Кропив'янка червоновола | ||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Самка підвиду Sylvia cantillans inornata | ||||||||||||||||||
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
Curruca cantillans (Pallas, 1764) | ||||||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||||||
Sylvia cantillans | ||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||
|
Кропи́в'янка червоново́ла (Curruca cantillans) — вид птахів роду Curruca з родини кропив'янкових, поширений у середземноморському регіоні. В Україні рідкісний залітний вид.
Опис
Морфологічні ознаки
Невеликий птах, розміром приблизно з горобця. Маса тіла 9-13 г, довжина тіла близько 12 см. Дорослий самець у шлюбному вбранні зверху сизувато-сірий; «вуса» білі; горло, воло і боки тулуба винно-червоні; груди і черево білі, з винним відтінком; махові пера чорно-бурі; хвіст сірувато-чорний, крайні стернові пера білі; дзьоб бурий; ноги рудувато-бурі; райдужна оболонка ока жовтувато-коричнева; навколоочне кільце червоне; у позашлюбному оперенні верх з бурим відтінком; пера низу з білою верхівкою. У дорослої самки в шлюбному вбранні верх сірувато-бурий; горло і воло рожевувато-вохристі або винно-рожеві; у позашлюбному оперенні буріша; горло і воло кремові. Молодий птах схожий на позашлюбну дорослу самку, але навколоочне кільце жовтувато-буре.
Від інших кропив'янок дорослий самець цілорічно, а доросла самка в шлюбному оперенні відрізняється білими «вусами» в поєднанні з винно-червоними (дорослий самець), винно-рожевими або рожевувато-вохристими (доросла самка) горлом і волом; доросла самка в позашлюбному оперенні і молодий птах від прудкої кропив'янки — бурішим верхом і світлішими покривними перами вух, хоча достовірно визначити складно.
Голос
Пісня подібна до пісні сірої кропив'янки, але дзвінкіша; поклик — коротке «чет».
Поширення
Кропив'янка червоновола поширена в середземноморському регіоні. Гніздиться на всьому Піренейському півострові, за винятком західного і північного узбережжя, від півдня Франції до південної Італії та Сицилії, в Північній Італії до Тоскани і на середземноморських островах. Далі від південної Словенії по балканському узбережжя Середземного моря, Болгарії, Греції до заходу Малої Азії.
Це перелітний птах. Її регіон зимівлі розташований від західних регіонів сахеля на схід до північного заходу Судану і південного заходу Єгипту.
В Україні це рідкісний залітний вид. Траплявся в Північно-західному Причорномор'ї — навесні 1978 р. в Одеській області, в Криму — 25 квітня 1990 р. і 8 травня 1990 р.; а також 17 квітня 2020 р. у м. Дніпро.
Підвиди
Донедавна виділяли 4 підвиди:
- C. c. cantillans (Pallas, 1764) — номінативний підвид, мешкає на південному заході Європи до Північної Італії;
- C. c. inornata (Tschudi, 1906) — поширений на північному заході Африки;
- C. c. moltonii (Orlando, 1937) — поширений на Балеарських островах, Корсиці й Сардинії;
- C. c. albistriata (C. L. Brehm, 1855) — поширений у Південно-Східній Європі, включаючи Туреччину.
У 2020 році вид запропоновано розділити на два окремих види:
- Curruca cantillans, з двома підвидами (C. c. cantillans і C. c. albistriata);
- Curruca iberiae (монотиповий).
Місця існування
Мешкає заростях кущів та лісах — у в маквісі; в лісах, утворених кам'яним, корковим і пухнастим дубами. Найбільшою щільності популяція виду досягає в маквісі або гаризі з заростями олеандра поблизу річок. У культурному ландшафті зустрічається рідко.
Гніздування
Період гніздування триває з середини квітня до початку червня. Гніздо влаштовує в низькому чагарнику, рідко на висоті вище 1 м. Його будують з стеблинок і кори розмарину або ялівцю. Зовнішні боку прикрашаються павутиною. Усередині гніздо вимощується шерстю тварин і пухом рослин. У кладці від 3-х до 4-х зеленуватих в цяточку яєць, довжиною 16,5, шириною 12,9 мм, вагою 1,42 г. Обидва партнери (більшу частину часу — самка) висиджують кладку від 11 до 13 днів. У вигодовуванні пташенят беруть участь обидва партнери. Самка захищає пташенят, розправивши крила, від дощу і перегріву. Період вигодовування триває від 11 до 12 днів. Якщо самка починає другу кладку, то самець бере турботу про перший виводок на себе.
Посилання
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
- Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — .
- Кинда В. В., Бескаравайный М. М., Дядичева Е. А., Костин С. Ю., Попенко В. М. Ревизия редких, малоизученных и залетных видов воробьинообразных (Passeriformes) птиц в Крыму // Бранта : збірник праць Азово-Чорноморської орнітологічної станції. — 2003. — Вип. 6. — С. 25—58. — ISSN 1994-1722. з джерела 22 березня 2020. Процитовано 23 грудня 2020.
- H. Shirihai, G. Gargallo, A. J. Helbig. Sylvia Warblers: Identification, taxonomy and phylogeny of genus Sylvia. — C. Helm, London, 2001.(англ.)
- . Magornitho. Архів оригіналу за 11 травня 2020. Процитовано 8 травня 2020.(англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Kropiv yanka chervonovola Samka pidvidu Sylvia cantillans inornata Ohoronnij status Najmenshij rizik MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciya Domen Yaderni Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Infratip Hrebetni Vertebrata Klas Ptahi Aves Ryad Gorobcepodibni Passeriformes Rodina Kropiv yankovi Sylviidae Rid Curruca Vid Kropiv yanka chervonovola Binomialna nazva Curruca cantillans Pallas 1764 Sinonimi Sylvia cantillans Posilannya Vikishovishe Sylvia cantillans Vikividi Sylvia cantillans EOL 55637572 ITIS 563187 MSOP 103874024 NCBI 208071 Kropi v yanka chervonovo la Curruca cantillans vid ptahiv rodu Curruca z rodini kropiv yankovih poshirenij u seredzemnomorskomu regioni V Ukrayini ridkisnij zalitnij vid OpisMorfologichni oznaki Nevelikij ptah rozmirom priblizno z gorobcya Masa tila 9 13 g dovzhina tila blizko 12 sm Doroslij samec u shlyubnomu vbranni zverhu sizuvato sirij vusa bili gorlo volo i boki tuluba vinno chervoni grudi i cherevo bili z vinnim vidtinkom mahovi pera chorno buri hvist siruvato chornij krajni sternovi pera bili dzob burij nogi ruduvato buri rajduzhna obolonka oka zhovtuvato korichneva navkoloochne kilce chervone u pozashlyubnomu operenni verh z burim vidtinkom pera nizu z biloyu verhivkoyu U dorosloyi samki v shlyubnomu vbranni verh siruvato burij gorlo i volo rozhevuvato vohristi abo vinno rozhevi u pozashlyubnomu operenni burisha gorlo i volo kremovi Molodij ptah shozhij na pozashlyubnu doroslu samku ale navkoloochne kilce zhovtuvato bure Vid inshih kropiv yanok doroslij samec cilorichno a dorosla samka v shlyubnomu operenni vidriznyayetsya bilimi vusami v poyednanni z vinno chervonimi doroslij samec vinno rozhevimi abo rozhevuvato vohristimi dorosla samka gorlom i volom dorosla samka v pozashlyubnomu operenni i molodij ptah vid prudkoyi kropiv yanki burishim verhom i svitlishimi pokrivnimi perami vuh hocha dostovirno viznachiti skladno Golos Pisnya podibna do pisni siroyi kropiv yanki ale dzvinkisha poklik korotke chet PoshirennyaKropiv yanka chervonovola poshirena v seredzemnomorskomu regioni Gnizditsya na vsomu Pirenejskomu pivostrovi za vinyatkom zahidnogo i pivnichnogo uzberezhzhya vid pivdnya Franciyi do pivdennoyi Italiyi ta Siciliyi v Pivnichnij Italiyi do Toskani i na seredzemnomorskih ostrovah Dali vid pivdennoyi Sloveniyi po balkanskomu uzberezhzhya Seredzemnogo morya Bolgariyi Greciyi do zahodu Maloyi Aziyi Ce perelitnij ptah Yiyi region zimivli roztashovanij vid zahidnih regioniv sahelya na shid do pivnichnogo zahodu Sudanu i pivdennogo zahodu Yegiptu V Ukrayini ce ridkisnij zalitnij vid Traplyavsya v Pivnichno zahidnomu Prichornomor yi navesni 1978 r v Odeskij oblasti v Krimu 25 kvitnya 1990 r i 8 travnya 1990 r a takozh 17 kvitnya 2020 r u m Dnipro PidvidiDonedavna vidilyali 4 pidvidi C c cantillans Pallas 1764 nominativnij pidvid meshkaye na pivdennomu zahodi Yevropi do Pivnichnoyi Italiyi C c inornata Tschudi 1906 poshirenij na pivnichnomu zahodi Afriki C c moltonii Orlando 1937 poshirenij na Balearskih ostrovah Korsici j Sardiniyi C c albistriata C L Brehm 1855 poshirenij u Pivdenno Shidnij Yevropi vklyuchayuchi Turechchinu U 2020 roci vid zaproponovano rozdiliti na dva okremih vidi Curruca cantillans z dvoma pidvidami C c cantillans i C c albistriata Curruca iberiae monotipovij Miscya isnuvannyaMeshkaye zarostyah kushiv ta lisah u v makvisi v lisah utvorenih kam yanim korkovim i puhnastim dubami Najbilshoyu shilnosti populyaciya vidu dosyagaye v makvisi abo garizi z zarostyami oleandra poblizu richok U kulturnomu landshafti zustrichayetsya ridko GnizduvannyaKladka pidvidu S cantillans inornata v oologichnij kolekciyi Period gnizduvannya trivaye z seredini kvitnya do pochatku chervnya Gnizdo vlashtovuye v nizkomu chagarniku ridko na visoti vishe 1 m Jogo buduyut z steblinok i kori rozmarinu abo yalivcyu Zovnishni boku prikrashayutsya pavutinoyu Useredini gnizdo vimoshuyetsya sherstyu tvarin i puhom roslin U kladci vid 3 h do 4 h zelenuvatih v cyatochku yayec dovzhinoyu 16 5 shirinoyu 12 9 mm vagoyu 1 42 g Obidva partneri bilshu chastinu chasu samka visidzhuyut kladku vid 11 do 13 dniv U vigodovuvanni ptashenyat berut uchast obidva partneri Samka zahishaye ptashenyat rozpravivshi krila vid doshu i peregrivu Period vigodovuvannya trivaye vid 11 do 12 dniv Yaksho samka pochinaye drugu kladku to samec bere turbotu pro pershij vivodok na sebe PosilannyaFesenko G V Vitchiznyana nomenklatura ptahiv svitu Krivij Rig DIONAT 2018 580 s ISBN 978 617 7553 34 1 Fesenko G V Bokotej A A Ptahi fauni Ukrayini polovij viznachnik K 2002 416 s ISBN 966 7710 22 X Kinda V V Beskaravajnyj M M Dyadicheva E A Kostin S Yu Popenko V M Reviziya redkih maloizuchennyh i zaletnyh vidov vorobinoobraznyh Passeriformes ptic v Krymu Branta zbirnik prac Azovo Chornomorskoyi ornitologichnoyi stanciyi 2003 Vip 6 S 25 58 ISSN 1994 1722 z dzherela 22 bereznya 2020 Procitovano 23 grudnya 2020 H Shirihai G Gargallo A J Helbig Sylvia Warblers Identification taxonomy and phylogeny of genus Sylvia C Helm London 2001 angl Magornitho Arhiv originalu za 11 travnya 2020 Procitovano 8 travnya 2020 angl