Луї Антуа́н де Ноайль (фр. Louis Antoine de Noailles; 27 травня 1651, Канталь — 4 травня 1729, Париж) — французький ієрарх, кардинал, архієпископ Парижа і герцог де Сен-Клу (1695—1729).
Луї-Антуан де Ноайль | |
Альма-матер: | Паризький університет і d |
---|---|
Діяльність: | католицький священник, католицький єпископ |
Народження: | 27 травня 1651[1][2][…] Кро-де-Монвер |
Смерть: | 4 травня 1729[1][2][…] (77 років) Париж, Королівство Франція |
Похований: | d |
Автограф: | |
Нагороди: | |
Луї-Антуан де Ноайль у Вікісховищі |
Життєпис
Ранні роки
Народився в замку Пеньєр (Peynières) у Кро-де-Монвер, регіон Овернь. Належав до одного з найзнатніших французьких родів, , був другим сином [ru], першого герцога де Ноайль і [fr], придворної дами королеви Анни Австрійської.
Оскільки старший син Анн Жюль де Ноайль, що народився роком раніше, був спадкоємцем титулу і призначався до військової кар'єри, другого сина сімейство з дитинства призначало до кар'єри церковної. Луї Антуан навчався в коледжі Плесі Паризького університету, де його однокласником та другом був Франсуа Фенелон, здобув там ступінь магістра богослов'я. Продовжив навчання в Сорбонні, здобув докторський ступінь із теології 14 березня 1676.
8 червня 1675 висвячений на священника. Став абатства Обрак біля Родезу . 24 лютого 1679 року король Людовік XIV призначив його , 8 травня того ж року вибір затвердив Рим. Єпископська хіротонія відбулася 18 червня 1679, її очолював паризький архієпископ .
Вже через рік його перевели на кафедру Шалону. Як глава єпархії Шалону показав себе добрим єпископом, ретельно керував справами єпархії, передав управління теологічною семінарією ордену лазаристів і заснував єпархіальну передсемінарію.
Брав участь в асамблеях французького духовенства 1681 і 1682 років, на останній серед інших підтримав «Декларацію галліканського кліру», яку вважають маніфестом галіканізму.
Архієпископ Парижа
6 серпня 1695 раптово помер архієпископ Парижа , 19 серпня король Людовік XIV призначив новим паризьким архієпископом де Ноайля. Рим затвердив його на паризькій кафедрі 19 вересня того ж року.
1 січня 1698 року Луї Антуана де Ноайля обрано командором Ордену Святого Духа.
На консисторії 21 червня 1700 року папа Інокентій XII звів де Ноайля в сан кардинала. Наприкінці того ж року де Ноайль брав участь у конклаві, який обрав папу Климента XI. 3 січня 1701 став кардиналом-священником із титулом [ru].
На кафедрі паризького архієпископа здійснив низку важливих і корисних робіт і починань — провів реставраційні роботи в соборі Паризької Богоматері, зокрема, освятив перший камінь нового вівтаря собору, перебудував своїм коштом архієпископську резиденцію, 1696 року заснував у Парижі передсемінарію, 1697 року скликав єпархіальний синод, заснував щотижневі громадські конференції з питань моралі. Крім того, висвятив 48 нових єпископів, що стало рекордом для паризької архієпархії.
Помер 4 травня 1729 року в архієпископському палаці Парижа. Похований у соборі Паризької Богоматері.
Янсеністські суперечки
За перебування де Ноайля на паризькій кафедрі з новою силою спалахнули суперечки навколо янсенізму. Хоча де Ноайль наполягав, що він не є янсеністом і засуджує п'ять основних положень вчення Янсена, певні симпатії до янсеністів він відчував. Ще під час перебування на шалонській кафедрі він схвалив книгу «Моральні міркування щодо Нового Завіту» Паск'є Кенеля, якого вважали лідером янсеністів. Після того, як єзуїти, які були головними противниками янсеністів, звернули увагу папської курії на цю роботу, 1708 року спеціальна комісія засудила її. Де Ноайль апелював до папи Климента XI, який після ретельного дослідження випустив 1713 року буллу Unigenitus, у якій засудив 101 положення з «Моральних роздумів».
Де Ноайль, проте, зволікав, просив у папи нових роз'яснень і не поспішав офіційно приймати буллу. Це привело його до жорсткого конфлікту з єзуїтами: користуючись повноваженнями паризького архієпископа, він позбавив єзуїтів багатьох колишніх привілеїв. Відмова прийняти папську буллу також налаштувала проти нього мадам де Ментенон. Під впливом своєї дружини старий Людовік XIV 1714 року заборонив де Ноайлю з'являтися при дворі.
Після смерті короля Людовіка XIV до влади прийшов байдужий до релігійних суперечок регент Філіпп, після чого опозиція до булли Unigenitus у французькому суспільстві зросла, чотири єпископи і 100 докторів богослов'я зі Сорбони, з кардиналом де Ноайлем на чолі, підготували апеляцію до найближчого Вселенського собору. У відповідь на це Климент XI видав нову буллу «Pastoralis officii», яка відлучила від церкви всіх, хто не підкорявся булі «Unigenitus». Церковна спільнота Франції виявилося глибоко розколотою на два табори — противників булли та її прихильників.
Через відлучення де Ноайль пропустив конклави 1721 і 1724. Незадовго до смерті 11 жовтня 1728 де Ноайль оголосив про беззаперечне прийняття булли «Unigenitus», видав наказ, що відновлює повноваження єзуїтів, яких він позбавив орден 13 років тому. 8 листопада 1728 року папа Бенедикт XIII оголосив кардиналам про зняття відлучення з кардинала де Ноайля. Тим не менш, багато дослідників досі сумніваються в щирості цього вчинку кардинала.
Оцінки діяльності
Оцінки діяльності кардинала де Ноайля дуже суперечливі. З одного боку багато хто віддає належне його старанній роботі на посаді архієпископа Парижа, підкреслюється, що, попри сумнівність його політичної діяльності, церковна діяльність на паризькій кафедрі була «роботою доброго пастиря». З іншого боку, оцінки його ролі в янсеністських суперечках, переважно негативні. Наголошується, що його позиція сприяла розколу французького духовенства. Католицька енциклопедія визначає характер кардинала, як слабкий і невизначений, а також говорить про те, що «Він носив велике ім'я і грав важливу роль свого часу, але не мав багатьох якостей великого єпископа».
Примітки
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- SNAC — 2010.
- Енциклопедія Брокгауз
- . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 19 червня 2022.
- . Архів оригіналу за 9 грудня 2021. Процитовано 19 червня 2022.
- «Louis-Antoine de Noailles» //Catholic Encyclopedia
- . Архів оригіналу за 6 грудня 2021. Процитовано 19 червня 2022.
- Unigenitus // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Посилання
- Louis-Antoine Cardinal de Noailles [ 9 грудня 2021 у Wayback Machine.]
- Cardinals of Holy Roman Church. [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] Biographical Dictionary [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- "Louis-Antoine de Noailles" // Catholic Encyclopedia
- Луї Антуан де Ноай на сайті Католицької церкви у Парижі [ 6 грудня 2021 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Luyi Antua n de Noajl fr Louis Antoine de Noailles 27 travnya 1651 Kantal 4 travnya 1729 Parizh francuzkij iyerarh kardinal arhiyepiskop Parizha i gercog de Sen Klu 1695 1729 Luyi Antuan de Noajl Alma mater Parizkij universitet i d Diyalnist katolickij svyashennik katolickij yepiskop Narodzhennya 27 travnya 1651 1651 05 27 1 2 Kro de Monver Smert 4 travnya 1729 1729 05 04 1 2 77 rokiv Parizh Korolivstvo Franciya Pohovanij d Avtograf Nagorodi Luyi Antuan de Noajl u VikishovishiZhittyepisRanni roki Narodivsya v zamku Penyer Peynieres u Kro de Monver region Overn Nalezhav do odnogo z najznatnishih francuzkih rodiv buv drugim sinom ru pershogo gercoga de Noajl i fr pridvornoyi dami korolevi Anni Avstrijskoyi Oskilki starshij sin Ann Zhyul de Noajl sho narodivsya rokom ranishe buv spadkoyemcem titulu i priznachavsya do vijskovoyi kar yeri drugogo sina simejstvo z ditinstva priznachalo do kar yeri cerkovnoyi Luyi Antuan navchavsya v koledzhi Plesi Parizkogo universitetu de jogo odnoklasnikom ta drugom buv Fransua Fenelon zdobuv tam stupin magistra bogoslov ya Prodovzhiv navchannya v Sorbonni zdobuv doktorskij stupin iz teologiyi 14 bereznya 1676 8 chervnya 1675 visvyachenij na svyashennika Stav abatstva Obrak bilya Rodezu 24 lyutogo 1679 roku korol Lyudovik XIV priznachiv jogo 8 travnya togo zh roku vibir zatverdiv Rim Yepiskopska hirotoniya vidbulasya 18 chervnya 1679 yiyi ocholyuvav parizkij arhiyepiskop Vzhe cherez rik jogo pereveli na kafedru Shalonu Yak glava yeparhiyi Shalonu pokazav sebe dobrim yepiskopom retelno keruvav spravami yeparhiyi peredav upravlinnya teologichnoyu seminariyeyu ordenu lazaristiv i zasnuvav yeparhialnu peredseminariyu Brav uchast v asambleyah francuzkogo duhovenstva 1681 i 1682 rokiv na ostannij sered inshih pidtrimav Deklaraciyu gallikanskogo kliru yaku vvazhayut manifestom galikanizmu Arhiyepiskop Parizha 6 serpnya 1695 raptovo pomer arhiyepiskop Parizha 19 serpnya korol Lyudovik XIV priznachiv novim parizkim arhiyepiskopom de Noajlya Rim zatverdiv jogo na parizkij kafedri 19 veresnya togo zh roku 1 sichnya 1698 roku Luyi Antuana de Noajlya obrano komandorom Ordenu Svyatogo Duha Na konsistoriyi 21 chervnya 1700 roku papa Inokentij XII zviv de Noajlya v san kardinala Naprikinci togo zh roku de Noajl brav uchast u konklavi yakij obrav papu Klimenta XI 3 sichnya 1701 stav kardinalom svyashennikom iz titulom ru Na kafedri parizkogo arhiyepiskopa zdijsniv nizku vazhlivih i korisnih robit i pochinan proviv restavracijni roboti v sobori Parizkoyi Bogomateri zokrema osvyativ pershij kamin novogo vivtarya soboru perebuduvav svoyim koshtom arhiyepiskopsku rezidenciyu 1696 roku zasnuvav u Parizhi peredseminariyu 1697 roku sklikav yeparhialnij sinod zasnuvav shotizhnevi gromadski konferenciyi z pitan morali Krim togo visvyativ 48 novih yepiskopiv sho stalo rekordom dlya parizkoyi arhiyeparhiyi Pomer 4 travnya 1729 roku v arhiyepiskopskomu palaci Parizha Pohovanij u sobori Parizkoyi Bogomateri Yansenistski superechkiZa perebuvannya de Noajlya na parizkij kafedri z novoyu siloyu spalahnuli superechki navkolo yansenizmu Hocha de Noajl napolyagav sho vin ne ye yansenistom i zasudzhuye p yat osnovnih polozhen vchennya Yansena pevni simpatiyi do yansenistiv vin vidchuvav She pid chas perebuvannya na shalonskij kafedri vin shvaliv knigu Moralni mirkuvannya shodo Novogo Zavitu Pask ye Kenelya yakogo vvazhali liderom yansenistiv Pislya togo yak yezuyiti yaki buli golovnimi protivnikami yansenistiv zvernuli uvagu papskoyi kuriyi na cyu robotu 1708 roku specialna komisiya zasudila yiyi De Noajl apelyuvav do papi Klimenta XI yakij pislya retelnogo doslidzhennya vipustiv 1713 roku bullu Unigenitus u yakij zasudiv 101 polozhennya z Moralnih rozdumiv De Noajl prote zvolikav prosiv u papi novih roz yasnen i ne pospishav oficijno prijmati bullu Ce privelo jogo do zhorstkogo konfliktu z yezuyitami koristuyuchis povnovazhennyami parizkogo arhiyepiskopa vin pozbaviv yezuyitiv bagatoh kolishnih privileyiv Vidmova prijnyati papsku bullu takozh nalashtuvala proti nogo madam de Mentenon Pid vplivom svoyeyi druzhini starij Lyudovik XIV 1714 roku zaboroniv de Noajlyu z yavlyatisya pri dvori Pislya smerti korolya Lyudovika XIV do vladi prijshov bajduzhij do religijnih superechok regent Filipp pislya chogo opoziciya do bulli Unigenitus u francuzkomu suspilstvi zrosla chotiri yepiskopi i 100 doktoriv bogoslov ya zi Sorboni z kardinalom de Noajlem na choli pidgotuvali apelyaciyu do najblizhchogo Vselenskogo soboru U vidpovid na ce Kliment XI vidav novu bullu Pastoralis officii yaka vidluchila vid cerkvi vsih hto ne pidkoryavsya buli Unigenitus Cerkovna spilnota Franciyi viyavilosya gliboko rozkolotoyu na dva tabori protivnikiv bulli ta yiyi prihilnikiv Cherez vidluchennya de Noajl propustiv konklavi 1721 i 1724 Nezadovgo do smerti 11 zhovtnya 1728 de Noajl ogolosiv pro bezzaperechne prijnyattya bulli Unigenitus vidav nakaz sho vidnovlyuye povnovazhennya yezuyitiv yakih vin pozbaviv orden 13 rokiv tomu 8 listopada 1728 roku papa Benedikt XIII ogolosiv kardinalam pro znyattya vidluchennya z kardinala de Noajlya Tim ne mensh bagato doslidnikiv dosi sumnivayutsya v shirosti cogo vchinku kardinala Ocinki diyalnostiOcinki diyalnosti kardinala de Noajlya duzhe superechlivi Z odnogo boku bagato hto viddaye nalezhne jogo starannij roboti na posadi arhiyepiskopa Parizha pidkreslyuyetsya sho popri sumnivnist jogo politichnoyi diyalnosti cerkovna diyalnist na parizkij kafedri bula robotoyu dobrogo pastirya Z inshogo boku ocinki jogo roli v yansenistskih superechkah perevazhno negativni Nagoloshuyetsya sho jogo poziciya spriyala rozkolu francuzkogo duhovenstva Katolicka enciklopediya viznachaye harakter kardinala yak slabkij i neviznachenij a takozh govorit pro te sho Vin nosiv velike im ya i grav vazhlivu rol svogo chasu ale ne mav bagatoh yakostej velikogo yepiskopa PrimitkiBibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 SNAC 2010 d Track Q29861311 Enciklopediya Brokgauz d Track Q237227 Arhiv originalu za 5 bereznya 2016 Procitovano 19 chervnya 2022 Arhiv originalu za 9 grudnya 2021 Procitovano 19 chervnya 2022 Louis Antoine de Noailles Catholic Encyclopedia Arhiv originalu za 6 grudnya 2021 Procitovano 19 chervnya 2022 Unigenitus Enciklopedicheskij slovar Brokgauza i Efrona v 86 t 82 t i 4 dop t SPb 1890 1907 ros doref PosilannyaLouis Antoine Cardinal de Noailles 9 grudnya 2021 u Wayback Machine Cardinals of Holy Roman Church 5 bereznya 2016 u Wayback Machine Biographical Dictionary 5 bereznya 2016 u Wayback Machine Louis Antoine de Noailles Catholic Encyclopedia Luyi Antuan de Noaj na sajti Katolickoyi cerkvi u Parizhi 6 grudnya 2021 u Wayback Machine