Надь Гавриїл

|Примітки=

Надь Гавриїл
Ім'я при народженні	Надь Гавриїл
Народився	17 квітня 1913(1913-04-17) Вербас, Сербія
Помер	15 жовтня 1983(1983-10-15) (70 років) Куцура, Вербас (община), САК Воєводина, СР Сербія, СФРЮ
Громадянство	Королівство Сербія → Соціалістична Федеративна Республіка Югославія
Діяльність	мовознавець
Alma mater	Белградський університет
Мова творів	русинська

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Надь.

Надь Г. Гавриїл (17 квітня 1913, , Воєводина, теперішня Сербія — 15 жовтня 1983, село Коцур, Воєводина) — руський (український) мовознавець, навчитель, перекладач, поет.

Життєпис

В 1932—1936 роках навчався у Белградському університеті на філософському факультеті.

По закінченні закладу вчителював — у гімназіях Руського Крстура — стає директором в кінці 1944 року, () і Коцура (з 1954-го по 1979-й), викладав у Вищій педагогічній школі міста Новий Сад — з 1948-го по 1954-й.

Його перу належать праці по граматиці, методиці викладання рідної мови та правопису «З нашого правопису» — 1950, ввійшли до книги «Лингвистични статі й розправи» — 1983.

Був одним з перших в редакційній колегії частовису «Руське слово» — 1945,

Досліджував історію руської мови — «Прилоги до историї руского язика», 1988, результатом досліджень є його висновок, що руснаки Югославії є частиною українського народу, а «руска бешеда» розвинулася на основі українських говірок Карпат.

Його дослідження друкувалися в «Антологии руской поезиї» — Новий Сад, 1984.

Переклав руською мовою художні творів з російської, сербської та хорватської і російської.

Автор віршів «Літній вечір у полі», «Пісня», «Чуєте, браття», ряду сонетів.

Джерела

• Українська мова (енциклопедія). С. 359
• «Руска бешеда»(рос.)
• Нєвольо, невольо, нє ор польо мойо (або сербські руснаки — не знаряддя піару)