Ліга християнської оборони рум Liga Apărării Naţional Creştine національно християнська політична організація з яскраво

Ліга християнської оборони (рум. Liga Apărării Naţional-Creştine) — національно-християнська політична організація з яскраво вираженою антисемітською орієнтацією. Вона була заснована 4 березня 1923 року під керівництвом професора з Ясс Олександру К. Кузи, хорошого знавця єврейської проблеми в міжвоєнній Румунії, але водночас запеклого антисеміта. Серед засновників був Корнеліу Зелеа-Кодреану, який відповідав за організацію партії в країні. Після 3 років створення Ліга увійшла до уряду Олександру Авереску (1926—1927) з 10 депутатами. Серед найпоширеніших видань Ліги були газети «Національна оборона» та «Румунський побратим».

Ліга християнської оборони


Країна	Румунія
Голова партії	^d
Ген. секретар	^d
Дата заснування	4 березня 1923
Дата розпуску	16 червня 1935 і 16 липня 1935
Штаб-квартира	Бухарест, Румунія

Ідеологія	Фашизм, клерикалізм, православний тероризм, антисемітизм

14 липня 1935 року Ліга об'єдналася з Національною аграрною партією Октавіана Гоги, яка намагалася закріпитися на політичній арені. Об'єднання двох утворень утворило Християнську національну партію націоналістичного спрямування, президентом якої був Октавіан Гога.

Про репресії комуністами

Після збройного приєднання території Південної Бессарабії до СРСР у червні 1940 р. розпочалася активна «чистка» території від «антирадянського елементу». Зокрема, представники духовенства звинувачувалися у тому, що за румунського володарювання були активними членами контрреволюційних фашистських партій (наприклад: «кузістів» (Кузісти — члени СЛХО, що була створена Кузею), «Фронту національного відродження» та ін.), пропагували серед прихожан неприйняття комуністичних ідей в краї, закликали в проповідях до єврейських погромів і вигнання євреїв з Бессарабії, «розповсюджували брехню» щодо голоду та заборони релігії в СРСР. Перший груповий процес над священиками, членами Румунської націонал-християнської партії («кузістів»), розпочався у липні 1940 р.

Організаторами партії в Бессарабії ще в 1937—1938 рр. були Авакум Русу і професор духовної семінарії в Ізмаїлі Георгій Мунтяну (за деякими документами Мунтянов). Останній був заступником голови повітового комітету партії і служив священиком у сільській церкві с. Нерушай (нині Одеська область). За матеріалами слідства і за свідченням самих обвинувачених в організації Ізмаїльського повіту налічувалося 910 членів. Партія мала молодіжну організацію т. зв. «ланчієрів», які займалися передвиборчою пропагандою, переслідуванням людей, які не співчували їхнім поглядам. Це і стало причиною арешту членів «кузістської» партії — Г. П. Мунтяну (румунського підданого), І. С. Георгіу (молдаванина), С. В. Георгієва (болгарина) оперативно-чекістською групою. Слідство (безперервні допити, фізичний та моральний тиск на арештованих) продовжувалося біля трьох місяців. Але тільки 3 червня 1941 р. Особлива нарада при НКВС СРСР винесла вирок: Г. Мунтяну і І . Георгіу отримали по 8 років ВТТ, а С. Георгієва було засуджено до 5 років з наступним засланням до Красноярського краю.

За причетність до партії «кузістів» в 1930-ті рр., «експлуатацію селян-бідняків», «антирадянську агітацію та пропаганду в церкві» та організацію виступу селян проти сільради села Хаджи-Курда (нині — с. Камишове) після захоплення Бессарабії, було заарештовано священика А. В. Кострицького.

Основним доказом слідчого щодо «антирадянської діяльності» отця Афанасія (Кострицького) були заяви останнього в церкві під час проповіді: «Радянська влада не визнає релігії, радянська влада — влада безбожників!».

А. Кострицький був заарештований за постановою слідчого УНКВС в Ізмаїльській області 28 квітня 1941 р., однак, через наближення фронту був направлений у Свердловську область і утримувався в тюрмі № 2 с. Нижня-Тура. Слідство пропонувало застосувати до «попа-кузіста» покарання за ст.ст. 54-10 ч. ІІ та 54-13 КК УРСР — вищу міру покарання. Проте Особливою нарадою при НКВС СРСР від 12 березня 1942 р. А. В. Костриць- кого за участь у «контрреволюційній партії» засудили до ВТТ на 10 років.

Примітки

. Архів оригіналу за 16 лютого 2020. Процитовано 23 квітня 2022.
. Архів оригіналу за 23 квітня 2022. Процитовано 23 квітня 2022.
. Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 23 квітня 2022.

[1] . Архів оригіналу за 16 лютого 2020. Процитовано 23 квітня 2022.

[2] . Архів оригіналу за 23 квітня 2022. Процитовано 23 квітня 2022.

[3] . Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 23 квітня 2022.