Мишівка донська Мишівка донська Охоронний статус Найменший ризик МСОП 3 1 Біологічна класифікація Домен Ядерні Eukaryota

Мишівка донська

Біологічна класифікація

Домен:	Ядерні (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Надряд:	Гризуни (Rodentia)
Ряд:	Мишоподібні (Muriformes)
Підряд:	Мишовиді (Murimorpha)
Родина:	Мишівкові (Sicistidae)
Рід:	Мишівка (Sicista)

Посилання

Віківиди:	Sicista strandi
EOL:	327914
ITIS:	609776
МСОП:	20193
NCBI:	1510182

Мишівка донська (Sicista strandi Formosov, 1931) — вид гризунів з роду мишівка (Sicista) родини мишівкові надродини тушканові ряд мишоподібні.

Назва

Видовий ранг цієї форми з'ясовано тільки 1989 року, тому видова назва є не усталеною. Вид відомий також під назвою «мишівка Штранда».

Історія виявлення виду в Україні тісна пов'язана з ім'ям відомого дослідника фауни Луганщини Олександра Кондратенка, завдяки участі якого цей вид був вперше відловлений і переданий для цитогенетичного аналізу. Власне, цей дослідник і запропонував назвати новий для фауни України вид "мишівкою донською", що добре відбиває відомі особливості його географічного поширення.

Систематика

Мишівка донська — один з 13-ти видів роду мишівка (Sicista), один з 4-х видів цього роду у фауні України. Вид входить до групи «лісових» мишівок, Sicista ex gr. «betulina», і є видом-двійником мишівки лісової (Sicista betulina).

В каріотипі мишівки донської — 44 хромосоми, що різко відрізняє її від мишівки лісової (2n=32). Надійні морфологічні відмінності між видами не виявлені.

Поширення

Вид поширений в межах степової зони, на схід від Дніпра і на захід від Волги, на південь — до Підкавказзя. Типовим місцем оселення виду є вершини ярів, узлісся байраків, чагарниковий степ.

Біологія, екологія

Вид є зимосплячим, і його активність відмічається тільки у період між квітнем і вереснем. Фактичні знахідки в Україні випадають тільки на літні місяці. Така сезонна активність пов'язана з доступністю головної поживи мижівок — різноманітних комах.

Мишівки активні у сутінковий час. Мешкають у заростях. Для лазіння у заростях активно використовують свій довгий (до 150% від довжини тіла) чіпкий хвіст.

Розмножуються лише раз на рік, докладних даних про розмноження немає. Найімовірніше у приплоді 4-5 малят.

Чисельність. Охорона

Як і вся група мишівок в цілому, цей вид є дуже рідкісним. З огляду на малий його ареал цей вид — один з найуразливіших серед ссавців Європи. Його частка у населенні дрібних ссавців при різних методиках обліку звичайно становить до 1%. З 2006 року вид рекомендований для включення до Червоної книги України, і 2009 року його було включено до нового видання ЧКУ.

Джерела

Tsytsulina, K., Formozov, N., Zagorodnyuk, I. & Sheftel, B. (2008). Sicista strandi. 2008 Червоний список Міжнародного союзу охорони природи. МСОП 2008. Переглянуто 17 March 2009. Database entry includes a brief justification of why this species is of least concern
Соколов В. Е., М. И. Баскевич, Ю. М. Ковальская О видовой самостоятельности мышовки Штранда (Rodentia: Dipodidae) // Зоологический журнал. – 1989. – Т. 68, вып. 10. – С. 95–106.
Загороднюк, 2007, loc. cit. (Вісн. Дніпропетр. ун-ту. Сер. Біол. Екол. — 2007. — Вип. 15 (1). — С. 45–53).
. Архів оригіналу за 8 грудня 2010. Процитовано 31 жовтня 2011.

Модін Г. В. Замітки про вухатого їжака і лісову мишівку в Стрілецькому степу // Збірник праць Зоол. музею АН УРСР. – 1956. – № 27. – С. 154–159.
Загороднюк І. Аловиди гризунів групи Sicista «betulina»: просторові взаємини з огляду на концепцію лімітувальної схожості [ 21 лютого 2011 у Wayback Machine.] // Вісник Дніпропетровського університету. Серія: Біологія. Екологія. — 2007. — Випуск 15, том 1. — С. 45–53.

[iucn-1] Tsytsulina, K., Formozov, N., Zagorodnyuk, I. & Sheftel, B. (2008). Sicista strandi. 2008 Червоний список Міжнародного союзу охорони природи. МСОП 2008. Переглянуто 17 March 2009. Database entry includes a brief justification of why this species is of least concern

[2] Соколов В. Е., М. И. Баскевич, Ю. М. Ковальская О видовой самостоятельности мышовки Штранда (Rodentia: Dipodidae) // Зоологический журнал. – 1989. – Т. 68, вып. 10. – С. 95–106.

[3] Загороднюк, 2007, loc. cit. (Вісн. Дніпропетр. ун-ту. Сер. Біол. Екол. — 2007. — Вип. 15 (1). — С. 45–53).

[4] . Архів оригіналу за 8 грудня 2010. Процитовано 31 жовтня 2011.