Кам'яне́ — село в Україні, у Лебединській міській громаді Сумського району Сумської області. До 2020 року орган місцевого самоврядування — Кам'янська сільська рада. Населення становить 836 осіб.
село Кам'яне | |
---|---|
Сільська дерев'яна церква | |
Країна | Україна |
Область | Сумська область |
Район | Сумський район |
Громада | Лебединська міська громада |
Код КАТОТТГ | UA59080110420085729 |
Облікова картка | Кам'яне |
Основні дані | |
Засноване | 1647 (377 років) |
Населення | 836 осіб |
Поштовий індекс | 42233 |
Телефонний код | +380 5445 |
Географічні дані | |
Географічні координати | H G O |
Середня висота над рівнем моря | 126 м |
Водойми | р. Псел |
Відстань до обласного центру | 76 км |
Відстань до районного центру | 76 км |
Найближча залізнична станція | Лебединська |
Відстань до залізничної станції | 25 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 42200 Сумська обл., Сумський р-н., м. Лебедин, вул. Сумська, 12 |
Карта | |
Кам'яне | |
Кам'яне | |
Мапа | |
Кам'яне у Вікісховищі |
Географія
Село Кам'яне розташоване за 76 км від обласного центру та 25 км від міста Лебедин, правому березі річки Псел, вище за течією за 1 км розташовані сусідні села Чернишки і Боброве, нижче за течією на відстані 3,5 км розташоване село Плішивець Миргородського району Полтавської області. За 1 км від Кам'яного знаходиться зняте з обліку 1988 року село Курди. Селом течуть пересихаючі струмки. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани і заболочені озера.
Історія
Стародавні часи
На місці села люди селилися здавна, задовго до початку нової ери. На підтвердження цього — зуби великих звірів вепрів і навіть мамонтів, які місцеві жителі неодноразово знаходили на схилах ярів, що розмиваються весняними водами.
Знаходили і стародавні (очевидно скіфські) поховання, у яких було багато керамічних прикрас (намиста довгастої форми, які чергуються смужками світлої та темної кераміки), бронзові наконечники стріл для луків.
Середньоліття
На західній околиці села знаходиться великий археологічний комплекс давньоруської доби IX—XIII століттях. Городище площею понад 2000 кв. м. захищено валом і ровом. З півночі до нього прилягає селище площею до 10 га. Досліджено залишки напівземлянок каркасно-стовпової конструкції та господарські споруди (серед яких — гончарний горн). Знайдена кераміка роменської та давньоруської культур. Поблизу поселення розташований курганний могильник, що нараховує понад 100 насипів.
Перша письмова згадка про Кам'яне належить до 1647 року, хоча можна розглядати і 1642 рік. «Каменное городище видим и в деле 1642 г.» (Філарет (Гумілевський), «Историко-статистическое описание Харьковской епархии» (М., 1857, Лебединский уезд, ст.138—139), автор спирається на так звані «Дворцовые разряды»). Його виникнення, як і інших сіл, сягає того періоду, коли відбувалася колонізація геть збезлюднілого після татарського панування нашого краю. Починаючи з XVI століття, на Слобожанщині існували два потоки колонізації: з півночі йшла московська колонізація, яка пов'язана з будівництвом оборонних ліній для охорони Московії, а з заходу — українська. Її перша хвиля, так звана, «млява», коли були й засновані близько 1642 року Кам'яне, Озак, Межиріч, Бобрик та інші, викликана більшою мірою бажанням наших предків мати більше добротних ґрунтів та розселенням, тобто до поразки козаків під Берестечком. Після неї тиск польської шляхти на православний люд значно посилився, і переселення «другої хвилі» вже нагадувало втечу українців від панського гноблення. До бажання освоїти нові багаті землі додалося й намагання уникнути утисків польського панства у прикордонні Московської держави і в її межах.
За даними історика Д. І. Багалій у своїй праці «Материалы для истории колонизации и быта степной окраины Московского государства в XVI—XVII ст.» (Х., 1886), що Охтирка, Недригайлів, Кам'яне, Бобрик, які були розташовані на кордоні з Польщею, до 1647 року слугували постійним яблуком роздору між Росією і Польщею. До 1647 року Кам'яне входило до складу Чернігівського воєводства Речі Посполитої. Філарет (Гумілевський) в «Историко-статистическом описании Харьковской епархии. Лебединский уезд» писав, що в 1647 році уповноважені представники Росії та Польщі ухвалили: «…возвратить России Городище Каменное на р. Псел… да к тому Городищу слободу Каменную, повыше того городища полторы версты, и с землями и с лесами и с водами и с мельницею и со всякими угодьи». Після приєднання Бобрика і Кам'яного до Московії частина українців (черкасів), яка не дуже зраділа такому приєднанню, виїхала з них, забравши навіть свої будівлі на вози. Тому, щоб поповнити населенням стратегічно важливе містечко, цар Олексій Михайлович переселив до Кам'яного своїх служивих людей. Чому ж воно стало тоді для Московії таким стратегічно важливим? У той час московські війська, формуючи свої військові загони на Курщині для походів на кримських татар, що постійно дошкуляли Московській державі набігами і плюндрували її, пересувалися по Пслу на великих човнах, і їм була вкрай необхідна фортеця, у якій вони могли б перепочити та поповнити провіант перед виходом на Муравський шлях, що проходив, очевидно, через сам Лебедин у напрямку на Охтирку — Котельву і далі на південь. У 1970 роках на лузі біля Городища, де колись, очевидно, існувала заплава, археологи відкопали такий човен. Жителі села тоді дивувалися: «Який він великий? Невже ним плавали по Пслу?! Адже Псел — не дуже глибокий…». Що вже говорити про часи теперішні, коли наш свідок минувшини зовсім постарів та обмілів. У XVII столітті Псел — глибока і повноводна річка.
Про заснування Кам'янської цитаделі свідчать історичні документи, які є можливість знайти в книзі «Составъ Зубцовскаго и Ржевскаго дворянства по десятнямъ XVII века», в обробці члена Тверської вченої архівної комісії В. Н. Сторожева, яка видана у типографії Тверського губернського правління у 1891 році. Її чомусь обминають дослідники минувшини. На 99 сторінці цієї книги, де описана нагородна справа Федора Юрієвича Арсеньєва, кам'янського воєводи: «Федоръ Юрьевичъ, сын Арсеньевъ, въ прошломъ во 159 году (мається на увазі 7159 рік від сотворіння світу або 1651 рік — від народження Христового) по государевому указу (авт. По Государеву Цареву и Великаго Князя Алексъя Михайловича Всея Руси) послан былъ на государеву службу на Каменое, а велъно ему на Каменомъ городищъ устроить острог жилой новый со всъми кръепостьми вмъсто города Бобрика и служилыхъ всяких чиновъ людей, которые жили въ Бобрикъ, велъно ему перевести и устроить на Каменомъ дворами и землями и всякими угодья по чинамъ порознь».
Майже одразу після заснування Кам'яного козаками, у містечку стрімко розвиваються промисли. Починають діяти багато кузень, гончарень, вітряних та водяних млинів, сукноварень, олійниць. У 1950—1960-х роках на схилі Шаповалового яру розкопали багато гончарних печей, у яких випалювали кахлі і, можливо, навіть цеглу. Що стосується млинів, то частина їх належала общині, частина — заможним козакам, міщанам, старшині або духовенству. У ті часи навколо поселення буяли липові ліси. Це давало змогу тримати багато пасік і отримувати багато меду. Економічному розквіту містечка, попри все, сприяв його прикордонний статус і вигоди від торгівлі навіть у ті неспокійні часи.
Соціальне становище кам'янчан було неоднаковим. Найвищий статус мали «діти боярські», які користувалися дворянськими правами, найнижчий — підлегле селянство. Переселенці до московського прикордоння мусили виконувати, як повинність, роботи на казну. У Кам'яному вони обробляли «государеву десятинную пашню». Згодом казенні роботи замінили хлібним податком — «посапным хлебом». Ряди служивих людей, які захищали кордони Московської держави від набігів татарських та польсько-литовських, поповнювалися, як правило, «надійними» жителями старих глибинних російських міст. Хоча були й випадки зарахування до числа служивих — кінних козаків і місцевих жителів, проте, на думку воєводи, «не дуже надійних» стосовно вірності Москві. Ці діти боярські, відчуваючи безкарність та владу, не цуралися промишляти розбоєм та грабунком українських селян, які, навпаки, сподівалися на прихильність до себе Московії. Проте «московіти» мали їх ні за що.
До початку XVIII століття польсько-турецькі війни та інші Правобережні політичні буревії, Кам'яне, як московську фортецю, практично оминали, хоч і не давали їй розслаблятися. Під час Північної війни (1700—1721) Кам'янський форпост відіграв помітну роль у наданні допомоги Петру I. Як згадував у 1960-х роках старожил села Іван Гнатович Лихина, 1895 року народження, який чув від свого діда, що кам'янчани у 1708—1709 роках для Петрового війська випалювали з гречаної соломи селітру для пороху. І ніби його вояки прорили через Жулікову гору (назва походить від «жуліків» (злодіїв), але тепер її називають Жульковою, що асоціюється зі собачим йменням жіночого роду) траншею, щоб брати воду із Псла. Збереглися перекази кам'янських старожилів, що цар Петро Перший пожалував жителям містечка свободу за виявлену йому вірність і за те, що кам'янчани не підтримали гетьмана Лівобережжя Івана Мазепу.
Отож, як стверджують перекази, цар надав містечку «Бессрочную вольную грамоту» і заповів своїм наступникам-царям: «Кам'яне нікому з російських дворян не дарувати і не продавати». І хоча дворяни в цьому містечку проживали, проте вони не мали права закріпачувати корінних кам'янчан. Тому від початку запровадження кріпацтва у 1783 році і аж до його ліквідації місцеві жителі об'єднувалися в три общини. Кожна з них мала свої земельні угіддя, луг та ліс. В общині періодично перерозподілялися земельні ділянки на «число душ» зі зміною складу сімей. Але в середньому припадало на «душу» по 0,5 десятини землі (~0,5 га), що було все-таки мало для прогодування сім'ї. Більшість земель належала дворянам, тобто тепер уже поміщикам, які для себе накупили кріпаків. Кам'янськими землями володіли різні поміщики-дворяни: Пасько, Маслов, Масюк. Мали вони і кріпосних, які компактно проживали в селі. Від прізвищ панів, або від їхніх прізвиськ, і виникли назви вулиць чи куточків села: Масюківщина, Маслянщина, Карасівщина, Сухоребрівка (згодом Куцоребрівка) тощо. Тобто сучасні кам'янчани є нащадками і кріпаків, і тих, які ніколи кріпаками не були.
Впродовж XVIII століття значення Кам'яного, і як стратегіче, і як фортеці, послаблювалося, аж поки після приєднання Кримського ханства до Росії у 1783 році — не зійшло нанівець.
У XIX — початку XX століттях село розростається, садиби розміщували не лише на березі річки, а й на протилежних річці схилах пагорбів. Сім'ї заможних селян виділяються з общини і переселяються на хутори. Але при цьому дороги з твердим покриттям відсутні, сполучення з іншими містами і селами ускладнено. У 1910—1912 роках влада розглядала проєкт будівництва залізниці, проте він так і не був реалізований.
За даними на 1864 рік у казенному селі Лебединського повіту Харківської губернії, мешкало 1608 осіб (822 чоловічої та 786 — жіночої статі), налічувалось 265 дворових господарств, існувала православна церква.
Станом на 1914 рік село належало до Бобровської волості, кількість мешканців зросла до 3065 осіб.
ХХ століття
У роки Визвольних змагань 1918—1921 років на село періодично здійснювали набіги: «білі», «зелені», «червоні». У 1928—1933 роках село пережило примусову колективізацію. Незгодні підлягали «розкуркуленню» — у них забирали все майно, а родини висилали до Сибіру. Робота в колгоспах практично не оплачувалася.
Станом на 1941 рік в селі налічувалось 800 домогосподарств з населенням 1200 осіб. 1941 року, в ході німецько-радянської війни, село було тимчасово окуповане німцями, ними ж було проведено перепис жителів і майна.
У 1943 році, після звільнення від німецько-фашистських окупантів, село поступово розбудовувалося. Чимало мешканців оселилися в землянках. 1947 року жителі пережили черговий голодомор.
У власності місцевого колгоспу знаходилося 15 000 га орної землі. Основними напрямами виробництва були — овочівництво, вирощування цукровий буряк і зерноводство. Земля оброблялася переважно кіньми і вручну. У колгоспі справи йшли кепсько, тому партійні влада раз на рік міняла голів колгоспу. Село було електрифіковано. 1960 року головою колгоспу був призначений досвідчений господарник Радчук. Він навів у колгоспі лад, боровся з пияцтвом, зміцнював дисципліну праці. Під його керівництвом був побудований завод з виробництва цегли. Напівлегально були налагоджені канали отримання з Сибіру будівельного лісу. Це дало можливість жителям будувати нові будинки.
Поступово, з насиченням колгоспу технікою (трактори, комбайни, вантажні автомобілі) ефективність сільськогосподарського виробництва підвищилася. Робився ухил у бік перепрофілювання колгоспу на виробництво м'ясомолочної продукції. До 1965 року колгоспні стада налічували 5000 корів, на рахунку колгоспу — до 3 000 000 рублів. Колгосп побудував сучасний молочно-товарний комплекс, дороги з асфальтовим покриттям. Парк сільгосптехніки становив 30 автомобілів, 25 тракторів, 12 зернових і бурякозбиральних комбайнів. Населення села становило близько 5000 осіб. Була побудована нова школа на 400 учнів, але голова колгоспу Радчук вступив у конфлікт з владою, і його прибрали. З району призначили тоді чергового голову колгоспу.
У наступні роки населення скорочувалося, бо умови роботи в колгоспі були дуже погані і місцева молодь після закінчення школи виїзжала куди завгодно, лише б не залишатися в селі. Оскільки паспортів сільським жителям не видавали, можливостей виїхати було небагато — «завербуватися» на роботу в шахту, на будівництво заводів або на лісозаготівлі, або ж на заселення порожніх областей Радянського Союзу: Казахстану, Далекого Сходу, Крайньої Півночі. Багато вихідців з села нині проживає на Донбасі, у степових районах Криму, на Далекому Сході, у Сибіру, у Казахстані. Щоб утримати молодь у селі, за рахунок колгоспу був побудований будинок для колгоспних спеціалістів, виконана газифікація будинків, проте молодь продовжувала покидати село. У 1960—1990 роках щорічно по 5-10 найкращих випускників школи виїжджали в інститути та університети, які працюють дипломованими лікарями, зоотехніками, вчителями, інженерами, науковцями. Є кандидати та доктори наук.
У Незалежній Україні
Після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року колгоспна система розпалася. Закони забороняють продаж землі, тому інвесторів немає і великотоварне виробництво під питанням. Колишнє колгоспне господарство занепадає, оскільки стимули роботи остаточно втрачені. Колгоспне стадо корів зменшилося до 100 голів. Сільгосптехніка не оновлюється і поступово виходить з ладу.
Фермерство офіційно заохочується, але на практиці економічно душиться. Відтік населення з села виїжджає з потрійною силою.
Станом на 2006 рік молоді в селі практично не залишилося. У школі в кожному з початкових класів навчається до 10 учнів. Старики вимирають. У селі пустують понад 300 будинків, які неможливо продати — немає охочих займатися сільським господарством. Поліпшення можливі, на загальну думку, лише після прийняття законів про купівлю-продаж землі.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 723-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Сумської області», село увійшло до складу Лебединської міської громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Лебединського району, село увійшло до складу Сумського району.
Населення
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 71 | 94.67% |
російська | 3 | 4.00% |
білоруська | 1 | 1.33% |
Усього | 75 | 100% |
Пам'ятки
- Приготування борщу на Лебединщині — елемент нематеріальної культурної спадщини Сумської області.
Цікаві факти
- До цього часу жива легенда про те, що на березі річки в одному з пагорбів козаки, що прийшли в містечко (найімовірніше у 1710 році після зруйнування царськими військами Чортомлицької Січі), викопали печеру в крутому березі річки Псел і заховали в ній човен золота та дорогоцінностей. Поки що того скарбу ніхто не знайшов.
- Кам'яне — унікальне село, корінні мешканці якого до сучасних часів зуміли зберегти риси індоаріїв. У 1956—1963 роках в Україні була організована під керівництвом вченого-антрополога Василя Дяченка антропологічна експедиція, хоча подібні дослідження проводилися й іншими українськими вченими і значно раніше, і паралельно з ним. 1965 року вийшла монографія Василя Дяченка «Антропологічний склад українського народу», яка і нині залишається чи не єдиним фундаментальним дослідженням з антропології українців. Дослідження вчених-антропологів показали, що більшість кам'янчан є нащадками індоарійського палеоантропологічного населення з помітним індо-іранським і навіть давньоіндійським компонентом. Воно виражається в темній пігментації очей і волосся, значному розвитку волосяного покриву, незначним подовженням голови та незначним виступом нижньої частини обличчя. Вони є високорослими, відносно темно пігментованими людьми. Ці дані наводимо за дослідженнями Василя Дяченка, опублікованими в книзі «Етнонаціональний розвиток України. Терміни, визначення, персоналії» — К., 1993 рік.
Особистість
- Прошкін Олександр Олександрович (1991—2017) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Примітки
- Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 2644)(рос. дореф.)
- Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
- . kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 25 жовтня 2021. Процитовано 25 жовтня 2021.
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- . Архів оригіналу за 22 травня 2021. Процитовано 22 травня 2021.
Джерела
- (рос.)
- (рос.)
- Погода в селі Кам'яне [ 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- Фото церкви: автор фото — В. Лобінцев, з сайту Інформаційна мережа м. Лебедин Стаття Останній дзвін колокола [ 14 березня 2016 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Kam yane selo v Ukrayini u Lebedinskij miskij gromadi Sumskogo rajonu Sumskoyi oblasti Do 2020 roku organ miscevogo samovryaduvannya Kam yanska silska rada Naselennya stanovit 836 osib selo Kam yaneSilska derev yana cerkvaKrayina UkrayinaOblast Sumska oblastRajon Sumskij rajonGromada Lebedinska miska gromadaKod KATOTTG UA59080110420085729Oblikova kartka Kam yane Osnovni daniZasnovane 1647 377 rokiv Naselennya 836 osibPoshtovij indeks 42233Telefonnij kod 380 5445Geografichni daniGeografichni koordinati 50 27 46 pn sh 34 17 37 sh d H G OSerednya visota nad rivnem morya 126 mVodojmi r PselVidstan do oblasnogo centru 76 kmVidstan do rajonnogo centru 76 kmNajblizhcha zaliznichna stanciya LebedinskaVidstan do zaliznichnoyi stanciyi 25 kmMisceva vladaAdresa radi 42200 Sumska obl Sumskij r n m Lebedin vul Sumska 12KartaKam yaneKam yaneMapa Kam yane u VikishovishiU Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Kam yane GeografiyaSelo Kam yane roztashovane za 76 km vid oblasnogo centru ta 25 km vid mista Lebedin pravomu berezi richki Psel vishe za techiyeyu za 1 km roztashovani susidni sela Chernishki i Bobrove nizhche za techiyeyu na vidstani 3 5 km roztashovane selo Plishivec Mirgorodskogo rajonu Poltavskoyi oblasti Za 1 km vid Kam yanogo znahoditsya znyate z obliku 1988 roku selo Kurdi Selom techut peresihayuchi strumki Richka v comu misci zvivista utvoryuye limani i zabolocheni ozera IstoriyaStarodavni chasi Na misci sela lyudi selilisya zdavna zadovgo do pochatku novoyi eri Na pidtverdzhennya cogo zubi velikih zviriv vepriv i navit mamontiv yaki miscevi zhiteli neodnorazovo znahodili na shilah yariv sho rozmivayutsya vesnyanimi vodami Znahodili i starodavni ochevidno skifski pohovannya u yakih bulo bagato keramichnih prikras namista dovgastoyi formi yaki cherguyutsya smuzhkami svitloyi ta temnoyi keramiki bronzovi nakonechniki stril dlya lukiv Serednolittya Na zahidnij okolici sela znahoditsya velikij arheologichnij kompleks davnoruskoyi dobi IX XIII stolittyah Gorodishe plosheyu ponad 2000 kv m zahisheno valom i rovom Z pivnochi do nogo prilyagaye selishe plosheyu do 10 ga Doslidzheno zalishki napivzemlyanok karkasno stovpovoyi konstrukciyi ta gospodarski sporudi sered yakih goncharnij gorn Znajdena keramika romenskoyi ta davnoruskoyi kultur Poblizu poselennya roztashovanij kurgannij mogilnik sho narahovuye ponad 100 nasipiv Persha pismova zgadka pro Kam yane nalezhit do 1647 roku hocha mozhna rozglyadati i 1642 rik Kamennoe gorodishe vidim i v dele 1642 g Filaret Gumilevskij Istoriko statisticheskoe opisanie Harkovskoj eparhii M 1857 Lebedinskij uezd st 138 139 avtor spirayetsya na tak zvani Dvorcovye razryady Jogo viniknennya yak i inshih sil syagaye togo periodu koli vidbuvalasya kolonizaciya get zbezlyudnilogo pislya tatarskogo panuvannya nashogo krayu Pochinayuchi z XVI stolittya na Slobozhanshini isnuvali dva potoki kolonizaciyi z pivnochi jshla moskovska kolonizaciya yaka pov yazana z budivnictvom oboronnih linij dlya ohoroni Moskoviyi a z zahodu ukrayinska Yiyi persha hvilya tak zvana mlyava koli buli j zasnovani blizko 1642 roku Kam yane Ozak Mezhirich Bobrik ta inshi viklikana bilshoyu miroyu bazhannyam nashih predkiv mati bilshe dobrotnih gruntiv ta rozselennyam tobto do porazki kozakiv pid Berestechkom Pislya neyi tisk polskoyi shlyahti na pravoslavnij lyud znachno posilivsya i pereselennya drugoyi hvili vzhe nagaduvalo vtechu ukrayinciv vid panskogo gnoblennya Do bazhannya osvoyiti novi bagati zemli dodalosya j namagannya uniknuti utiskiv polskogo panstva u prikordonni Moskovskoyi derzhavi i v yiyi mezhah Za danimi istorika D I Bagalij u svoyij praci Materialy dlya istorii kolonizacii i byta stepnoj okrainy Moskovskogo gosudarstva v XVI XVII st H 1886 sho Ohtirka Nedrigajliv Kam yane Bobrik yaki buli roztashovani na kordoni z Polsheyu do 1647 roku sluguvali postijnim yablukom rozdoru mizh Rosiyeyu i Polsheyu Do 1647 roku Kam yane vhodilo do skladu Chernigivskogo voyevodstva Rechi Pospolitoyi Filaret Gumilevskij v Istoriko statisticheskom opisanii Harkovskoj eparhii Lebedinskij uezd pisav sho v 1647 roci upovnovazheni predstavniki Rosiyi ta Polshi uhvalili vozvratit Rossii Gorodishe Kamennoe na r Psel da k tomu Gorodishu slobodu Kamennuyu povyshe togo gorodisha poltory versty i s zemlyami i s lesami i s vodami i s melniceyu i so vsyakimi ugodi Pislya priyednannya Bobrika i Kam yanogo do Moskoviyi chastina ukrayinciv cherkasiv yaka ne duzhe zradila takomu priyednannyu viyihala z nih zabravshi navit svoyi budivli na vozi Tomu shob popovniti naselennyam strategichno vazhlive mistechko car Oleksij Mihajlovich pereseliv do Kam yanogo svoyih sluzhivih lyudej Chomu zh vono stalo todi dlya Moskoviyi takim strategichno vazhlivim U toj chas moskovski vijska formuyuchi svoyi vijskovi zagoni na Kurshini dlya pohodiv na krimskih tatar sho postijno doshkulyali Moskovskij derzhavi nabigami i plyundruvali yiyi peresuvalisya po Pslu na velikih chovnah i yim bula vkraj neobhidna fortecya u yakij voni mogli b perepochiti ta popovniti proviant pered vihodom na Muravskij shlyah sho prohodiv ochevidno cherez sam Lebedin u napryamku na Ohtirku Kotelvu i dali na pivden U 1970 rokah na luzi bilya Gorodisha de kolis ochevidno isnuvala zaplava arheologi vidkopali takij choven Zhiteli sela todi divuvalisya Yakij vin velikij Nevzhe nim plavali po Pslu Adzhe Psel ne duzhe glibokij Sho vzhe govoriti pro chasi teperishni koli nash svidok minuvshini zovsim postariv ta obmiliv U XVII stolitti Psel gliboka i povnovodna richka Pro zasnuvannya Kam yanskoyi citadeli svidchat istorichni dokumenti yaki ye mozhlivist znajti v knizi Sostav Zubcovskago i Rzhevskago dvoryanstva po desyatnyam XVII veka v obrobci chlena Tverskoyi vchenoyi arhivnoyi komisiyi V N Storozheva yaka vidana u tipografiyi Tverskogo gubernskogo pravlinnya u 1891 roci Yiyi chomus obminayut doslidniki minuvshini Na 99 storinci ciyeyi knigi de opisana nagorodna sprava Fedora Yuriyevicha Arsenyeva kam yanskogo voyevodi Fedor Yurevich syn Arsenev v proshlom vo 159 godu mayetsya na uvazi 7159 rik vid sotvorinnya svitu abo 1651 rik vid narodzhennya Hristovogo po gosudarevomu ukazu avt Po Gosudarevu Carevu i Velikago Knyazya Aleksya Mihajlovicha Vseya Rusi poslan byl na gosudarevu sluzhbu na Kamenoe a velno emu na Kamenom gorodish ustroit ostrog zhiloj novyj so vsmi krepostmi vmsto goroda Bobrika i sluzhilyh vsyakih chinov lyudej kotorye zhili v Bobrik velno emu perevesti i ustroit na Kamenom dvorami i zemlyami i vsyakimi ugodya po chinam porozn Majzhe odrazu pislya zasnuvannya Kam yanogo kozakami u mistechku strimko rozvivayutsya promisli Pochinayut diyati bagato kuzen goncharen vitryanih ta vodyanih mliniv suknovaren olijnic U 1950 1960 h rokah na shili Shapovalovogo yaru rozkopali bagato goncharnih pechej u yakih vipalyuvali kahli i mozhlivo navit ceglu Sho stosuyetsya mliniv to chastina yih nalezhala obshini chastina zamozhnim kozakam mishanam starshini abo duhovenstvu U ti chasi navkolo poselennya buyali lipovi lisi Ce davalo zmogu trimati bagato pasik i otrimuvati bagato medu Ekonomichnomu rozkvitu mistechka popri vse spriyav jogo prikordonnij status i vigodi vid torgivli navit u ti nespokijni chasi Socialne stanovishe kam yanchan bulo neodnakovim Najvishij status mali diti boyarski yaki koristuvalisya dvoryanskimi pravami najnizhchij pidlegle selyanstvo Pereselenci do moskovskogo prikordonnya musili vikonuvati yak povinnist roboti na kaznu U Kam yanomu voni obroblyali gosudarevu desyatinnuyu pashnyu Zgodom kazenni roboti zaminili hlibnim podatkom posapnym hlebom Ryadi sluzhivih lyudej yaki zahishali kordoni Moskovskoyi derzhavi vid nabigiv tatarskih ta polsko litovskih popovnyuvalisya yak pravilo nadijnimi zhitelyami starih glibinnih rosijskih mist Hocha buli j vipadki zarahuvannya do chisla sluzhivih kinnih kozakiv i miscevih zhiteliv prote na dumku voyevodi ne duzhe nadijnih stosovno virnosti Moskvi Ci diti boyarski vidchuvayuchi bezkarnist ta vladu ne curalisya promishlyati rozboyem ta grabunkom ukrayinskih selyan yaki navpaki spodivalisya na prihilnist do sebe Moskoviyi Prote moskoviti mali yih ni za sho Do pochatku XVIII stolittya polsko turecki vijni ta inshi Pravoberezhni politichni bureviyi Kam yane yak moskovsku fortecyu praktichno ominali hoch i ne davali yij rozslablyatisya Pid chas Pivnichnoyi vijni 1700 1721 Kam yanskij forpost vidigrav pomitnu rol u nadanni dopomogi Petru I Yak zgaduvav u 1960 h rokah starozhil sela Ivan Gnatovich Lihina 1895 roku narodzhennya yakij chuv vid svogo dida sho kam yanchani u 1708 1709 rokah dlya Petrovogo vijska vipalyuvali z grechanoyi solomi selitru dlya porohu I nibi jogo voyaki prorili cherez Zhulikovu goru nazva pohodit vid zhulikiv zlodiyiv ale teper yiyi nazivayut Zhulkovoyu sho asociyuyetsya zi sobachim jmennyam zhinochogo rodu transheyu shob brati vodu iz Psla Zbereglisya perekazi kam yanskih starozhiliv sho car Petro Pershij pozhaluvav zhitelyam mistechka svobodu za viyavlenu jomu virnist i za te sho kam yanchani ne pidtrimali getmana Livoberezhzhya Ivana Mazepu Otozh yak stverdzhuyut perekazi car nadav mistechku Bessrochnuyu volnuyu gramotu i zapoviv svoyim nastupnikam caryam Kam yane nikomu z rosijskih dvoryan ne daruvati i ne prodavati I hocha dvoryani v comu mistechku prozhivali prote voni ne mali prava zakripachuvati korinnih kam yanchan Tomu vid pochatku zaprovadzhennya kripactva u 1783 roci i azh do jogo likvidaciyi miscevi zhiteli ob yednuvalisya v tri obshini Kozhna z nih mala svoyi zemelni ugiddya lug ta lis V obshini periodichno pererozpodilyalisya zemelni dilyanki na chislo dush zi zminoyu skladu simej Ale v serednomu pripadalo na dushu po 0 5 desyatini zemli 0 5 ga sho bulo vse taki malo dlya progoduvannya sim yi Bilshist zemel nalezhala dvoryanam tobto teper uzhe pomishikam yaki dlya sebe nakupili kripakiv Kam yanskimi zemlyami volodili rizni pomishiki dvoryani Pasko Maslov Masyuk Mali voni i kriposnih yaki kompaktno prozhivali v seli Vid prizvish paniv abo vid yihnih prizvisk i vinikli nazvi vulic chi kutochkiv sela Masyukivshina Maslyanshina Karasivshina Suhorebrivka zgodom Kucorebrivka tosho Tobto suchasni kam yanchani ye nashadkami i kripakiv i tih yaki nikoli kripakami ne buli Pokrovska cerkva Vprodovzh XVIII stolittya znachennya Kam yanogo i yak strategiche i yak forteci poslablyuvalosya azh poki pislya priyednannya Krimskogo hanstva do Rosiyi u 1783 roci ne zijshlo nanivec U XIX pochatku XX stolittyah selo rozrostayetsya sadibi rozmishuvali ne lishe na berezi richki a j na protilezhnih richci shilah pagorbiv Sim yi zamozhnih selyan vidilyayutsya z obshini i pereselyayutsya na hutori Ale pri comu dorogi z tverdim pokrittyam vidsutni spoluchennya z inshimi mistami i selami uskladneno U 1910 1912 rokah vlada rozglyadala proyekt budivnictva zaliznici prote vin tak i ne buv realizovanij Za danimi na 1864 rik u kazennomu seli Lebedinskogo povitu Harkivskoyi guberniyi meshkalo 1608 osib 822 cholovichoyi ta 786 zhinochoyi stati nalichuvalos 265 dvorovih gospodarstv isnuvala pravoslavna cerkva Stanom na 1914 rik selo nalezhalo do Bobrovskoyi volosti kilkist meshkanciv zrosla do 3065 osib HH stolittya U roki Vizvolnih zmagan 1918 1921 rokiv na selo periodichno zdijsnyuvali nabigi bili zeleni chervoni U 1928 1933 rokah selo perezhilo primusovu kolektivizaciyu Nezgodni pidlyagali rozkurkulennyu u nih zabirali vse majno a rodini visilali do Sibiru Robota v kolgospah praktichno ne oplachuvalasya Stanom na 1941 rik v seli nalichuvalos 800 domogospodarstv z naselennyam 1200 osib 1941 roku v hodi nimecko radyanskoyi vijni selo bulo timchasovo okupovane nimcyami nimi zh bulo provedeno perepis zhiteliv i majna U 1943 roci pislya zvilnennya vid nimecko fashistskih okupantiv selo postupovo rozbudovuvalosya Chimalo meshkanciv oselilisya v zemlyankah 1947 roku zhiteli perezhili chergovij golodomor U vlasnosti miscevogo kolgospu znahodilosya 15 000 ga ornoyi zemli Osnovnimi napryamami virobnictva buli ovochivnictvo viroshuvannya cukrovij buryak i zernovodstvo Zemlya obroblyalasya perevazhno kinmi i vruchnu U kolgospi spravi jshli kepsko tomu partijni vlada raz na rik minyala goliv kolgospu Selo bulo elektrifikovano 1960 roku golovoyu kolgospu buv priznachenij dosvidchenij gospodarnik Radchuk Vin naviv u kolgospi lad borovsya z piyactvom zmicnyuvav disciplinu praci Pid jogo kerivnictvom buv pobudovanij zavod z virobnictva cegli Napivlegalno buli nalagodzheni kanali otrimannya z Sibiru budivelnogo lisu Ce dalo mozhlivist zhitelyam buduvati novi budinki Postupovo z nasichennyam kolgospu tehnikoyu traktori kombajni vantazhni avtomobili efektivnist silskogospodarskogo virobnictva pidvishilasya Robivsya uhil u bik pereprofilyuvannya kolgospu na virobnictvo m yasomolochnoyi produkciyi Do 1965 roku kolgospni stada nalichuvali 5000 koriv na rahunku kolgospu do 3 000 000 rubliv Kolgosp pobuduvav suchasnij molochno tovarnij kompleks dorogi z asfaltovim pokrittyam Park silgosptehniki stanoviv 30 avtomobiliv 25 traktoriv 12 zernovih i buryakozbiralnih kombajniv Naselennya sela stanovilo blizko 5000 osib Bula pobudovana nova shkola na 400 uchniv ale golova kolgospu Radchuk vstupiv u konflikt z vladoyu i jogo pribrali Z rajonu priznachili todi chergovogo golovu kolgospu U nastupni roki naselennya skorochuvalosya bo umovi roboti v kolgospi buli duzhe pogani i misceva molod pislya zakinchennya shkoli viyizzhala kudi zavgodno lishe b ne zalishatisya v seli Oskilki pasportiv silskim zhitelyam ne vidavali mozhlivostej viyihati bulo nebagato zaverbuvatisya na robotu v shahtu na budivnictvo zavodiv abo na lisozagotivli abo zh na zaselennya porozhnih oblastej Radyanskogo Soyuzu Kazahstanu Dalekogo Shodu Krajnoyi Pivnochi Bagato vihidciv z sela nini prozhivaye na Donbasi u stepovih rajonah Krimu na Dalekomu Shodi u Sibiru u Kazahstani Shob utrimati molod u seli za rahunok kolgospu buv pobudovanij budinok dlya kolgospnih specialistiv vikonana gazifikaciya budinkiv prote molod prodovzhuvala pokidati selo U 1960 1990 rokah shorichno po 5 10 najkrashih vipusknikiv shkoli viyizhdzhali v instituti ta universiteti yaki pracyuyut diplomovanimi likaryami zootehnikami vchitelyami inzhenerami naukovcyami Ye kandidati ta doktori nauk U Nezalezhnij Ukrayini Pislya progoloshennya nezalezhnosti Ukrayini 24 serpnya 1991 roku kolgospna sistema rozpalasya Zakoni zaboronyayut prodazh zemli tomu investoriv nemaye i velikotovarne virobnictvo pid pitannyam Kolishnye kolgospne gospodarstvo zanepadaye oskilki stimuli roboti ostatochno vtracheni Kolgospne stado koriv zmenshilosya do 100 goliv Silgosptehnika ne onovlyuyetsya i postupovo vihodit z ladu Fermerstvo oficijno zaohochuyetsya ale na praktici ekonomichno dushitsya Vidtik naselennya z sela viyizhdzhaye z potrijnoyu siloyu Stanom na 2006 rik molodi v seli praktichno ne zalishilosya U shkoli v kozhnomu z pochatkovih klasiv navchayetsya do 10 uchniv Stariki vimirayut U seli pustuyut ponad 300 budinkiv yaki nemozhlivo prodati nemaye ohochih zajmatisya silskim gospodarstvom Polipshennya mozhlivi na zagalnu dumku lishe pislya prijnyattya zakoniv pro kupivlyu prodazh zemli 12 chervnya 2020 roku vidpovidno do rozporyadzhennya Kabinetu Ministriv Ukrayini 723 r Pro viznachennya administrativnih centriv ta zatverdzhennya teritorij teritorialnih gromad Sumskoyi oblasti selo uvijshlo do skladu Lebedinskoyi miskoyi gromadi 19 lipnya 2020 roku v rezultati administrativno teritorialnoyi reformi ta likvidaciyi Lebedinskogo rajonu selo uvijshlo do skladu Sumskogo rajonu NaselennyaMova Rozpodil naselennya za ridnoyu movoyu za danimi perepisu 2001 roku Mova Kilkist Vidsotokukrayinska 71 94 67 rosijska 3 4 00 biloruska 1 1 33 Usogo 75 100 Pam yatkiPrigotuvannya borshu na Lebedinshini element nematerialnoyi kulturnoyi spadshini Sumskoyi oblasti Cikavi faktiDo cogo chasu zhiva legenda pro te sho na berezi richki v odnomu z pagorbiv kozaki sho prijshli v mistechko najimovirnishe u 1710 roci pislya zrujnuvannya carskimi vijskami Chortomlickoyi Sichi vikopali pecheru v krutomu berezi richki Psel i zahovali v nij choven zolota ta dorogocinnostej Poki sho togo skarbu nihto ne znajshov Kam yane unikalne selo korinni meshkanci yakogo do suchasnih chasiv zumili zberegti risi indoariyiv U 1956 1963 rokah v Ukrayini bula organizovana pid kerivnictvom vchenogo antropologa Vasilya Dyachenka antropologichna ekspediciya hocha podibni doslidzhennya provodilisya j inshimi ukrayinskimi vchenimi i znachno ranishe i paralelno z nim 1965 roku vijshla monografiya Vasilya Dyachenka Antropologichnij sklad ukrayinskogo narodu yaka i nini zalishayetsya chi ne yedinim fundamentalnim doslidzhennyam z antropologiyi ukrayinciv Doslidzhennya vchenih antropologiv pokazali sho bilshist kam yanchan ye nashadkami indoarijskogo paleoantropologichnogo naselennya z pomitnim indo iranskim i navit davnoindijskim komponentom Vono virazhayetsya v temnij pigmentaciyi ochej i volossya znachnomu rozvitku volosyanogo pokrivu neznachnim podovzhennyam golovi ta neznachnim vistupom nizhnoyi chastini oblichchya Voni ye visokoroslimi vidnosno temno pigmentovanimi lyudmi Ci dani navodimo za doslidzhennyami Vasilya Dyachenka opublikovanimi v knizi Etnonacionalnij rozvitok Ukrayini Termini viznachennya personaliyi K 1993 rik OsobististProshkin Oleksandr Oleksandrovich 1991 2017 soldat Zbrojnih sil Ukrayini uchasnik rosijsko ukrayinskoyi vijni PrimitkiHarkovskaya guberniya Spisok naselennyh mѣst po svѣdѣniyam 1864 goda tom XLVI Izdan Centralnym statisticheskim komitetom Ministerstva Vnutrennih Dѣl SanktPeterburg 1869 XCVI 209 s kod 2644 ros doref Harkovskij kalendar na 1914 godѣ Izdanie Harkovskago Gubernskago Statisticheskago Komiteta Harkov Tipografiya Gubernskago Pravleniya 1914 VI 86 84 86 26 116 140 44 s ros doref kmu gov ua ua Arhiv originalu za 25 zhovtnya 2021 Procitovano 25 zhovtnya 2021 Postanova Verhovnoyi Radi Ukrayini vid 17 lipnya 2020 roku 807 IX Pro utvorennya ta likvidaciyu rajoniv Ridni movi v ob yednanih teritorialnih gromadah Ukrayini Ukrayinskij centr suspilnih danih Arhiv originalu za 22 travnya 2021 Procitovano 22 travnya 2021 Dzherela ros ros Pogoda v seli Kam yane 19 grudnya 2011 u Wayback Machine Foto cerkvi avtor foto V Lobincev z sajtu Informacijna merezha m Lebedin Stattya Ostannij dzvin kolokola 14 bereznya 2016 u Wayback Machine