Верхо́вний архиєпи́скоп Миросла́в Іва́н Любачі́вський (24 червня 1914, Долина — 14 грудня 2000, Львів) — єпископ Української греко-католицької церкви (УГКЦ), кардинал Католицької церкви; із 7 вересня 1984 року — Верховний архієпископ Львівський — предстоятель Української греко-католицької церкви.
Кардинал Мирослав Іван Любачівський | ||
![]() | ||
Блаженніший Мирослав Іван Любачівський, Глава УГКЦ | ||
| ||
---|---|---|
7 вересня 1984 — 14 грудня 2000 | ||
Обрання: | 27 березня 1980 | |
Церква: | Українська греко-католицька церква | |
Попередник: | Йосип Сліпий | |
Наступник: | Любомир Гузар | |
| ||
25 травня 1985 — 14 грудня 2000 | ||
Обрання: | 25 травня 1985 | |
Попередник: | Йосип Сліпий | |
Наступник: | Любомир Гузар | |
Освіта: | Єзуїтська колегія Canisianum в Інсбруку | |
Народження: | 24 червня 1914 Долина, Королівство Галичини і Володимирії, | |
Смерть: | 14 грудня 2000 (86 років) Львів, | |
Похоронений: | Львів, крипта Собору св. Юра | |
Батько: | Євстахій | |
Мати: | Анна | |
Прийняття священичого сану: | 21 вересня 1938 | |
Єпископська хіротонія: | 12 листопада 1979 |
Життєпис
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2ZFdzdmRHaDFiV0l2T0M4NE1DOUViMng1Ym1GZk1Ua3lNeTVxY0djdk1qVXdjSGd0Ukc5c2VXNWhYekU1TWpNdWFuQm4uanBn.jpg)
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2WTI5dGJXOXVjeTkwYUhWdFlpOWxMMlV6TDBOdllYUmZiMlpmWVhKdGMxOXZabDlOZVhKdmMyeGhkbDlNZFdKaFkyaHBkbk5yZVM1emRtY3ZNamt3Y0hndFEyOWhkRjl2Wmw5aGNtMXpYMjltWDAxNWNtOXpiR0YyWDB4MVltRmphR2wyYzJ0NUxuTjJaeTV3Ym1jPS5wbmc=.png)
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2ZFdzdmRHaDFiV0l2TlM4MU9TOU1lWFZpWVdOb2FYWnphM2xxWDIxdmJuVnRaVzUwTG1wd1p5OHpNREJ3ZUMxTWVYVmlZV05vYVhaemEzbHFYMjF2Ym5WdFpXNTBMbXB3Wnc9PS5qcGc=.jpg)
Мирослав Іван Любачівський народився 24 червня 1914 року в містечку Долина на Івано-Франківщині (тоді — Долинський повіт).
Його батьки — Євстахій Любачівський та Ганна Олійник — мали трьох синів, з яких Мирослав був найстаршим.
Помер 14 грудня 2000 року о 4.00 год. Похований у крипті собору святого Юра м. Львова.
Навчання
Початкову освіту здобув у «Рідній школі» в Долині. 1933 року закінчив з відзнакою навчання у Стрийській гімназії. У 1934–1937 роках навчався в українській греко-католицькій Львівській богословській академії на факультеті філософії, а потім на факультеті теології.
У 1937 році розпочав дальші богословські студії в Єзуїтській колегії Канізіанум в Інсбруці (Австрія).
Служіння церкві
18 серпня 1938 року прийняв свячення в сан диякона. 21 вересня 1938 року приймає ієрейські свячення з рук митрополита Кир Андрея Шептицького. Це відбулося в каплиці митрополичих палат катедрального собору св. Юра у Львові. Був призначений на служіння в Львівську архиєпархію.
Після свячень продовжує навчання в Інсбруцькому університеті. У 1939 році, у зв'язку з початком Другої світової війни, університет був змушений перенестися до Швейцарії. Саме там, у 1941 році, о. Мирослав Любачівський захистив свою докторську працю з богослов'я на тему: «Боротьба св. Василія Великого з аріанством, виражена в його літургії» (Розвідка над Літургією святого Василія Великого).
Після того, в 1942–1945 роках, студіював у Біблійному інституті у Римі (Біблікум), де в 1944 році здобуває ступінь магістра біблійних наук і доктора теології, і в Григоріанському університеті (1945–1947), де отримав ліценціат з філософії. У 1945–1947 роках студіює медицину в Королівському Італійському університеті в Римі. Під час Другої світової війни надає духовну опіку українцям з Європи.
На еміграції
У травні 1947 року виїхав до США для опіки над українськими емігрантами-католиками в м. Філадельфія, потім у Стемфорді. Служить секретарем Архієпископа УГКЦ.
У 1949 році призначений парохом церкви св. Петра і Павла в Клівленді (штат Огайо), служив на парафіях штатів Пенсільванія та Вісконсин. Тут також розпочалася його письменницька діяльність. Серед ранніх творів і публікацій є кілька недільних проповідей та переклад Катехизму Тридентського собору, а пізніше появилися такі його праці: «Вірую в єдиного Бога», «Десять заповідей Божих», «Ранішні розважання», недільні проповіді та багато богословських статей.
У 1968 році о. Любачівський став духівником у Вашингтоні. Пастирював у Манасі та Ричмонді (штат Вірджинія).
У 1971 році його призначено професором у Філадельфії (штат Пенсільванія). У 1973 році о. Любачівський був призначений духівником семінарії св. Василія у Стемфорді, штат Коннектикут. У квітні 1978 року Папа Павло VI надав о. Любачівському ступінь почесного прелата.
1977 року призначений духовним директором семінарії св. Василія Великого у м. Стемфорд.
13 вересня 1979 року Папа Іван Павло II призначив його Архієпископом і митрополитом Філадельфійським і 12 листопада 1979 року, разом з Верховним Архієпископом УГКЦ Йосифом Сліпим і митрополитом Максимом Германюком, у Сикстинській капелі в Римі хіротонізував його на єпископа (перша хіротонія за особистою участю Папи Івана Павла II в історії УГКЦ). Тоді ж призначений був Архієпископом УГКЦ у м. Філадельфія.
27 березня 1980 року, після Синоду єпископів УГКЦ отримав призначення на коад'ютора Верховного архієпископа з правом спадкоємності. Переїжджає до Риму. Після смерті кардинала Йосифа Сліпого 7 вересня 1984 року обраний на Верховного архієпископа Львівського. 25 травня 1985 року його призначено членом колегії кардиналів з титулом церкви св. Софії а Віа Боччеа в Римі. Четвертий кардинал в історії УГКЦ.
З 1984 року — секретар української секції Національної католицької конференції.
Не маючи змоги легального в'їзду до тодішньої підрадянської України, брав участь у величних святкуваннях 1988 року 1000-ліття хрещення Руси-України в Ченстохові (Польща), куди з'їхалися українці з усієї Польщі.
Повернення в Україну
Після легалізації УГКЦ в Україні 30 березня 1991 року врочисто повернувся в Україну. Засновує Архієпископську курію, реорганізує структури кліру, налагоджує працю навчальних закладів для формування пастирів, створює чотири нові єпархії, надає увагу співпраці з мирянами в справі відновлення патріархального устрою, знімає напругу у взаєминах з православними, відбудовує різні інституції, вирішує соціальні потреби священства, налагоджує зв'язки з представниками світської влади, висвячує сотні нових священників, налагоджує катехитичну діяльність «недільних» (парафіяльних) шкіл для релігійної освіти народу.
У травні 1992 року відкрив перший в самостійній Україні Синод єпископів УГКЦ, де заявив про подальшу діяльність спрямовану на визнання УГКЦ як патріархату. Відновлює діяльність Львівської богословської академії.
У 1995–1996 роках, у зв'язку з поганим станом здоров'я, Синод Єпископів УГКЦ обрав владику Любомира Гузара єпископом-помічником глави УГКЦ. Після чого він займався науково-богословською діяльністю.
Помер 14 грудня 2000 року о 4.00 год. Похований у крипті собору св. Юра м. Львова.
Після себе залишив наукові праці, статті й переклади. Підручник з догматики (1953–1959 р. Йорктон—Саскатон Канада), катехизис для священників (1961 р. Нью-Йорк—Мюнхен США—Німеччина), підручник з літургіки (1980 р. США—Ватикан), підручник з морального богослов'я (1992 р. Львів) стали широко вживаними. Видав три книги своїх проповідей (1984–1990 Рим) в Українському католицькому університеті ім. св. Климента Папи. Відоме його звернення «Про єдність святих церков» (1994 р.), присвячене проблематиці «Баламандської угоди» 17–24 червня 1993 року в м. Баламанд (Ліван) між 13 представниками православних церков та 24 представниками римо-католицької церкви, що стало одним з найвизначніших вкладів у справу відновлення українського патріархату.
Вшанування
На його честь названі вулиці в Івано-Франківську та Долині.
У рідному місті Мирослава Любачівського — Долині, біля будинку в якому він народився (нині вул. Стуса, 1) встановлено пам'ятний знак, урочисто освячений у серпні 2008 року. Іменем кардинала названа також одна з вулиць міста Долини.
10 серпня 2014 року на честь 100-річчя з дня народження Мирослава Любачівського, біля церкви Різдва Пресвятої Богородиці в старій частині міста Долини встановлено пам'ятне погруддя кардиналу. Автори проєкту: Руслан Романишин та Василь Залясько.
Ім'я Мирослава Любачівського носить започаткований у 2012 році в місті Долині щорічний фестиваль духовної пісні «З піснею до Бога».
Почесні звання
З 31 березня 1991 року Почесний громадянин Львова, Почесний громадянин Тернополя, (Почесний громадянин Долини).
Джерела та література
- Рубльова Н. С. Любачівський Мирослав-Іван [ 16 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 373. — .
Посилання
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Мирослав (Любачівський) |
- The Hierarchy of the Catholic Church [ 14 квітня 2008 у Wayback Machine.] (англ.).
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет