Лиса Гора (Харків)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Лиса Гора.

Координати: 50°00′25″ пн. ш. 36°10′32″ сх. д. / 50.006908° пн. ш. 36.175527° сх. д. / 50.006908; 36.175527

Лиса Гора — місцевість Харкова в адміністративному Холодногірському районі. Розташована на північному заході міста, на північ від місцевості Холодна Гора. Розділяє дві гори , по якому проходить вулиця . Від Іванівки на сході Лиса Гора відокремлена лінією Південної залізниці (колишньої Курсько-Харківсько-Азовської), локомотивним депо Харків-Головне (кол. «Жовтень») та станцією Харків-Сортувальний. На півдні Лиса Гора межує з місцевістю . На заході від неї розташований ліс. Північніше Лисої Гори розташовані місцевості і далі .

Лиса гора Харків
Загальна інформація
Район (у місті)	Холодногірський
Головні вулиці	Курилівська, , ,
Транспорт
зупинки-платформи та вокзали залізниці:	Харків-Сортувальний

Історія Лисої Гори

XIX століття

Назва «Лиса Гора» утворилася тому, що ліс, що перш покривав її, в 1820-х роках було продано місцевою поміщицею на потреби будівництва дзвіниці Успенського собору. Вирубаний ліс йшов на виготовлення будівельного риштування, а непридатний як «ділова деревина» вживався для випалу цегли, яку виготовляли тут же на цегельному заводі (в «Савкиному Яру»). У результаті вирубки гора повністю «облисіла»; нічим не стримувана весняна («гірська», як тоді її називали) вода почала регулярно затоплювати підгірні села — Іванівку та Панасівку. Повені припинилися лише після проведення дренажних робіт при прокладанні залізничного полотна в 1860 — 1870 роках.

Східний схил гори почав заселятися приблизно з 1840-х років представниками харківської бідноти, яка була не в змозі підтримувати зовнішній вигляд своїх жител у вигляді, відповідному губернському центру. Пізніше, в 1870 — 1890 роках, забудова Лисої Гори здійснювалася інтенсивніше: у зв'язку з пуском Курсько-Харківської залізниці там стали селитися залізничні службовці та робітники , паровозоремонтних майстерень та з'являються заводи (пивоварний, керамічний, тощо). Наприкінці 1880-х на Лисій Горі з'являється цвинтар (існує й понині). Пізніше, в 1898–1912 роках, по вулиці Курилівській, що йде на північ від Кузинського мосту, була побудована православна церква в ім'я Казанської ікони Божої матері, що діє і зараз.

Початок XX століття

У 1901 році на Лисій Горі відкрито перший в Харкові дитячий садок для дітей робітників та бідноти на 100 дітей.

Радянські роки

У довоєнні роки нижче кладовища влаштували нафтобазу. У 1920-ті роки на вершині Лисої Гори було побудовано «соціалістичне» селище «Новий Побут» (він же «Червоний Жовтень») з типовими малоповерховими будівлями для залізничних робітників (проєкт арх. Ф. Мазуленко, 1925 рік). Вулиці , , та Єлізарова (нині ), радіально розходяться від центру селища. На цьому перехресті розташована кінцева зупинка тролейбусу № 27. Поруч розташований сквер Добродецького, заснований у 2011 році.

У роки Голодомору (1932–1933) на околицях вулиці Прогрес ховали померлих від голоду людей, підібраних на вулицях міста.

До однієї з основних „визначних“ пам'яток району відносять «Алею Злодійської Слави» на 8-му кладовищі (наприкінці вулиці Добродецького).

Лисогірські вулиці, перейменовані в Радянські роки

• Ленінградська — кол. Курилівська (назву повернули)
• Кубасова — кол. Андріївська (назву повернули)
• Революції 1905 року — кол. Кузинська
• Прикордонна — кол. Гвоздиківській

Примітки

1. АО «СПАЭРО Плюс», Укргеодезкартография. Харьков. План города. М 1:20000 = издание десятое / ред. Вл. Николаев. — Харьков : СПАЭРО Плюс, 2009. — 120 с. — не указаны прим.
2. . Архів оригіналу за 15 січня 2022. Процитовано 25 січня 2022.

Джерела

• Александра Новосел (2 грудня 2017). . Архів оригіналу за 4 листопада 2021. Процитовано 24 січня 2022.