Лівонці

Лі́ви (лів. līvlizt, дав.-рус. либь; нім. Liven), або ліво́нці (англ. Livonians; нім. Livonen, Livonier) — балтійський угро-фінський народ. Корінне населення історичної Лівонії (сучасна Латвія); заселяв її територію до появи там балтів (латгалів, земгалів, жмуді), (слов'ян) (русинів, поляків, росіян) і германців (німців, данців, шведів). Були носіями власної лівської (лівонської) мови, спорідненої з естонською та фінською мовами (останній носій лівської, для якого вона була рідною, помер 2013 року). Внаслідок онімечення, русифікації і балтизації практично асимілювалися з місцевим населенням — латишами, естонцями, німцями, росіянами. На початок ХХІ століття становлять національну меншину на власній історичній батьківщині.

Ліви
молодий лівський вояк
Кількість	400 осіб
Ареал	Латвія: 250 осіб (2011)  Україна: 235 осіб (2002)  Росія: 64 особи (2002)  Естонія: 23 особи (2011)
Близькі до:	естонці, фіни
Мова	латиська, російська, лівська
Релігія	лютеранство

Етнографія

Традиційним заняттям лівів, на відміну від балто-слов'янських племен, були риболовля і полювання. Існує інформація, що прибережні ліви займалися також і своєрідною формою піратства.

У районі (Домеснеса) ліви розводили багаття, привертаючи увагу торгових німецьких і шведських суден, а потім грабували допитливих купців і моряків, які висадилися на лівський берег або ж застрягли на своїх судах на піщаних мілинах біля Домеснеса.

Невипадково, маяк, встановлений російською владою в 1875 р. у Домеснеса отримав назву Колка (в перекладі з лівської — «швидка смерть»). Невід'ємною частиною лівської культури є лівські пісні, традиційно виконувані біля берега моря рідною мовою. Лівська культура мала значний вплив на латиську, зокрема на латиські пісні  — дайни.

Історія

Середньовіччя

Розселення лівів у XII столітті (блакитний колір) і нині (синій колір)

Ліви випробовують Теодоріха Трейденського.

Поява угро-фінських народів у Балтійському регіоні, зокрема в районі Ризької затоки, залишається предметом наукових дискусій. Мовознавці вважають, що пращури лівів дійшли до Східної Балтики близько 1800 р. до н. е. Генетики, на підставі досліджень галогруп Y-хромосом, припускають більш ранню появу протолівів у регіоні — близько 3 тис. років до н. е.

На латвійських землях ліви утворили два анклави — один в Лівонії, інший — на півночі Курляндії. Вони називали себе «узбережниками» (лів. rāndalist) й жили переважно з рибальства. Ліви також займалися полюванням, збиральництвом і землеробством. У середньовіччі вони контролювали важливий торговельний шлях по Західній Двіні (лів. Väina), торгували з готландцями, русинами, фінами, німцями, шведами і данцями.

У другій половині ХІІ ст. до земель лівів прибули християнські місіонери з Данії та Німеччини. Німці заснували в Лівонії Ікскюлльське єпископство (згодом — Ризьке єпископство), що проводило християнізацію місцевих жителів. Спочатку ліви вороже ставилися до християн і навіть вбили другого ікскюльського єписпока Бертольда. Проте, завдяки зусиллям німецького монаха-цистеріанця Теодоріха Трейденського, до католицтва навернулися лівські князі й (Каупо) (останній відвідав Рим у 1203 році, де зустрівся з папою Інокентієм ІІІ й започаткував рід , що увійшов до складу німецько-балтійської та шведської шляхти). 1201 року на землі, викупленій у лівів, ризький єпископ Альберт фон Буксгевден заснував місто Ригу. 1206 року лівонські ліви остаточно прийняли християнство й виступали союзниками німців (Ризького єпископства і Ордену мечоносців) в хрестових походах проти сусідніх язичників.

Чисельність

• Латвія: 250 осіб (2011)
•  Україна: 235 осіб (2002)
•  Росія: 64 особи (2002)
•  Естонія: 23 особи (2011)

Курляндські ліви (1100—1600, 1835—2000)

1100	1300	1600	1835	1852	1897	1920	1925	1930	1935	1959	1970	1994	1997	2000	2009	2010	2011
20 000	15 000	15 000	2074	2400	1312	831	1238	962	944	185	48	204	187	177	178	180	250

Лівонські ліви (1100—1858)

1100	1500	1600	1846	1852	1858
30 000–50 000	13 000	13 000	22	22	8

Видатні ліви

(Прапор лівів)

• (Каупо)
• (Альфонс Бертольдс)
• (Улдрікіс Капберґс)
• (Поулінь Клявінь)
• (Улдіс Крастс)
• (Петир Прінц)
• (Авґуст Скадіньш)
• Яніс Принцис Старший

Примітки

1. Provisional results of the 2011 Population and Housing Census [ 8 жовтня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
2. . Архів оригіналу за 15 липня 2018. Процитовано 12 серпня 2011.
3. Всероссийская перепись населения 2002 года. Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 24 грудня 2009.
4. . Архів оригіналу за 19 листопада 2017. Процитовано 15 березня 2022.
5. Vaalgamaa, s. 159
6. . Архів оригіналу за 5 серпня 2012. Процитовано 14 квітня 2017.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
7. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 червня 2010. Процитовано 14 квітня 2017.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
8. . Архів оригіналу за 17 липня 2011. Процитовано 14 квітня 2017.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

Бібліографія

• Vaalgamaa, Edgar: Valkoisen hiekan kansa: Liiviläisten historiaa ja kulttuuria. Jälkisanat Valda Šuvcāne. Jyväskylä: Atena, 2001. .
• Vilho Niitemaa: Baltian historia. täydentänyt Kalervo Hovi. Helsinki: Kustannusosakeyhtiö Tammi, 1991. .
• Marjo Mela ja Lembit Valba: Latvian historiaa ja kulttuuria. Rozentāls-seura, 2005. .
• Toivo Vuorela: Suomensukuiset kansat. Helsinki: Suomalaisen kirjallisuuden seura, 1960.
• Mauno Jokipii: Itämerensuomalaiset, Heimokansojen historiaa ja kohtaloita. Atena Kustannus Oy, 1995. .
• Taipale, Pentti. Salatun voiman mies. Matti Pesosen elämä ja toiminta. Herättäjä-Yhdistys r.y. Vaasa 1980. nid.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ліви

• (англ.)