Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Личинкоїд сірий Охоронний статус Найменший ризик МСОП 3 1 Біологічна класифікація Домен Еукаріоти Eukaryota Царство Твар

Личинкоїд сірий

Личинкоїд сірий
Личинкоїд сірий
image
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Личинкоїдові (Campephagidae)
Рід: Довгохвостий личинкоїд (Pericrocotus)
Вид: Личинкоїд сірий
Біноміальна назва
Pericrocotus divaricatus
(Raffles, 1822)
Синоніми
Lanius divaricatus Raffles, 1822
Посилання
image Вікісховище: Pericrocotus divaricatus
image Віківиди: Pericrocotus divaricatus
image ITIS: 561916
image МСОП: 22706735
image NCBI: 424830

Личинкоїд сірий (Pericrocotus divaricatus) — вид горобцеподібних птахів родини личинкоїдових (Campephagidae). Гніздиться в Північно-Східній Азії, зимує у Південно-Східній і Південній Азії. Раніше вважався конспецифічним з острівним личинкоїдом.

Опис

image
Самець сірого личинкоїда

Довжина птаха становить 18,5-20 см. У самців верхня частина тіла сіра, нижня частина тілп білувата. Тім'я і потилиця чорні, лоб білий, через очі ідуть чорні смуги. На махових перах білі смуга, крайні стернові пера білі. Дзьоб і лапи чорні. У самиць тім'я і потилиця сірі, від дзьоба до очей ідуть чорні смуги, над очима білі "брови". Линяють двічі в рік.

Поширення і екологія

Сірі личинкоїди гніздяться на півдні Далекого Сходу Росії, на північному сході Манчжурії (Хейлунцзян, Цзілінь), на півночі Корейського півострова та в Японії. Взимку вони мігрують на південь, до Індокитаю, Малайського півострова, північних і західних Філіппін, на Суматру, Калімантан та до південної Індії. Вони живуть в лісах і рідколіссях, зимують також в джунглях, мангрових лісах і на плантаціях. Зустрічаються зграями, іноді приєднуються до змішаних зграй птахів. Живляться комахами та їх личинками. Сезон розмноження триває з травня по червень-лютий, в кладці від 4 до 7 яєць, інкубаційний період триває 17-18 днів.

Примітки

  1. BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 9 жовтня 2021. Процитовано 22 квітня 2022.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). . World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 травня 2014. Процитовано 22 квітня 2022.
  4. Sugimura, Ken; Fumio Yamada; Asako Miyamoto (2003). (PDF). Global Environmental Research. 7 (1): 79—89. Архів оригіналу (PDF) за 22 липня 2011.
  5. Rasmussen PC; JC Anderton (2005). Birds of South Asia: The Ripley Guide. Т. 2. Smithsonian Institution & Lynx Edicions. с. 325.
  6. Stresemann, E (1972). Noch ein Zugvogel mit einer postnuptialen und einer praenuptialen Vollmauser:Pericrocotus divaricatus Raffles. Journal of Ornithology. 113 (2): 218. doi:10.1007/BF01640504.
  7. Greenberg R, Marra PP (2005). Birds of two worlds: the ecology and evolution of migration. Johns Hopkins University Press. с. 94. ISBN .
  8. Stresemann, E.; V Stresemann (1972). Die postnuptiale und die praenuptiale Vollmauser von Pericrocotus divaricatus Raffles. J. Ornithol. 113 (4): 435—439. doi:10.1007/BF01647606.
  9. Navarro,A (1965). . J. Bombay Nat. Hist. Soc. 62 (2): 303. Архів оригіналу за 22 квітня 2022. Процитовано 22 квітня 2022.
  10. Santharam,V (1985). New records - Ashy Minivet and Eyebrowed Thrush in Madras. Newsletter for Birdwatchers. 25 (5&6): 9—11.
  11. Santharam, V (1988). . J. Bombay Nat. Hist. Soc. 85 (2): 430—431. Архів оригіналу за 22 квітня 2022. Процитовано 22 квітня 2022.
  12. Khacher, Lavkumar (1994). Ashy Minivet Pericrocotus divaricatus (Raffles) in Himachal Pradesh. J. Bombay Nat. Hist. Soc. 91 (2): 321.
  13. Santharam, V (1990). Comments on Ashy Minivets, and on Cormorants in Thekkady. Newsletter for Birdwatchers. 30 (7&8): 9—10.
  14. Lahkar, B. P.; Ahmed, M. F.; Praveen J.; Singha, H. J. (2006). First sighting of Black Stork Ciconia nigra and Ashy Minivet Pericrocotus divaricatus from Meghalaya, north-east India. Indian Birds. 2 (6): 169—170.
  15. Pittie, A.; A Poddar (2000). . J. Bombay Nat. Hist. Soc. 97 (2): 283. Архів оригіналу за 22 квітня 2022. Процитовано 22 квітня 2022.
  16. Robertson, A (1991). . J. Bombay Nat. Hist. Soc. 88 (3): 455—456. Архів оригіналу за 22 квітня 2022. Процитовано 22 квітня 2022.

Джерела

  • Brazil, Mark A. (1991) The Birds of Japan, Christopher Helm, London.
  • MacKinnon, John & Phillipps, Karen (2000) A Field Guide to the Birds of China, Oxford University Press, Oxford.
  • Robson, Craig (2002) A Field Guide to the Birds of South-East Asia. New Holland, London.
image Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Lichinkoyid sirij Ohoronnij status Najmenshij rizik MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciya Domen Eukarioti Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klas Ptahi Aves Ryad Gorobcepodibni Passeriformes Rodina Lichinkoyidovi Campephagidae Rid Dovgohvostij lichinkoyid Pericrocotus Vid Lichinkoyid sirij Binomialna nazva Pericrocotus divaricatus Raffles 1822 Sinonimi Lanius divaricatus Raffles 1822 Posilannya Vikishovishe Pericrocotus divaricatus Vikividi Pericrocotus divaricatus ITIS 561916 MSOP 22706735 NCBI 424830 Lichinkoyid sirij Pericrocotus divaricatus vid gorobcepodibnih ptahiv rodini lichinkoyidovih Campephagidae Gnizditsya v Pivnichno Shidnij Aziyi zimuye u Pivdenno Shidnij i Pivdennij Aziyi Ranishe vvazhavsya konspecifichnim z ostrivnim lichinkoyidom OpisSamec sirogo lichinkoyida Dovzhina ptaha stanovit 18 5 20 sm U samciv verhnya chastina tila sira nizhnya chastina tilp biluvata Tim ya i potilicya chorni lob bilij cherez ochi idut chorni smugi Na mahovih perah bili smuga krajni sternovi pera bili Dzob i lapi chorni U samic tim ya i potilicya siri vid dzoba do ochej idut chorni smugi nad ochima bili brovi Linyayut dvichi v rik Poshirennya i ekologiyaSiri lichinkoyidi gnizdyatsya na pivdni Dalekogo Shodu Rosiyi na pivnichnomu shodi Manchzhuriyi Hejlunczyan Czilin na pivnochi Korejskogo pivostrova ta v Yaponiyi Vzimku voni migruyut na pivden do Indokitayu Malajskogo pivostrova pivnichnih i zahidnih Filippin na Sumatru Kalimantan ta do pivdennoyi Indiyi Voni zhivut v lisah i ridkolissyah zimuyut takozh v dzhunglyah mangrovih lisah i na plantaciyah Zustrichayutsya zgrayami inodi priyednuyutsya do zmishanih zgraj ptahiv Zhivlyatsya komahami ta yih lichinkami Sezon rozmnozhennya trivaye z travnya po cherven lyutij v kladci vid 4 do 7 yayec inkubacijnij period trivaye 17 18 dniv PrimitkiBirdLife International 2016 Arhiv originalu za 9 zhovtnya 2021 Procitovano 22 kvitnya 2022 Fesenko G V Vitchiznyana nomenklatura ptahiv svitu Krivij Rig DIONAT 2018 580 s ISBN 978 617 7553 34 1 Gill Frank Donsker David red 2022 World Bird List Version 12 1 International Ornithologists Union Arhiv originalu za 7 travnya 2014 Procitovano 22 kvitnya 2022 Sugimura Ken Fumio Yamada Asako Miyamoto 2003 PDF Global Environmental Research 7 1 79 89 Arhiv originalu PDF za 22 lipnya 2011 Rasmussen PC JC Anderton 2005 Birds of South Asia The Ripley Guide T 2 Smithsonian Institution amp Lynx Edicions s 325 Stresemann E 1972 Noch ein Zugvogel mit einer postnuptialen und einer praenuptialen Vollmauser Pericrocotus divaricatus Raffles Journal of Ornithology 113 2 218 doi 10 1007 BF01640504 Greenberg R Marra PP 2005 Birds of two worlds the ecology and evolution of migration Johns Hopkins University Press s 94 ISBN 0 8018 8107 2 Stresemann E V Stresemann 1972 Die postnuptiale und die praenuptiale Vollmauser von Pericrocotus divaricatus Raffles J Ornithol 113 4 435 439 doi 10 1007 BF01647606 Navarro A 1965 J Bombay Nat Hist Soc 62 2 303 Arhiv originalu za 22 kvitnya 2022 Procitovano 22 kvitnya 2022 Santharam V 1985 New records Ashy Minivet and Eyebrowed Thrush in Madras Newsletter for Birdwatchers 25 5 amp 6 9 11 Santharam V 1988 J Bombay Nat Hist Soc 85 2 430 431 Arhiv originalu za 22 kvitnya 2022 Procitovano 22 kvitnya 2022 Khacher Lavkumar 1994 Ashy Minivet Pericrocotus divaricatus Raffles in Himachal Pradesh J Bombay Nat Hist Soc 91 2 321 Santharam V 1990 Comments on Ashy Minivets and on Cormorants in Thekkady Newsletter for Birdwatchers 30 7 amp 8 9 10 Lahkar B P Ahmed M F Praveen J Singha H J 2006 First sighting of Black Stork Ciconia nigra and Ashy Minivet Pericrocotus divaricatus from Meghalaya north east India Indian Birds 2 6 169 170 Pittie A A Poddar 2000 J Bombay Nat Hist Soc 97 2 283 Arhiv originalu za 22 kvitnya 2022 Procitovano 22 kvitnya 2022 Robertson A 1991 J Bombay Nat Hist Soc 88 3 455 456 Arhiv originalu za 22 kvitnya 2022 Procitovano 22 kvitnya 2022 DzherelaBrazil Mark A 1991 The Birds of Japan Christopher Helm London MacKinnon John amp Phillipps Karen 2000 A Field Guide to the Birds of China Oxford University Press Oxford Robson Craig 2002 A Field Guide to the Birds of South East Asia New Holland London Ce nezavershena stattya z ornitologiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi

Дата публікації:
Топ