Кіпніс Мирон Рафаїлович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Кіпніс.

Мирон Рафаїлович Кі́пніс (21 вересня 1913, Одеса — 21 вересня 1999, Нью-Йорк) — український скульптор і педагог; член Спілки радянських художників України з 1958 року. Чоловік (Фелії), батько Фальчуків.

Кіпніс Мирон Рафаїлович
Народився	21 вересня 1913(1913-09-21) Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер	21 вересня 1999(1999-09-21) (86 років) Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Країна	СРСР  Україна  США
Діяльність	скульптор, педагог
Alma mater	Одеське художнє училище (1937) і Київський державний художній інститут (1949)
Вчителі	(Теннер Григорій Самійлович), (Шервуд Леонід Володимирович), Гельман Макс Ісайович, Крайнєв Данило Карпович і Шовкуненко Олексій Олексійович
Відомі учні	(Потребенко Володимир Миколайович), (Литвак Кім Львович), (Соловйов Андрій Титович), (Єлуашвілі Ілля Михайлович), (Жникруп Оксана Леонтіївна), (Чиж Станіслав Олександрович), (Судьїна Таїсія Георгіївна), (Кожевникова Тетяна Анатоліївна), (Павлюк-Судьїна Євгенія Георгіївна), (Ковальчук Ганна Олександрівна) і (Копйов Олексій Володимирович)
Заклад	Одеське художнє училище
Учасник	німецько-радянська війна
Членство	Спілка радянських художників України
У шлюбі з	(Фальчук Фелія Яківна)
«Першотравень» (1952, у співавторстві); барельєф «Взяття Хаджибея» (1953, гіпс, Одеський залізничний вокзал), «Колгоспниця Л. Сомова» (1954); «Морська піхота» (1957, гіпс тонований; Одеський художній музей); «Голова юнака» (1958); «Водолаз» (1960, гіпс тонований; Одеський історико-краєзнавчий музей); «У таборі смерті» (1961, литий бетон); «Равенсбрюк» (1961); «У неволі» (1964, гіпс тонований); «Хліб» (1969, литий бетон; 1982, шамот); портрети «Підводник А. Яковлєв» (1964, епоксидна смола); «Ернесто Че Гевара» (1970, гіпс; Музей Че Гевари в Гавані); «Анатолій Луначарський» (1971, бронза; Одеський художній музей); «В. Г. Каверзін» (1971, шамот); «Філолог В. В. Петровський» (1972, гіпс); «Павло Волокидін» (1974, бронза); «Григорій Крижевський» (1977); «Олександр Фрейдін» (1977, гіпс); «Джума Джумадурди» (1977, теракота, Одеський художній музей; 1979, шамот); барельєф Володимира Леніна (1980, мідь кована); «Григорій Орджонікідзе» (1981, залізобетон). пам'ятники монумент Зої Космодем'янській у Білгороді-Дністровському (1968, бетон); пам'ятні знаки загиблим воїнам у німецько-радянській війні в Оренбурзькій області РРФСР (1976 та 1979, залізобетон); генералу Івану Микитовичу Інзову у Білгороді-Дністровському (1980, мідь кована, бетон). У 1950-ті роки виконав також зразки статуеток для масового виробництва (порцеляна). Брав участь у республіканських виставках з 1953 року, всесоюзних — з 1951 року. У мистецтві Живописні портрети скульптора виконали художники (Григорій Крижевський) та (Вячеслав Токарєв). Примітки Кипнис Мирон Рафаилович / Они оставили след в истории Одессы. Одесский биографический справочник. [ 28 січня 2022 у Wayback Machine.](рос.) Память народа. [ 28 січня 2022 у Wayback Machine.] (рос.) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 28 січня 2022. Література Кіпніс Мирон Рафаїлович // Українські радянські художники : довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 200.; Кіпніс Мирон Рафаїлович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 103.;