Кондратович Іриней Михайлович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кондратович.

Іриней Михайлович Кондратович, уроджений Контратович (18 березня 1881, Унгвар, Угорське королівство — 19 травня 1957, Ужгород, Україна) — український грекокатолицький (за радянської влади православний) священник, історик, письменник, журналіст, культурний і церковний діяч Закарпатської України.

Кондратович Іриней Михайлович
Народився	18 березня 1881(1881-03-18) Ужгород, Австро-Угорщина^[1]
Помер	19 травня 1957(1957-05-19) (76 років) Ужгород, Українська РСР, СРСР^[1]
Діяльність	священник, письменник, журналіст, громадський діяч, автор підручників
Alma mater	Ужгородська гімназія (1899)^[1] і Ужгородська греко-католицька богословська академія імені Теодора Ромжі (1903)^[1]
Magnum opus	^d
Членство	Російське культурно-просвітницьке товариство імені Олександра Духновича і Підкарпатське товариство наук

Біографія

Закінчив гімназію (1899) и грекокатолицьку богословську семінарію (1903) в Ужгороді. 1904 р. єпископ Юлій Фірцак рукоположив його у священство. Короткий час працював у видавництві «УНІО», поки не одержав власну парафію.

Служба парафіяльним священником

• Колониця (1905—1922)
• Хоньковце (сл. Hunkovce) (1922—1938)
• Йовра, дн. Сторожниця (1938—1949)

Інша церковна служба

• Капелан австро-угорської армії під час Першої світової війни.
• Член єпархіальної консисторії (1928).
• Архідиякон (1942).
• Адміністратор Мукачівської єпархії (1949).
• Настоятель Ужгородського Хресто-Воздвиженського собору (1949—1952).
• Служба в Доманинцях і Йоврі, тепер Сторожниця (1952—1957)
• Призначений протоієреєм, але до служби не приступив (1957)

Громадсько-культурна робота

• Член Товариства О. Духновича.
• Піддиректор «Під­­карпатського товариства наук» (1941–44).
• Радник Міністра освіти (1942).

Політичні погляди

Біографи нерідко закидають йому переміну політичних поглядів залежно від того, хто був чинною владою. Після створення першої Чехословацької республіки він підтримав нову владу, а також політику українізації в Карпатах, почав писати за правописом Івана Панькевича, який пропагандувало Шкільне управління. Після угорської окупації Підкарпатської України так само привітав мадярську владу, став радником міністра освіти. Після встановлення на Карпатах радянської влади брав участь у ліквідації Грекокатолицької Церкви і заявив про «повернення» до московського православ'я.

Публікації

Історичні роботи

Поряд із священством займався дослідженнями у сфері закарпатської історії и популярізації її найголовніших подій.

• Исторія Подкарпатскоѣ Руси для народа. Ужгород, 1924. (Перевидання: 1925; 1930; 1991).
• Памятка съ Клокочовского отпуста. Съ исторіею чу­­дотворного образа и съ пѣснями. Ужгородъ, 1927.
• Къ исторіи стародавняго Ужгорода и Подкарпатской Руси до XIV вѣка. Ужгород, 1928.
• Очерки изъ исторіи Мукачевской епар­хіи. Ужгородъ, 1931.
• Граф Стефан Сейчений, его житя и культурна дѣяльность. Ужгород, 1941.

Певні з його робіт вийшли за кордоном:

• The Olsavsky Bishops and Their Activity. // Slovak Studies, vol. 3, Rome, 1963;
• Из древней жизни подкарпаторусскаго народа. // Kalendar Sojedinenija na hod 1936. Homestead, Pennsylvania, 1936.

У 1920–40 рр. в підкарпатських періодичних вмданнях выступав з історичними статтями і розвідками на актуальні і дискусійні теми.

• «Карпаторусскій вѣстникъ»
  • «Рукописный Мѣсяцесловъ изъ 1805 года», 1922, ч. 26;
  • «Стародавна краинска граница и ей остаткы въ Ужанской жупѣ», 1923, ч. 7;
  • «Историческое скоморошество. Дачто о поселеніяхъ ру­­синовъ», ч. 18–19;
  • «Синьо-жол­тый прапоръ и червеный мед­вѣдь», 1924, ч. 2.
• «Подкарпатська Русь»
  • «Додатки к исторіѣ шкôльництва Пôдкарпатскоѣ Руси», 1924, ч. 2;
  • «Стремлѣня за руську печатню на Пôдкарпатс­кôй Руси и памятники старо­печат­ных церковных книг», ч. 4;
  • «Борьба за руський язык в Ужго­родскôй гимназіи», 1927, ч. 6.
• «Недѣля»
  • «Из нашой исторіѣ. Кто мы?», 1935, 6 октобра;
  • «Ста­­ро­давна вѣра наших предков», 1935, 27 октобра.
• «Русскій народный голосъ»
  • «Алексѣй Леонидо­вичъ Петровъ и новые пути карпаторусской исторіографіи» 1936, ч. 14.
• «Зоря–Hajnal»
  • «Новѣ пути Подкарпатской исторіографіѣ», 1941, ч. 1–2.

Підручники

Написав чотири богословських підручники словацькою мовою.

Вибрані оповідання

• Уйко Василь [ 25 грудня 2019 у Wayback Machine.]
• Одколи ѣдять Василиане мясо
• За вѣру и отечество
• Подземный цынтарь катедралной церкви [ 25 грудня 2019 у Wayback Machine.]
• Козаки и мы [ 25 грудня 2019 у Wayback Machine.]
• Военный святый вечер в Карпатах [ 25 грудня 2019 у Wayback Machine.]
• Кровавый Великдень в Карпатах [ 25 грудня 2019 у Wayback Machine.]

Література

• Данилець Ю., Монич О. Иреней Кондратович // Енциклопедія сучасної України [ 21 червня 2020 у Wayback Machine.]
• Ковач Ф. и др. Краєзнавчий словник русинів-українців. Пряшівщина. СРУСР. Пряшів, 1999. .
• Магочій П. Р., Поп І. (уклад.) Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Вид-во В.Падяка. Ужгород, 2010.
• Павленко Г. В. Діячі історії, науки і культури Закарпаття. Малий енциклопедичний словник. Ужгород, 1999.
• Поп, И. Энциклопедия Подкарпатской Руси. Изд-во В. Падяка. Ужгород, 2001.

1. різні автори Енциклопедія сучасної України — Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. —
   d:Track:Q4201869d:Track:Q2818964d:Track:Q4532152