Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Євге н Адо льфович Левінсо н 7 19 жовтня 1894 18941019 Одеса 21 березня 1968 Ленінград архітектор 1941 член кореспондент

Левінсон Євген Адольфович

Левінсон Євген Адольфович

Євге́н Адо́льфович Левінсо́н (* 7 (19) жовтня 1894(18941019), Одеса — † 21 березня 1968, Ленінград), архітектор, 1941 — член-кореспондент Академії архітектури СРСР, 1946 — доктор архітектури, 1947 — професор. Лауреат Сталінської премії — 1951, нагороджений Золотою медаллю Академії мистецтв СРСР — 1963, також двома орденами та медалями.

Левінсон Євген Адольфович
image
Народження7 (19) жовтня 1894(1894-10-19)
Одеса
Смерть21 березня 1968(1968-03-21) (73 роки)
Ленінград
Похованняd
Країна
(підданство)		image Російська імперія
image СРСР
Навчанняd (1916)
Діяльністьархітектор, реставратор
Праця в містахЛенінград, Москва, Київ, Мінськ, Петрозаводськ, Рига
Архітектурний стильконструктивізм і сталінський ампір
Найважливіші спорудиd
Нагородиimage
Золота медаль Академії мистецтв СРСР
image Левінсон Євген Адольфович у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Левінсон.

Життєпис

Євген Левінсон народився в єврейській родині у Одесі. Замолоду займався спортом, грав у футбол, 1914 року грав у весняному та осінньому кубках Петроградської футбольної ліги — за «Путиловський кружок спортсменів-любителів» та в 1915—1916 роках за «Павловсько-тярлевський гурток любителів спорту».

1914 року скінчив навчання в Петербурзькому реальному училищі Черняєва, 1915 поступив в Інститут цивільних інженерів на архітектурний факультет. Брав уроки малювання у художника , ліпленню вчився у художника С. В. Аверкієва.

1916 року мобілізований до лав царської армії, ніс службу художником-декоратором в одному з піхотних полків Петербурга.

В 1918—1923 роках працює художником-декоратором театрів Одеси — театр революційної сатири («Теревсат»), «Мистецтво та праця», оформлював вистави в Малому держтеатрі.

У 1924 році повернувся до Ленінграда, 1927 року закінчив Ленінградський вищий художньо-технічний інститут, вчився в Фоміна та В. О. Щуко.

1928 року брав участь у конкурсі на проєкт Будинку керівництва Бурято-Монгольської АРСР в Улан-Уде, друга премія — в співавторстві з .

У 1929 році з Фоміним здобув перше місце на конкурсі проєкту робітничого містечка «Ленінградський печатник».

1930 року частково реалізовано його план побудови міста «Новий Мурманськ».

З 1932 року разом з Фоміним очолюють Третю архітектурно-планувальну майстерню тресту «Ленпроект».

Протягом 1932—1945 років викладав в ВХУТЕІНі.

Від 1933 по 1968 рік входив до складу Правління Ленінградського відділення Союзу архітекторів, керував секцією теорії архітектури.

5 березня 1939 Президія Верховної Ради УРСР нагородила Почесною грамотою «за видатні заслуги у створенні монументу пам'ятника Т. Г. Шевченка» професора М. Г. Манізера і архітектора Є. А. Левінсона — в Києві та Каневі.

image
Будівля Лєнсовєту

З 1941 — член-кореспондент Академії архітектури СРСР. Разом з І. І. Фоміним виконав ряд робіт у Ленінграді в стилі модернізованої класики:

  • Будинок профілакторію на , з Л. В. Руднєвим та І. І. Фоміним, 1928—1930,
  • Будинок культури імені Лєнсовєта на , 1930—1936,
  • житловий будинок для наркомату торгівлі на Пісочній вулиці, 1931,
  • будинок легкої промисловості на проспекті Майорова, 1931—1934,
  • житловий будинок Ленсовєту, 1931—1935, з ,
  • житловий будинок на Петровській набережній, 1935—1940,
  • житлові квартали в районі Щемиловки, 1937—1940, разом з ,
  • Невську райраду на площі біля Володарського мосту, 1937—1940,
  • житлові квартали на  — 1937—1946, все в Ленінграді.

В Москві —

  • павільйон для ВДНГ, «Ленінград та північний схід», перша премія, 1936—1938,
  • 1940, планування частини сучасної  — разом з .
  • павільйон для ВДНГ, «Ленінград та північний захід», 1951—1954.

З початком нацистсько-радянської війни (до евакуації у грудні 1941 в Свердловськ) очолював роботи по зведенню оборонних споруд під Ленінградом.

В 1914—1947 роках по його проєкту, та провадилося будівництво житлових кварталів в Магнітогорську.

1944 року повертається до Ленінграда. Бере участь у проєктуванні відбудови міст СРСР, зокрема:

  • реконструкції в Ленінграді,
  • проєкт реконструкції та відбудови Хрещатика,
  • відновлення та реконструкції та відбудови Петрозаводська,
  • планування та відбудови центральної частини Мінська.

З 1945 по 1968 рік — педагог Ленінградського інституту живопису.

У 1946 — доктор архітектури, з 1947 — професор.

Після нацистсько-радянської війни брав участь у відновленні міст Павловська і Пушкіна — за план відбудови останнього стає лауреатом Державної премії СРСР 1951 року — разом з архітектором Андрієм Олександровичем Грушке.

1951 року до творчої роботи в архітектурній майстерні прилучає Давида Гольдгора.

Є співавтором в Ленінграді:

  • ленінградської станції метро «Автово», 1950—1955,
  • забудов кварталів в Ленінграді на Щемилівці — 1958—1964,
  • архітектурної частини меморіального комплексу на Піскарьовському кладовищі, 1960, скульптор ,
  • Будинку культури «Невський» на проспекті Обуховської Оборони, 1963—1968,
  • Будинку мод на Кіровському проспекті, 1963—1968,
  • гостиниці «Радянська», 1968,
  • Братського кладовища в Могильові, 1951,
  • житлові будівлі на , 1950-ті.

Вийшла друком його роботи:

  • «Ахітектура та будівництво житлового будинку Ленінградської ради», 1940,
  • «Художнє скло та його застосування в архітектурі», 1953.

Серед його учнів — , заслужений архітектор РФ, заслужений архітектор РФ Володимир Гаврилов, , член-кореспондент РАН.

Похований на .

Посилання

  • Berkovich, Gary. Reclaiming a History. Jewish Architects in Imperial Russia and the USSR. Volume 2. Soviet Avant-garde: 1917–1933. Weimar und Rostock: Grunberg Verlag. 2021. С. 100.

Витоки

  1. . web.archive.org. 16 липня 2012. Архів оригіналу за 16 липня 2012. Процитовано 31 жовтня 2019.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Yevge n Ado lfovich Levinso n 7 19 zhovtnya 1894 18941019 Odesa 21 bereznya 1968 Leningrad arhitektor 1941 chlen korespondent Akademiyi arhitekturi SRSR 1946 doktor arhitekturi 1947 profesor Laureat Stalinskoyi premiyi 1951 nagorodzhenij Zolotoyu medallyu Akademiyi mistectv SRSR 1963 takozh dvoma ordenami ta medalyami Levinson Yevgen AdolfovichNarodzhennya7 19 zhovtnya 1894 1894 10 19 OdesaSmert21 bereznya 1968 1968 03 21 73 roki LeningradPohovannyadKrayina piddanstvo Rosijska imperiya SRSRNavchannyad 1916 Diyalnistarhitektor restavratorPracya v mistahLeningrad Moskva Kiyiv Minsk Petrozavodsk RigaArhitekturnij stilkonstruktivizm i stalinskij ampirNajvazhlivishi sporudidNagorodiZolota medal Akademiyi mistectv SRSR Levinson Yevgen Adolfovich u VikishovishiU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Levinson ZhittyepisYevgen Levinson narodivsya v yevrejskij rodini u Odesi Zamolodu zajmavsya sportom grav u futbol 1914 roku grav u vesnyanomu ta osinnomu kubkah Petrogradskoyi futbolnoyi ligi za Putilovskij kruzhok sportsmeniv lyubiteliv ta v 1915 1916 rokah za Pavlovsko tyarlevskij gurtok lyubiteliv sportu 1914 roku skinchiv navchannya v Peterburzkomu realnomu uchilishi Chernyayeva 1915 postupiv v Institut civilnih inzheneriv na arhitekturnij fakultet Brav uroki malyuvannya u hudozhnika liplennyu vchivsya u hudozhnika S V Averkiyeva 1916 roku mobilizovanij do lav carskoyi armiyi nis sluzhbu hudozhnikom dekoratorom v odnomu z pihotnih polkiv Peterburga V 1918 1923 rokah pracyuye hudozhnikom dekoratorom teatriv Odesi teatr revolyucijnoyi satiri Terevsat Mistectvo ta pracya oformlyuvav vistavi v Malomu derzhteatri U 1924 roci povernuvsya do Leningrada 1927 roku zakinchiv Leningradskij vishij hudozhno tehnichnij institut vchivsya v Fomina ta V O Shuko 1928 roku brav uchast u konkursi na proyekt Budinku kerivnictva Buryato Mongolskoyi ARSR v Ulan Ude druga premiya v spivavtorstvi z U 1929 roci z Fominim zdobuv pershe misce na konkursi proyektu robitnichogo mistechka Leningradskij pechatnik 1930 roku chastkovo realizovano jogo plan pobudovi mista Novij Murmansk Z 1932 roku razom z Fominim ocholyuyut Tretyu arhitekturno planuvalnu majsternyu trestu Lenproekt Protyagom 1932 1945 rokiv vikladav v VHUTEINi Vid 1933 po 1968 rik vhodiv do skladu Pravlinnya Leningradskogo viddilennya Soyuzu arhitektoriv keruvav sekciyeyu teoriyi arhitekturi 5 bereznya 1939 Prezidiya Verhovnoyi Radi URSR nagorodila Pochesnoyu gramotoyu za vidatni zaslugi u stvorenni monumentu pam yatnika T G Shevchenka profesora M G Manizera i arhitektora Ye A Levinsona v Kiyevi ta Kanevi Budivlya Lyensovyetu Z 1941 chlen korespondent Akademiyi arhitekturi SRSR Razom z I I Fominim vikonav ryad robit u Leningradi v stili modernizovanoyi klasiki Budinok profilaktoriyu na z L V Rudnyevim ta I I Fominim 1928 1930 Budinok kulturi imeni Lyensovyeta na 1930 1936 zhitlovij budinok dlya narkomatu torgivli na Pisochnij vulici 1931 budinok legkoyi promislovosti na prospekti Majorova 1931 1934 zhitlovij budinok Lensovyetu 1931 1935 z zhitlovij budinok na Petrovskij naberezhnij 1935 1940 zhitlovi kvartali v rajoni Shemilovki 1937 1940 razom z Nevsku rajradu na ploshi bilya Volodarskogo mostu 1937 1940 zhitlovi kvartali na 1937 1946 vse v Leningradi V Moskvi paviljon dlya VDNG Leningrad ta pivnichnij shid persha premiya 1936 1938 1940 planuvannya chastini suchasnoyi razom z paviljon dlya VDNG Leningrad ta pivnichnij zahid 1951 1954 Z pochatkom nacistsko radyanskoyi vijni do evakuaciyi u grudni 1941 v Sverdlovsk ocholyuvav roboti po zvedennyu oboronnih sporud pid Leningradom V 1914 1947 rokah po jogo proyektu ta provadilosya budivnictvo zhitlovih kvartaliv v Magnitogorsku 1944 roku povertayetsya do Leningrada Bere uchast u proyektuvanni vidbudovi mist SRSR zokrema rekonstrukciyi v Leningradi proyekt rekonstrukciyi ta vidbudovi Hreshatika vidnovlennya ta rekonstrukciyi ta vidbudovi Petrozavodska planuvannya ta vidbudovi centralnoyi chastini Minska Z 1945 po 1968 rik pedagog Leningradskogo institutu zhivopisu U 1946 doktor arhitekturi z 1947 profesor Pislya nacistsko radyanskoyi vijni brav uchast u vidnovlenni mist Pavlovska i Pushkina za plan vidbudovi ostannogo staye laureatom Derzhavnoyi premiyi SRSR 1951 roku razom z arhitektorom Andriyem Oleksandrovichem Grushke 1951 roku do tvorchoyi roboti v arhitekturnij majsterni priluchaye Davida Goldgora Ye spivavtorom v Leningradi leningradskoyi stanciyi metro Avtovo 1950 1955 zabudov kvartaliv v Leningradi na Shemilivci 1958 1964 arhitekturnoyi chastini memorialnogo kompleksu na Piskarovskomu kladovishi 1960 skulptor Budinku kulturi Nevskij na prospekti Obuhovskoyi Oboroni 1963 1968 Budinku mod na Kirovskomu prospekti 1963 1968 gostinici Radyanska 1968 Bratskogo kladovisha v Mogilovi 1951 zhitlovi budivli na 1950 ti Vijshla drukom jogo roboti Ahitektura ta budivnictvo zhitlovogo budinku Leningradskoyi radi 1940 Hudozhnye sklo ta jogo zastosuvannya v arhitekturi 1953 Sered jogo uchniv zasluzhenij arhitektor RF zasluzhenij arhitektor RF Volodimir Gavrilov chlen korespondent RAN Pohovanij na PosilannyaBerkovich Gary Reclaiming a History Jewish Architects in Imperial Russia and the USSR Volume 2 Soviet Avant garde 1917 1933 Weimar und Rostock Grunberg Verlag 2021 S 100 ISBN 978 3 933713 63 6Portal Arhitektura VitokiVRE 23 listopada 2012 u Wayback Machine Znameniti arhitektori 29 kvitnya 2013 u Wayback Machine Institut istoriyi Ukrayini 29 chervnya 2016 u Wayback Machine Levinson Yevgen Adolfovich ros 22 zhovtnya 2018 u Wayback Machine http www d c spb ru archiv 37 21 html 25 lyutogo 2014 u Wayback Machine Monument duhovnogo bezsmertya 26 lyutogo 2014 u Wayback Machine web archive org 16 lipnya 2012 Arhiv originalu za 16 lipnya 2012 Procitovano 31 zhovtnya 2019

Дата публікації:
Топ