Леля — слов'янська міфологічна персонажка, одна з Рожаниць, дочка Лади, дружина Ярила. У рідновір'ї вважається богинею закоханих молодих пар, є джерелом любові для люблячих сердець. Леля виглядає, як молода, надзвичайно красива дівчина, прикрашена квітами, вінками і травами. Вона особливо прихильна до молодих дівчат, є їх заступницею і берегинею. Саме дівчата проводили обряди на її честь. Леля пов'язана з весняним воскресінням природи, квітами, початком польових робіт.
Леля | |
---|---|
Божество в | слов'янська міфологія |
Походження персонажа
Обрядність
Цикл весняних обрядів починався днем прильоту жайворонків - 9 березня (22 березня за новим стилем). Люди зустрічали птахів, виходячи на вершини пагорбів, розпалювали багаття, хлопці з дівчатами водили хороводи. На честь Богині Лелі дівчата обирали найкрасивішу дівчину, яка грала роль самої богині, одягали її в найкращий одяг і водили хороводи, які виконували обрядові пісні. По обидва боки від неї ставилися підношення (хліб, молоко, сир, масло, сметана). Юнаки в цей день у горах та пагорбах розпалювали великі святкові багаття. Дівчата мали звичай прикрашати дерево Лелі, березу, стрічками і рушниками. Днем шанування Богині Лелі є 21 квітня (Красна Гора), коли Сонце-Дажбог входить в сузір'я Овна. Свою назву свято Богині Лелі, Червона гора, отримало саме завдяки тим обрядовим вогнищам, які розпалювалися юнаками.
Іноді Лелю помилково, в парі з Матінкою Ладою, величають Рожаниця, що не зовсім відповідає дійсності. Леля не є Рожаниця в повному розумінні цього слова, тому що вона лише дає любов, а плоди цього кохання (народження) вже опікуються Ладою, Рожаницею і Макошею.
У фольклорі
Приспів, в різних формах - «Лелю», «лелё», «лели», «люлі» - зустрічається в російських піснях; в сербських «Кралицький» піснях (троицких) величальних, що мають відношення до шлюбу, він зустрічається у вигляді Лельо, лелё, в болгарській в формі Леле. Таким чином приспів сходить в сиву давнину.
Пісні
У пісні з Дроздовиці під Перемишлем: Лелю-Полелю, коли ж я воли пасла, Лелю-Полелю, тогди я била красна.
Лелю-Полелю, тепер же я волів не пасу, Лелю-Полелю, загубила ж я красу.
У пісні з Верхрату: Ой Лелю-Лелю, коровонько моя, Хто ж тебе пасти буде, як мене возьмут люде?
Ой буде ж тебе пасти людськая кухаронька, То ж тобі буде лихая годинонька.
У топоніміці
Гора Леля наприкінці XIX століття фіксується на землях Прибалтики.
Примітки
- . web.archive.org. 23 липня 2018. Архів оригіналу за 23 липня 2018. Процитовано 24 лютого 2021.
- Українські народні пісні в записах Зоріана Доленги-Ходаковського: з Галичини, Волині, Поділля, Придніпрянщини і Полісся / Упорядкування, текстологічна інтерпретація і комментарі О. І. Дея ; Атрибуція автографів і копій та передмова Л. А. Малаш і О. І. Дея. — Київ: Наукова думка, 1974. — С. 85.
- Лызлов В. История земли Варяжской Руси и борьбы русскаго народа с латинской пропагандою в пределах ея. – Вильна: типография М.Б. Жирмунскаго, 1886. – С. 54.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет