повернувся на ротацію, 19 серпня після бойового злагоджування знову вирушив в зону бойових дій під Іловайськ.
Востаннє виходив на зв'язок із рідними 29 серпня. Загинув під час виходу з Іловайського котла «зеленим коридором» на дорозі в районі села Побєда — майор Борищак лишився прикривати відхід підрозділу.
Був тимчасово похований місцевими мешканцями у братській могилі села Побєда. Ексгумований 18 вересня 2014 року пошуковцями Місії «Евакуація-200» («Чорний тюльпан»), привезений до Дніпропетровська. Лежав в одній могилі разом з Віктором Ілляшенком, Романом Яковцем та невідомими загиблими.
Спочатку він був похований у Дніпропетровську на Алеї Героїв як невідомий солдат, у лютому 2015 року ідентифікований серед похованих невідомих Героїв. 13 березня 2015 року після прощання у Свято-Миколаївській церкві Олексія перепоховали на Свіштовському кладовищі у Кременчуці.
Залишилися мама Людмила, дружина Оксана, донька Валерія (нар. 2004).
Нагороди та вшанування
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений:
- 22 вересня 2015 року — орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно);
- відзнакою «За вірність народу України» І ступеня Полтавської обласної ради, 21 жовтня 2015 року (посмертно);
- 24 жовтня 2015 року в кременчуцькій ЗОШ № 31 відкрито меморіальні таблиці випускникам Олексію Борищаку, Богдану Гавелі, Юрію Гудзенку та Антону Кирилову;
- Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 5, місце 34;
- Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії
- нагрудним знаком «Іловайський хрест» (посмертно)
Примітки
- . memorybook.org.ua. Архів оригіналу за 17 травня 2023. Процитовано 17 травня 2023.
- Заступника комбата Борищака перепоховають в Кременчуці. bastion.tv. Останній бастіон. 7 березня 2015. Процитовано 17 травня 2023.
- Указ Президента України від 22 вересня 2015 року № 553/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- Відзнака «За вірність народу України»
- . telegraf.in.ua (рос.). Кременчуцький ТелеграфЪ. Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 17 травня 2023.
- Рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 16.10.2015 р. № 616 «Про увічнення пам'яті Гавелі Б. В., Борищака О. А., Кирилова А. С., Гудзенка Ю. О. в м. Кременчуці»
- . mil.gov.ua. Міністерство оборони України. Архів оригіналу за 21 листопада 2023. Процитовано 16 червня 2024.
- Нагрудний знак «Іловайський хрест»
Джерела
- . remember.wiki. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 16 червня 2024.
- . memorybook.org.ua. Архів оригіналу за 17 травня 2023. Процитовано 17 травня 2023.
- . ngua.org. Архів оригіналу за 1 лютого 2024. Процитовано 16 червня 2024.
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Oleksi j Andri jovich Borisha k 1 serpnya 1979 19790801 Pershotravneve nini Kup yanskogo rajonu Harkivskoyi oblasti 29 serpnya 2014 Pobyeda Donecka oblast ukrayinskij vijskovik pidpolkovnik posmertno Zbrojnih sil Ukrayini uchasnik rosijsko ukrayinskoyi vijni Borishak Oleksij Andrijovich PidpolkovnikZagalna informaciyaNarodzhennya1 serpnya 1979 1979 08 01 PershotravneveSmert29 serpnya 2014 2014 08 29 35 rokiv PobyedaPohovannyaKremenchukAlma MaterHarkivskij institut tankovih vijskVijskova sluzhbaRoki sluzhbi1998 2014Prinalezhnist UkrayinaVid ZS Zbrojni siliRid vijsk Mehanizovani vijskaFormuvannya 93 OMBrVijni bitviVijna na shodi Ukrayini Ilovajskij kotelKomanduvannyazastupnik komandira bataljonuNagorodi ta vidznakiKorotkij zhittyepisNarodivsya 1 serpnya 1979 roku v seli Pershotravneve nini Kup yanskogo rajonu Harkivskoyi oblasti Z 1983 roku iz batkami prozhivav u misti Kremenchuk Poltavskoyi oblasti 1994 roku zakinchiv 9 klasiv kremenchuckoyi ZOSh 31 Kremenchuckij tehnikum zaliznichnogo transportu zajmavsya girovim sportom zajmav prizovi miscya Vstupav do vijskovih vishih navchalnih zakladiv ale ne prohodiv po konkursu Z 1998 roci prizvanij na strokovu sluzhbu pid chas neyi vstupiv do Harkivskogo institutu tankovih vijsk Na 3 mu kursi odruzhivsya zakinchiv navchannya 2003 roku Z 2003 roku buv komandirom roti snajperiv v navchalnomu centri Desna zgodom sluzhiv na komandnih posadah u 93 j OMBr 2013 roku Desnu pochali rozformovuvati ta Oleksij razom z druzhinoyu perevivsya v Cherkaske na Dnipropetrovshini Major zastupnik komandira 1 go bataljonu 93 yi okremoyi mehanizovanoyi brigadi Z bereznya 2014 roku iz pidrozdilom virushiv v Lugansku oblast na kordon z Rosiyeyu 28 lipnya povernuvsya na rotaciyu 19 serpnya pislya bojovogo zlagodzhuvannya znovu virushiv v zonu bojovih dij pid Ilovajsk Vostannye vihodiv na zv yazok iz ridnimi 29 serpnya Zaginuv pid chas vihodu z Ilovajskogo kotla zelenim koridorom na dorozi v rajoni sela Pobyeda major Borishak lishivsya prikrivati vidhid pidrozdilu Buv timchasovo pohovanij miscevimi meshkancyami u bratskij mogili sela Pobyeda Eksgumovanij 18 veresnya 2014 roku poshukovcyami Misiyi Evakuaciya 200 Chornij tyulpan privezenij do Dnipropetrovska Lezhav v odnij mogili razom z Viktorom Illyashenkom Romanom Yakovcem ta nevidomimi zagiblimi Spochatku vin buv pohovanij u Dnipropetrovsku na Aleyi Geroyiv yak nevidomij soldat u lyutomu 2015 roku identifikovanij sered pohovanih nevidomih Geroyiv 13 bereznya 2015 roku pislya proshannya u Svyato Mikolayivskij cerkvi Oleksiya perepohovali na Svishtovskomu kladovishi u Kremenchuci Zalishilisya mama Lyudmila druzhina Oksana donka Valeriya nar 2004 Nagorodi ta vshanuvannyaZa osobistu muzhnist i geroyizm viyavleni u zahisti derzhavnogo suverenitetu ta teritorialnoyi cilisnosti Ukrayini virnist vijskovij prisyazi pid chas rosijsko ukrayinskoyi vijni vidznachenij nagorodzhenij 22 veresnya 2015 roku ordenom Bogdana Hmelnickogo III stupenya posmertno vidznakoyu Za virnist narodu Ukrayini I stupenya Poltavskoyi oblasnoyi radi 21 zhovtnya 2015 roku posmertno 24 zhovtnya 2015 roku v kremenchuckij ZOSh 31 vidkrito memorialni tablici vipusknikam Oleksiyu Borishaku Bogdanu Gaveli Yuriyu Gudzenku ta Antonu Kirilovu Jogo portret rozmishenij na memoriali Stina pam yati poleglih za Ukrayinu u Kiyevi sekciya 3 ryad 5 misce 34 Vshanovuyetsya 29 serpnya na shodennomu rankovomu ceremoniali vshanuvannya ukrayinskih zahisnikiv yaki zaginuli cogo dnya u rizni roki vnaslidok rosijskoyi zbrojnoyi agresiyi nagrudnim znakom Ilovajskij hrest posmertno Primitki memorybook org ua Arhiv originalu za 17 travnya 2023 Procitovano 17 travnya 2023 Zastupnika kombata Borishaka perepohovayut v Kremenchuci bastion tv Ostannij bastion 7 bereznya 2015 Procitovano 17 travnya 2023 Ukaz Prezidenta Ukrayini vid 22 veresnya 2015 roku 553 2015 Pro vidznachennya derzhavnimi nagorodami Ukrayini Vidznaka Za virnist narodu Ukrayini telegraf in ua ros Kremenchuckij Telegraf Arhiv originalu za 11 lyutogo 2017 Procitovano 17 travnya 2023 Rishennya vikonavchogo komitetu Kremenchuckoyi miskoyi radi Poltavskoyi oblasti vid 16 10 2015 r 616 Pro uvichnennya pam yati Gaveli B V Borishaka O A Kirilova A S Gudzenka Yu O v m Kremenchuci mil gov ua Ministerstvo oboroni Ukrayini Arhiv originalu za 21 listopada 2023 Procitovano 16 chervnya 2024 Nagrudnij znak Ilovajskij hrest Dzherela remember wiki Arhiv originalu za 15 travnya 2021 Procitovano 16 chervnya 2024 memorybook org ua Arhiv originalu za 17 travnya 2023 Procitovano 17 travnya 2023 ngua org Arhiv originalu za 1 lyutogo 2024 Procitovano 16 chervnya 2024 Ce nezavershena stattya pro vijskovogo chi vijskovu Zbrojnih sil Ukrayini Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi