Максимі́ліан Сте́фан Ян Ко́чур (пол. Maksymilian Stefan Jan Koczur; 26 грудня 1885, Явожно — 7 вересня 1963, Катовиці) — польський архітектор.
Максиміліан Кочур | |
---|---|
Народження | 26 грудня 1885 |
Смерть | 7 вересня 1963 (77 років) |
Поховання | Раковицький цвинтар |
Країна | Австро-Угорщина→ Польща→ СРСР→ Польща |
Навчання | Львівська політехніка |
Діяльність | архітектор |
Праця в містах | Львів, Вроцлав, Катовиці |
Архітектурний стиль | неокласицизм, ар деко, функціоналізм |
Заклад | Вроцлавський університет |
Нагороди | |
Максиміліан Кочур у Вікісховищі |
Зовнішні зображення | |
---|---|
Фотографія могили Максиміліана, Зофії та Адама Кочурів на Раковицькому цвинтарі |
Біографічні дані
Максиміліан Кочур народився в сім'ї Валентина (*1842) і Берти (*1848). Мав двох сестер — Цецилію (*1876, у шлюбі — Махай) і Ельжбету Пауліну (*1878, у шлюбі — Камінська). Навчався в середній школі у Кракові. 1912 року закінчив архітектурний відділ Львівської політехніки. 1922 року відкрив власне архітектурне бюро. Споруджував будинки у стилі неокласицизму, ар деко, функціоналізму. 1923 року став членом Політехнічного товариства у Львові. 1938 року відзначений Срібним Хрестом Заслуги. У 1939-му обраний у VII окрузі заступником члена міської ради від партії Табір народного об'єднання (Obóz Zjednoczenia Narodowego)..
Проживав у Львові, на вулиці Академічній, 3 (тепер проспект Шевченка). Проєктне бюро початково діяло на вулиці Київській, 17. 1936 року згадується на вулиці Валовій, 3 (третій поверх). У довіднику 1939 року значиться на вулиці Романовича, 6 (тепер вулиця Саксаганського).
Після Другої світової війни виїхав до Вроцлава. На будівельному факультеті місцевої політехніки викладав організацію будівництва.. 1953 року Максиміліан Кочур перебрався до Катовиць, де мешкав і працював до кінця життя. Був членом Спілки польських архітекторів (СПА). Спершу Львівського відділення — до 1939 року. Тоді — Вроцлавського відділення (1945—1953), був його головою (1947—1948) і членом правління (1952—1953). З 1953 року був членом Катовицького відділення. Був одружений з львів'янкою Зофією Кочур (1895—1979). Мав сина Адама (1921—2000) — теж архітектора. Помер 7 вересня 1963 року в Катовицях. Похований на Раковицькому цвинтарі у Кракові.
Роботи
- Вілла І. Вайнфельда на вулиці Барвінських, 15 (1923—1924, співавтор Адам Опольський).
- Керівництво спорудженням школи у Львові в місцевості Левандівка. Завершено 1924 року, проєкт Генрика Заремби.
- Бювет у Трускавці (1930-ті).
- Гімназія і аграрна школа в Турці (1930-ті).
- Комплекс житлових будинків для вчених і викладачів на вулиці Стрийській, 50—76. Споруджений у 1928—1930 роках. Співавтор М. Кольбушовський. За даними львівського історика Юрія Бірюльова, ще одним співавтором був (Міхал Риба).
- Перебудова класицистичного палацу Юзефа Мерніка на вулиці Пекарській, 13 у Львові. Перепланування для потреб крамниці, заміна інженерних комунікацій, надбудова четвертого поверху і аттика. У дворі влаштовано периметральну забудову у стилі функціоналізму з квартирами на другому поверсі і гаражами на першому. Проєкт 1930 року, доопрацьований у 1931 році.
- Керівництво спорудженням 80-квартирного житлового будинку працівників гміни Львова на нинішній вулиці Жовківській. Проєкт Тадеуша Врубеля і (Леопольда Карасінського) від 1931 року.
- Комплекс типових двоповерхових вілл для службовців у Львові під назвою «Власна стріха» у т. зв. «садибному стилі», збудований у 1929—1931 роках, співавтор (Владислав Клімчак) (тепер вулиця Панаса Мирного). За іншими даними, Кочур збудував лише сім вілл, а співавтором був М. Кольбушовський.
- Спорудження за власним типовим проєктом 7-класних шкіл у Турці, Стрию, Сколе, Винниках, Левандівці і Сигнівці (не пізніше 1932).
- Гробівець родини Дрекслерів на Личаківському цвинтарі, 1934 рік.
- Керівництво спорудженням притулку для невиліковно хворих жінок на (вулиці Донецькій) у Львові. 1938 рік.
- Керівництво спорудженням (костелу святого Вінсента де Поля) у Львові від 1938 року. Проєкт Тадеуша Теодоровича-Тодоровського. Будівництво не завершено через початок війни.
- Комплекс вілл на Личакові у стилі функціоналізму, відомий як «Професорська колонія». Сучасні вулиці (Вільде), (Ніщинського), Міжгірна. 1930-ті роки, співавтори Леопольд Карасінський і Тадеуш Врубель.
- Вілла родини Гербертів у Брюховичах.
- Один двоповерховий і один триповерховий будинок Кооперативу Товариства вчителів середніх і вищих шкіл у Львові.
Нагороди
- 1938 — Срібний Хрест Заслуги
- 1960 — Бронзова відзнака СПА
Примітки
- Maksymilian Szczepan Koczur. Сайт geni.com. Прочитано 21.10.2020
- Inż. Maksymiljan Stefan Koczur // Album inżynierów i techników w Polsce. — Lwów, 1932. — T. I, cz. III. — S. 112.
- Бірюльов Ю. О. Кочур Максиміліан Стефан // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3: К. — С. 575. — .
- Księga pamiątkowa, wydana przez komisję, wybraną z łona Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie [1877—1927] / Pod. red. dr. Maksymiljana Matakiewicza. — Lwów: Nakładem Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie, 1927. — S. 91.
- Odznaczenia // Gazeta Lwowska. — 16 listopada 1938. — № 260. — S. 2. (пол.)
- Wykaz mandatów w wyborach do Rady miejskiej we Lwowie // Gazeta Lwowska. — 3 czerwca 1939. — № 123. — S. 2. (пол.)
- Życie Techniczne. — 1936. — № 9.
- Ilustrowany informator miasta Lwowa ze spisem miejscowości wojew. lwowskiego na rok 1939. — S. 28.
- Wrocławski kalendarz akademicki na rok 1947. — Wrocław: Spółdzielnia Wydawnicza Drukarnia Uniwersytetu i Politechniki we Wrocławiu, 1947. — S. 94. (пол.)
- http://www.inmemoriam.architektsarp.pl/pokaz/maksymilian_jan_stefan_koczur,11411 [ 23 жовтня 2020 у Wayback Machine.] IN MEMORIAM. «Arch. Maksymilian Jan Stefan Koczur»/ САЙТ СПА. Прочитано 21.10.2020]
- Ze Lwowa // Kurjer Lwowski. — 21 sierpnia 1924. — № 191. — S. 4.
- Barucki T. Architektura II Rzeczpospolitej na jej wschodnich ziemiach // SARP. — 2006. — № 3. — S. 54. — ISSN 0239-3549.
- Стеців Т. Вілла на бастіоні (ґенеза кам'яниці Орловського-Боґдановіча-Мєрніка) // Вісник інституту «Укрзахідпроєктреставрація». — 2009. — № 19. — С. 170, 172—173.
- Poświęcenie kamienia węgielnego pod dom robotników gminy m. Lwowa // Słowo Polskie. — 26 października 1931. — № 294. — S. 7.
- Wiórkiewicz H. Pamiątki Drexlerów w zbiorach Muzeum Niepodległości w Warszawie. Dar Jadwigi Kern-Bałaty // Niepodległość i Pamięć. — 2013. — № 3—4 (43—44). — S. 366. — ISSN 1427—1443.
- Budowa Zakładu dla nieuleczalnych kobiet // Gazeta Lwowska. — 3 września 1938. — № 199. — S. 2. (пол.)
- Biernat M. Kościół parafialny p. w. Św. Wincentego a Paulo (Misjonarzy) // Kościoły i klasztory Lwowa z wieków XIX i XX. — Kraków: Antykwa, 2004. — S. 316—319. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — .
- Siedlecka J. Pan od poezji: o Zbigniewie Herbercie. — Warszawa: Prószyński i S-ka, 2002. — S. 63. — ; Zbigniew Herbert: Korespondencja rodzinna / wstęp H. Herbert-Żebrowska, opracowanie H. Herbert-Żebrowska, A. Kramkowska-Dąbrowska. — Lublin: Wyd. Archidiecezji Lubelskiej «Gaudium», 2008. — S. 255. — . (пол.)
Джерела
- Бірюльов Ю. О. Кочур Максиміліан Стефан // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3: К. — С. 575. — .
- Inż. Maksymiljan Stefan Koczur // Album inżynierów i techników w Polsce. — Lwów, 1932. — T. I, cz. III. — S. 112. (пол.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет