Марбері проти Медісона (англ. Marbury v. Madison) — судовий прецедент, який розповсюдив компетенцію Верховного Суду США на судовий контроль.
Обставини
Вільям Марбері, обурений діями республіканців, подав позов проти Державного Секретаря Джефферсона, Джеймса Медісона до Верховного суду США. Він заявляв, що підпадає під юрисдикцію § 13 Судового Акта 1789 року, за яким він мав право і на посаду, і на призначення.
Ця справа була вирішена не на користь Вільяма Марбері: суд не зобов'язав Джефферсона та його Державного Секретаря вчинити певні дії на користь позивача. Але при розгляді цієї справи суд постав перед необхідністю визначення відносин судової влади з державними органами. В результаті розгляду цієї справи судді заснували важливе повноваження Верховного суду: визначати конституційність актів виконавчої і законодавчої гілок влади. З того часу справа вважається головним джерелом американської доктрини про судовий контроль за діями та актами органів законодавчої і виконавчої влади.
Обґрунтовуючи повноваження Верховного суду здійснювати судовий конституційний контроль, Маршалл використав аргументи, які неодноразово в американській юриспруденції були предметом дискусій з приводу їх недостатньої переконливості.
24 лютого 1803 року Головний суддя Маршалл представив суду свою думку у справі Marbury v. Madison.
Американські вчені Джон Новак і Рональд Ротунда зазначають, що, розглядаючи цю справу, Маршалл мав вирішити три ключових питання:
- чи мав Марбері право бути призначеним на посаді мирового судді?
- чи передбачали закони США судовий захист у разі обмеження цього права?
- чи міг судовий наказ про виконання відповідачем вимог позивача бути предметом позову до Верховного суду?
Маршалл спочатку визнав, що Марбері мав право бути призначеним, оскільки наказ про його призначення був підписаний Президентом США і скріплений печаткою Державного Секретаря США. Керуючись актом Конгресу, на підставі якого були здійснені призначення мирових суддів в окрузі Колумбія, Маршалл визнав, що призначення Марбері було «визнаним законом правом».
Аналізуючи суть наказу посадовій особі про виконання вимоги позивача, Маршалл заявив, що Верховний суд має право переглядати акти виконавчої влади. Враховуючи, що даний судовий припис є наказом посадовій особі вчинити певну дію, Маршалл поставив питання про те, чи може такий судовий припис бути використаний проти посадових осіб виконавчої влади.
Якщо Конституція чи федеральний закон покладають певний обов'язок на виконавчу владу, суд може вимагати його здійснення в примусовому порядку. У такому випадку немає втручання у владу, надану Президенту, а має місце лише перевірка законності його дій. Тому Маршалл заявив:
- по-перше, дії виконавчої влади є предметом судового контролю відповідно до Конституції і законів США,
- по-друге, що федеральна судова влада може вимагати від виконавчої влади дотримання цих принципів.
Цей аналіз залишав відкритим питання про те, чи міг судовий наказ посадовій особі про виконання вимог позивача бути предметом позову в цій справі. Розглядаючи це питання, Маршалл заявив про неузгодженість між передбаченою законом юрисдикцією Верховного суду і юрисдикцією Верховного суду, що встановлена ст. 3 Конституції США. Маршалл визнав, що Розділ 13 Судового Акта 1789 року передбачав можливість подання до Верховного суду позовів з вимогами, подібними до вимоги Марбері.
На думку Маршалла, Конгрес міг змінювати юрисдикцію Верховного суду як апеляційної інстанції, але ст. 3 Конституції встановлювала юрисдикцію Верховного суду як І інстанції. Таким чином, мала місце неузгодженість між юрисдикцією, передбаченою законом і Конституцією. Це примусило Маршалла поставити питання про те, чи мав юридичну силу закон, який суперечив Конституції, і чи міг Верховний суд визнати такий закон неконституційним.
Суд мав вирішити, чи оголосити Конституцію вищим законом, норми якого є обов'язковими для всіх, чи дозволити законодавчому органу бути суб'єктом права з необмеженою владою. Маршалл констатував, що факт визнання народом письмової Конституції, в якій виписані обов'язки федеральної державної влади на майбутнє, є свідченням того, що Конституція має бути вищим законом, норми якого є обов'язковими для всіх. Якщо Конституція є вищим законом, тоді акт, несумісний з нею, має бути визнаний недійсним.
Відкритим залишалося питання про те, чи зобов'язані суди керуватися актом законодавства, який не узгоджується з Конституцією. Посилаючись на попереднє визнання Конституції найвищим законом нації, Маршалл заявив, що тлумачення Конституції, здійснені судом, є остаточними. Маршалл сформулював декілька інших аргументів на підтвердження права судової влади визнавати закони недійсними, якщо вони суперечать Конституції. Оскільки суд має керуватися або законодавчим актом, або Конституцією в даній справі, нездатність суду відмовитись від застосування законодавчого акта на користь Конституції, зведе нанівець «затвердження письмової Конституції». Сам текст Конституції підтверджує це повноваження суду, оскільки Конституція поширює судову владу на «всі справи, які виникають на підставі Конституції». Для обґрунтування своєї точки зору Маршалл заявив, що судді зобов'язуються присягою дотримуватися Конституції. Це означає, що судді повинні керуватися Конституцією, а не будь-яким іншим актом.
Маршалл звернув увагу суду також на п. 2 ст. 6 Конституції США про верховенство федерального права над правом штатів, зазначаючи про те, що ця норма явно свідчить, що Конституція є найвищим законом країни і що всі законодавчі акти США можуть бути визнані такими лише за умови, що «вони прийняті у повній відповідності з Конституцією». Тому, вважав Маршалл, судді повинні керуватися лише тими законами, які прийняті «на виконання Конституції».
Розгляд справи Marbury v. Madison закінчився винесенням ухвали про те, що Верховний суд не уповноважений приймати до розгляду позов з вимогою про видачу судового наказу посадовій особі про задоволення вимог позивача, оскільки це не узгоджується з тією юрисдикцією суду, яка передбачена в ст. 3 Конституції США. Розділ 13 Судового Акта 1789 року, який містив норми, що суперечили Конституції США, був визнаний таким, що не має юридичної сили.
Незважаючи на те, що остаточне рішення у цій справі було винесено майже два сторіччя тому, інтерес до вивчення цієї справи і насамперед тих аргументів, які використовував Маршалл для доведення доктрини судового конституційного контролю, не зменшується. Багато вчених критикували Маршалла за слабкість тих аргументів, які він висував на користь судового конституційного контролю. Ця критика стосувалася в основному двох аспектів:
- несхвалення того способу, в який Маршалл дійшов висновку про конституційну владу суду над іншими гілками влади;
- аргументи Маршалла на користь судової влади сприймаються як прості твердження про наявність такої влади без достатнього обґрунтування.
Так, наприклад, щодо першого аспекту американські вчені Д. Новак та Р. Ротунда зазначають, що, визнаючи Конституцію вищим по відношенню до інших законів актом, Маршалл ставив питання про те, чи повинна судова влада керуватися законом, який суперечить Конституції . Маршалл доводив, що обов'язок судової влади полягає у тому, щоб дати тлумачення Конституції як закону, що має вищу юридичну силу, в разі виникнення неузгодженості між ним та іншим актом законодавства. Проте, на думку вчених, цей принцип не доводить, що саме суд є тим органом, якому належить право остаточно вирішити питання щодо конституційності певного законодавчого акта. На їх думку, суд міг відмовитись застосовувати законодавчий акт лише в цій справі, а не створювати доктрину загального застосування.
Незначним на думку цих учених є і той аргумент Маршалла на користь судового конституційного контролю, що судді згідно з Конституцією присягають дотримуватися її. На їх думку, якщо така присяга дає суддям право вирішувати, чи застосовувати окремий акт Конгресу при винесенні рішення, то це не означає, що вони наділені повноваженнями вищої сили по тлумачення Конституції, оскільки посадові особи законодавчої і виконавчої влад складають подібні присяги.
Стаття 6 Конституції США, на думку Д. Новака і Р. Ротунди, встановлює, що федеральні закони є вищими по відношенню до законів і Конституцій штатів; в ній нічого не сказано про відносини між федеральною судовою владою та іншими гілками влади. Аргумент Маршалла, що тільки ті закони, які прийняті згідно з Конституцією, можуть вважатися вищими законами нації, не є переконливим, оскільки породжує запитання: хто визначає, які законодавчі акти відповідають Конституції, а які ні.
Незважаючи на те, що рішення у справі Marbury v. Madison неодноразово ставало об'єктом критики, слід визнати, що концепція судового конституційного контролю, яка була сформульована в цьому рішенні, є унікальним внеском до американської юриспруденції. Цю справу продовжують розглядати як головне джерело американської доктрини про судовий конституційний контроль щодо актів та дій органів законодавчої і виконавчої влади, адже в цій судовій справі судді підтвердили свої повноваження визначати законність виконавчої поведінки та конституційність законодавства.
Після розгляду справи Marbury v. Madison Верховний суд США до 1857 р. не оголосив неконституційним жодного акта Конгресу. Лише у 1857 р. у справі Dred Scott v. Sanford Верховний суд висловився на користь збереження рабства, оголосивши неконституційним Місурійський компроміс 1820 р. Проте внаслідок розгляду декількох наступних судових рішень 1810—1824 рр. остаточно утвердилась практика визнання неконституційними законів штатів на підставі їх невідповідності Конституції США чи іншим законодавчим актам Конгресу. Вчений В. Б. Євдокімов вказує на три таких справи, які Верховний суд США розглядав під головуванням Дж. Маршалла — справа Fletcher v. Peck (1810), McCulloch v. Maryland (1819) і Gibbons v. Ogden (1824).
Посилання
У Вікіджерелах є Марбері проти Медісона |
- Lesson plan for grades 9-12 from National Endowment for the Humanities
- The 200th Anniversary of Marbury v. Madison: The Reasons We Should Still Care About the Decision, and The Lingering Questions It Left Behind [ 23 лютого 2014 у Wayback Machine.]
- The Establishment of Judicial Review [ 20 лютого 2011 у Wayback Machine.]
- The 200th Anniversary of Marbury v. Madison: The Supreme Court's First Great Case [ 8 серпня 2007 у Wayback Machine.]
- MARBURY v. MADISON | Turtle Talk
- Van Alstyne, William W., "A Critical Guide to Marbury v. Madison" (1969). Faculty Publications. 743.
- Levinson, Sanford and Balkin, Jack M., "What Are the Facts of Marbury V. Madison?" (2003). Constitutional Commentary. 983
- Thomas W. Merrill, Marbury v. Madison as the First Great Administrative Law Decision, 37 J. MARSHALL L. REV. 481 (2004).
- J. R. Saylor, Note, Judicial Review Prior to Marbury v. Madison, 7 SW L.J. 88 (1953)
- William Michael Treanor, Judicial Review before Marbury, 58 Stan. L. Rev. 455, 541–54 (2005).
- William E. Nelson. Marbury v. Madison and the Establishment of Judicial Autonomy // Journal of Supreme Court History Johns Hopkins University Press Volume 27, Number 3, 2002 pp. 240-256.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Marberi proti Medisona angl Marbury v Madison sudovij precedent yakij rozpovsyudiv kompetenciyu Verhovnogo Sudu SShA na sudovij kontrol ObstaviniVilyam Marberi oburenij diyami respublikanciv podav pozov proti Derzhavnogo Sekretarya Dzheffersona Dzhejmsa Medisona do Verhovnogo sudu SShA Vin zayavlyav sho pidpadaye pid yurisdikciyu 13 Sudovogo Akta 1789 roku za yakim vin mav pravo i na posadu i na priznachennya Cya sprava bula virishena ne na korist Vilyama Marberi sud ne zobov yazav Dzheffersona ta jogo Derzhavnogo Sekretarya vchiniti pevni diyi na korist pozivacha Ale pri rozglyadi ciyeyi spravi sud postav pered neobhidnistyu viznachennya vidnosin sudovoyi vladi z derzhavnimi organami V rezultati rozglyadu ciyeyi spravi suddi zasnuvali vazhlive povnovazhennya Verhovnogo sudu viznachati konstitucijnist aktiv vikonavchoyi i zakonodavchoyi gilok vladi Z togo chasu sprava vvazhayetsya golovnim dzherelom amerikanskoyi doktrini pro sudovij kontrol za diyami ta aktami organiv zakonodavchoyi i vikonavchoyi vladi Obgruntovuyuchi povnovazhennya Verhovnogo sudu zdijsnyuvati sudovij konstitucijnij kontrol Marshall vikoristav argumenti yaki neodnorazovo v amerikanskij yurisprudenciyi buli predmetom diskusij z privodu yih nedostatnoyi perekonlivosti 24 lyutogo 1803 roku Golovnij suddya Marshall predstaviv sudu svoyu dumku u spravi Marbury v Madison Amerikanski vcheni Dzhon Novak i Ronald Rotunda zaznachayut sho rozglyadayuchi cyu spravu Marshall mav virishiti tri klyuchovih pitannya chi mav Marberi pravo buti priznachenim na posadi mirovogo suddi chi peredbachali zakoni SShA sudovij zahist u razi obmezhennya cogo prava chi mig sudovij nakaz pro vikonannya vidpovidachem vimog pozivacha buti predmetom pozovu do Verhovnogo sudu Marshall spochatku viznav sho Marberi mav pravo buti priznachenim oskilki nakaz pro jogo priznachennya buv pidpisanij Prezidentom SShA i skriplenij pechatkoyu Derzhavnogo Sekretarya SShA Keruyuchis aktom Kongresu na pidstavi yakogo buli zdijsneni priznachennya mirovih suddiv v okruzi Kolumbiya Marshall viznav sho priznachennya Marberi bulo viznanim zakonom pravom Analizuyuchi sut nakazu posadovij osobi pro vikonannya vimogi pozivacha Marshall zayaviv sho Verhovnij sud maye pravo pereglyadati akti vikonavchoyi vladi Vrahovuyuchi sho danij sudovij pripis ye nakazom posadovij osobi vchiniti pevnu diyu Marshall postaviv pitannya pro te chi mozhe takij sudovij pripis buti vikoristanij proti posadovih osib vikonavchoyi vladi Yaksho Konstituciya chi federalnij zakon pokladayut pevnij obov yazok na vikonavchu vladu sud mozhe vimagati jogo zdijsnennya v primusovomu poryadku U takomu vipadku nemaye vtruchannya u vladu nadanu Prezidentu a maye misce lishe perevirka zakonnosti jogo dij Tomu Marshall zayaviv po pershe diyi vikonavchoyi vladi ye predmetom sudovogo kontrolyu vidpovidno do Konstituciyi i zakoniv SShA po druge sho federalna sudova vlada mozhe vimagati vid vikonavchoyi vladi dotrimannya cih principiv Cej analiz zalishav vidkritim pitannya pro te chi mig sudovij nakaz posadovij osobi pro vikonannya vimog pozivacha buti predmetom pozovu v cij spravi Rozglyadayuchi ce pitannya Marshall zayaviv pro neuzgodzhenist mizh peredbachenoyu zakonom yurisdikciyeyu Verhovnogo sudu i yurisdikciyeyu Verhovnogo sudu sho vstanovlena st 3 Konstituciyi SShA Marshall viznav sho Rozdil 13 Sudovogo Akta 1789 roku peredbachav mozhlivist podannya do Verhovnogo sudu pozoviv z vimogami podibnimi do vimogi Marberi Na dumku Marshalla Kongres mig zminyuvati yurisdikciyu Verhovnogo sudu yak apelyacijnoyi instanciyi ale st 3 Konstituciyi vstanovlyuvala yurisdikciyu Verhovnogo sudu yak I instanciyi Takim chinom mala misce neuzgodzhenist mizh yurisdikciyeyu peredbachenoyu zakonom i Konstituciyeyu Ce primusilo Marshalla postaviti pitannya pro te chi mav yuridichnu silu zakon yakij superechiv Konstituciyi i chi mig Verhovnij sud viznati takij zakon nekonstitucijnim Sud mav virishiti chi ogolositi Konstituciyu vishim zakonom normi yakogo ye obov yazkovimi dlya vsih chi dozvoliti zakonodavchomu organu buti sub yektom prava z neobmezhenoyu vladoyu Marshall konstatuvav sho fakt viznannya narodom pismovoyi Konstituciyi v yakij vipisani obov yazki federalnoyi derzhavnoyi vladi na majbutnye ye svidchennyam togo sho Konstituciya maye buti vishim zakonom normi yakogo ye obov yazkovimi dlya vsih Yaksho Konstituciya ye vishim zakonom todi akt nesumisnij z neyu maye buti viznanij nedijsnim Vidkritim zalishalosya pitannya pro te chi zobov yazani sudi keruvatisya aktom zakonodavstva yakij ne uzgodzhuyetsya z Konstituciyeyu Posilayuchis na poperednye viznannya Konstituciyi najvishim zakonom naciyi Marshall zayaviv sho tlumachennya Konstituciyi zdijsneni sudom ye ostatochnimi Marshall sformulyuvav dekilka inshih argumentiv na pidtverdzhennya prava sudovoyi vladi viznavati zakoni nedijsnimi yaksho voni superechat Konstituciyi Oskilki sud maye keruvatisya abo zakonodavchim aktom abo Konstituciyeyu v danij spravi nezdatnist sudu vidmovitis vid zastosuvannya zakonodavchogo akta na korist Konstituciyi zvede nanivec zatverdzhennya pismovoyi Konstituciyi Sam tekst Konstituciyi pidtverdzhuye ce povnovazhennya sudu oskilki Konstituciya poshiryuye sudovu vladu na vsi spravi yaki vinikayut na pidstavi Konstituciyi Dlya obgruntuvannya svoyeyi tochki zoru Marshall zayaviv sho suddi zobov yazuyutsya prisyagoyu dotrimuvatisya Konstituciyi Ce oznachaye sho suddi povinni keruvatisya Konstituciyeyu a ne bud yakim inshim aktom Marshall zvernuv uvagu sudu takozh na p 2 st 6 Konstituciyi SShA pro verhovenstvo federalnogo prava nad pravom shtativ zaznachayuchi pro te sho cya norma yavno svidchit sho Konstituciya ye najvishim zakonom krayini i sho vsi zakonodavchi akti SShA mozhut buti viznani takimi lishe za umovi sho voni prijnyati u povnij vidpovidnosti z Konstituciyeyu Tomu vvazhav Marshall suddi povinni keruvatisya lishe timi zakonami yaki prijnyati na vikonannya Konstituciyi Rozglyad spravi Marbury v Madison zakinchivsya vinesennyam uhvali pro te sho Verhovnij sud ne upovnovazhenij prijmati do rozglyadu pozov z vimogoyu pro vidachu sudovogo nakazu posadovij osobi pro zadovolennya vimog pozivacha oskilki ce ne uzgodzhuyetsya z tiyeyu yurisdikciyeyu sudu yaka peredbachena v st 3 Konstituciyi SShA Rozdil 13 Sudovogo Akta 1789 roku yakij mistiv normi sho superechili Konstituciyi SShA buv viznanij takim sho ne maye yuridichnoyi sili Nezvazhayuchi na te sho ostatochne rishennya u cij spravi bulo vineseno majzhe dva storichchya tomu interes do vivchennya ciyeyi spravi i nasampered tih argumentiv yaki vikoristovuvav Marshall dlya dovedennya doktrini sudovogo konstitucijnogo kontrolyu ne zmenshuyetsya Bagato vchenih kritikuvali Marshalla za slabkist tih argumentiv yaki vin visuvav na korist sudovogo konstitucijnogo kontrolyu Cya kritika stosuvalasya v osnovnomu dvoh aspektiv neshvalennya togo sposobu v yakij Marshall dijshov visnovku pro konstitucijnu vladu sudu nad inshimi gilkami vladi argumenti Marshalla na korist sudovoyi vladi sprijmayutsya yak prosti tverdzhennya pro nayavnist takoyi vladi bez dostatnogo obgruntuvannya Tak napriklad shodo pershogo aspektu amerikanski vcheni D Novak ta R Rotunda zaznachayut sho viznayuchi Konstituciyu vishim po vidnoshennyu do inshih zakoniv aktom Marshall staviv pitannya pro te chi povinna sudova vlada keruvatisya zakonom yakij superechit Konstituciyi Marshall dovodiv sho obov yazok sudovoyi vladi polyagaye u tomu shob dati tlumachennya Konstituciyi yak zakonu sho maye vishu yuridichnu silu v razi viniknennya neuzgodzhenosti mizh nim ta inshim aktom zakonodavstva Prote na dumku vchenih cej princip ne dovodit sho same sud ye tim organom yakomu nalezhit pravo ostatochno virishiti pitannya shodo konstitucijnosti pevnogo zakonodavchogo akta Na yih dumku sud mig vidmovitis zastosovuvati zakonodavchij akt lishe v cij spravi a ne stvoryuvati doktrinu zagalnogo zastosuvannya Neznachnim na dumku cih uchenih ye i toj argument Marshalla na korist sudovogo konstitucijnogo kontrolyu sho suddi zgidno z Konstituciyeyu prisyagayut dotrimuvatisya yiyi Na yih dumku yaksho taka prisyaga daye suddyam pravo virishuvati chi zastosovuvati okremij akt Kongresu pri vinesenni rishennya to ce ne oznachaye sho voni nadileni povnovazhennyami vishoyi sili po tlumachennya Konstituciyi oskilki posadovi osobi zakonodavchoyi i vikonavchoyi vlad skladayut podibni prisyagi Stattya 6 Konstituciyi SShA na dumku D Novaka i R Rotundi vstanovlyuye sho federalni zakoni ye vishimi po vidnoshennyu do zakoniv i Konstitucij shtativ v nij nichogo ne skazano pro vidnosini mizh federalnoyu sudovoyu vladoyu ta inshimi gilkami vladi Argument Marshalla sho tilki ti zakoni yaki prijnyati zgidno z Konstituciyeyu mozhut vvazhatisya vishimi zakonami naciyi ne ye perekonlivim oskilki porodzhuye zapitannya hto viznachaye yaki zakonodavchi akti vidpovidayut Konstituciyi a yaki ni Nezvazhayuchi na te sho rishennya u spravi Marbury v Madison neodnorazovo stavalo ob yektom kritiki slid viznati sho koncepciya sudovogo konstitucijnogo kontrolyu yaka bula sformulovana v comu rishenni ye unikalnim vneskom do amerikanskoyi yurisprudenciyi Cyu spravu prodovzhuyut rozglyadati yak golovne dzherelo amerikanskoyi doktrini pro sudovij konstitucijnij kontrol shodo aktiv ta dij organiv zakonodavchoyi i vikonavchoyi vladi adzhe v cij sudovij spravi suddi pidtverdili svoyi povnovazhennya viznachati zakonnist vikonavchoyi povedinki ta konstitucijnist zakonodavstva Pislya rozglyadu spravi Marbury v Madison Verhovnij sud SShA do 1857 r ne ogolosiv nekonstitucijnim zhodnogo akta Kongresu Lishe u 1857 r u spravi Dred Scott v Sanford Verhovnij sud vislovivsya na korist zberezhennya rabstva ogolosivshi nekonstitucijnim Misurijskij kompromis 1820 r Prote vnaslidok rozglyadu dekilkoh nastupnih sudovih rishen 1810 1824 rr ostatochno utverdilas praktika viznannya nekonstitucijnimi zakoniv shtativ na pidstavi yih nevidpovidnosti Konstituciyi SShA chi inshim zakonodavchim aktam Kongresu Vchenij V B Yevdokimov vkazuye na tri takih spravi yaki Verhovnij sud SShA rozglyadav pid golovuvannyam Dzh Marshalla sprava Fletcher v Peck 1810 McCulloch v Maryland 1819 i Gibbons v Ogden 1824 PosilannyaU Vikidzherelah ye Marberi proti Medisona Lesson plan for grades 9 12 from National Endowment for the Humanities The 200th Anniversary of Marbury v Madison The Reasons We Should Still Care About the Decision and The Lingering Questions It Left Behind 23 lyutogo 2014 u Wayback Machine The Establishment of Judicial Review 20 lyutogo 2011 u Wayback Machine The 200th Anniversary of Marbury v Madison The Supreme Court s First Great Case 8 serpnya 2007 u Wayback Machine MARBURY v MADISON Turtle Talk Van Alstyne William W A Critical Guide to Marbury v Madison 1969 Faculty Publications 743 Levinson Sanford and Balkin Jack M What Are the Facts of Marbury V Madison 2003 Constitutional Commentary 983 Thomas W Merrill Marbury v Madison as the First Great Administrative Law Decision 37 J MARSHALL L REV 481 2004 J R Saylor Note Judicial Review Prior to Marbury v Madison 7 SW L J 88 1953 William Michael Treanor Judicial Review before Marbury 58 Stan L Rev 455 541 54 2005 William E Nelson Marbury v Madison and the Establishment of Judicial Autonomy Journal of Supreme Court History Johns Hopkins University Press Volume 27 Number 3 2002 pp 240 256