Мандатор

Мандатор, довіритель — у римському праві одна із сторін у договорі доручення (консенсуальному контракті), за яким одна особа (повірений, мандатарій) брала на себе зобов'язання виконати безоплатно на користь іншої особи (Д., мандатора) певні дії.

Довіритель — у сучасному праві суб'єкт інституту договірного представництва, одна із сторін у договорі доручення та у договорі довірчого товариства з довірителем майна.

Мандатор — посада. Походить від лат. mandatum.

те ж саме, що і мандаторій

• одна з найнижчих у Візантії
• у Речі Посполитій
• в Австрії до 1848 виконував поліційно-судові функції щодо кріпосних селян; утримувався поміщиком, затверджувався на посаду австрійською владою

Сидір Воробкевич — автор комедії-оперетки «Пан мандатор».

Примітки

1. Мандатарій // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — .
2. Юридична енциклопедія
3. . Архів оригіналу за 2 грудня 2018. Процитовано 7 жовтня 2018.
4. . Архів оригіналу за 20 травня 2015. Процитовано 19 травня 2015.

Посилання

• Довіритель [ 30 липня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — .
• Довіритель // Термінологічний словник з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму, фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та корупції / А. Г. Чубенко, М. В. Лошицький, Д. М. Павлов, С. С. Бичкова, О. С. Юнін. — Київ : Ваіте, 2018. — С. 224. — .
• (рос.)