МіГ-23

МіГ-23 (рос. МиГ-23; кодове ім'я НАТО: Flogger) — радянський багатоцільовий винищувач зі змінною конфігурацією крила.

МіГ-23
МіГ-23
Призначення:	винищувач
Перший політ:	10 червня 1967 (прототип «23-11»)
Прийнятий на озброєння:	1969
Розробник:	МіГ
Всього збудовано:	3 630 (винищувальних модифікацій) 769 МиГ-23УБ
МіГ-23 у Вікісховищі

Призначений для боротьби з літаками супротивника в широкому діапазоні висот і швидкостей польоту і виконання завдань на користь військ оперативно-стратегічного об'єднання. Окремі модифікації МіГ-23 здатні уражати наземні цілі.

Історія створення літака МіГ-23 почалася в першій половині 1960-х років, коли ОКБ А.Мікояна (ОКБ-155) приступило до розробки винищувача для заміни МіГ-21.

Перший політ зробив 9 липня 1967 року, прийнятий на озброєння в травні 1969 року.

МіГ-23 — один з перших серійних літаків зі змінною геометрією крила. Планер виготовлений зі сталі й алюмінієвих сплавів з широким використанням зварювання. Консолі крила мають трапецієподібну в плані форму і можуть встановлюватися на кут стрілоподібності 16, 45 і 72 по передньому краю. Кожна консоль має передкрилки, чотирисекційні закрилки й двосекційні інтерцептори.

Оснащений турбореактивним двоконтурним двигуном з форсажними камерами Р27Ф2-300/P29-300/P35-300 (залежно від модифікації). Маса двигуна — 1488 кг, тяга — 12500 кгс..

Технічні характеристики

• Екіпаж: 1 ос.
• Максимальна швидкість біля землі: 1350 км/год
• Максимальна швидкість на висоті: 2500 км/год
• Практична дальність польоту з навантаженням: 1950 км
• Практична стеля: 18500 м
• Довжина: 16,7 м
• Висота: 5,77 м
• Розмах крила: 7,8/14.0 м
• Площа крила, кв.м: 37,35 при стрілоподібності 16°; — 35,50 при 45°; — 34,16 при 72°
• Кут стрілоподібності крила по лінії ј хорд: 16 — 72

Озброєння

• гармата ГШ-23Л (23 мм, 3200 постр../хв), боєзапас — 260 снарядів.
• керовані ракети (КР) середньої дальності Р-23Р і Р-24Р з напівактивною системою радіолокації наведення; Р-23Т і Р-24Т з тепловою головкою самонаведення (ТГС) на двох підкрильних вузлах зовнішньої підвіски;
• керовані ракети ближнього бою Р-60, Р-60М, Р-73
• керовані ракети малої дальності Р-3Р (НАРГС), Р-3Т, К-13 (ТГС).
• для враження наземних цілей застосовуються керовані Х-23 або Х-66 з наведенням по променю, некеровані авіаційні ракети (НАР) і бомби вільного падіння.

Служба

Серійне виробництво винищувачів МІГ-23 припинене в 1985 році, винищувачі МіГ-23 останніх модифікацій ВПС України й Росії були виведені в резерв і перебувають на базах зберігання.

Окрім ВПС і військ ППО СРСР, літаки МіГ-23 різних модифікацій поставлялися ВПС Афганістану, Алжиру, Анголи, Болгарії, Куби, Чехословаччини, НДР, Єгипту, Лівії, Угорщини, Іраку, Індії, КНДР, Ефіопії, Південного Ємену, Польщі, Сирії, В'єтнаму.

Бойова кар'єра МіГ-23 була не така насичена, як в його попередника — МіГ-21, але не менш цікавою. «Двадцять треті» воювали на Близькому Сході в арабо-ізраїльських війнах, в Іраці під час «Бурі в пустелі», в Анголі. Практично всі модифікації пройшли "хрещення вогнем".

Примітки

1. . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 11 грудня 2015.

Література

Про досвід застосування радянської авіації взагалі, та МіГ-23 зокрема, в Афганістані:

• Марковский В. (2000). Штурмовики. Жаркое небо Афганистана. М.: Техника — Молодежи.
• Жирохов М. А. (2012). Опасное небо Афганистана. Опыт боевого применения советской авиации в локальной войне. 1979-1989. М.: Центрполиграф. ISBN .

Посилання

• МіГ-23 [ 15 вересня 2020 у Wayback Machine.] на FAS.org
• CombatAVIA [ 29 квітня 2009 у Wayback Machine.]
• Военное дело [ 24 грудня 2009 у Wayback Machine.]
• МиГ-23 Кубы [ 27 квітня 2010 у Wayback Machine.]