Ми наші гори вірм Մենք ենք մեր սարերը монумент на вершині пагорба біля траси при в їзді в місто Ханкенді з боку Аскерана

Ми — наші гори (вірм. Մենք ենք մեր սարերը) — монумент на вершині пагорба біля траси, при в’їзді в місто Ханкенді з боку Аскерана. В народі називається також «Дід та баба» (вірм. Տատիկ-պապիկ, татік-папік).

lon_sec = lat_dir = region = lon_dir = lat_sec = lat_min = CoordScale = скасований = lon_min =
Ми — наші гори вірм. Մենք ենք մեր սարերը

39°50′13″ пн. ш. 46°46′11″ сх. д. / 39.837083° пн. ш. 46.7698389° сх. д. / 39.837083; 46.7698389Координати: 39°50′13″ пн. ш. 46°46′11″ сх. д. / 39.837083° пн. ш. 46.7698389° сх. д. / 39.837083; 46.7698389
Країна	Азербайджан
Місто	Ханкенді
Тип	^d
Висота	9 м
Матеріал	Туф
Автор проєкту
Дата заснування	1967 р.




Ми — наші гори Ми — наші гори (Азербайджан)

Медіафайли у Вікісховищі

Автор монумента — народний художник Вірменської РСР скульптор . Пам'ятник побудований в 1967 році, представляє двох літніх людей — чоловіка і дружину — в народному одязі, виготовлений з октемберянського (армавірського) червонуватого туфу. Статуя не має постаменту, за задумом автора, це створює відчуття, що фігури вросли в гори, поріднилися з ними.

За повідомленням газети «Правда», монумент «є першим пам'ятником світу, побудованим на честь довгожителів» . Як відзначає , посилаючись на публікації 1983 року, Нагірний Карабах називався «епіцентром довгожителів планети», тут проживало найбільша в СРСР кількість людей віком понад 100 років .

Монумент зображений на гербі невизнаної Нагірно-Карабаської Республіки.

Примітки

Бегларян Ашот. Путешествие по Арцаху [ 26 травня 2008 у Wayback Machine.](рос.)
Правда, 1976, 31 декабря (№ 365)(рос.)
Нагорный Карабах, Баку, 1983, с.5(рос.)
Бакинский рабочий, 1983, 10 февраля (№ 34)(рос.)

[1] Бегларян Ашот. Путешествие по Арцаху [ 26 травня 2008 у Wayback Machine.](рос.)

[2] Правда, 1976, 31 декабря (№ 365)(рос.)

[3] Нагорный Карабах, Баку, 1983, с.5(рос.)

[4] Бакинский рабочий, 1983, 10 февраля (№ 34)(рос.)