Йозеф Гарпе

Йозеф Гарпе (нім. Josef Harpe; нар. 21 вересня 1887, Гельзенкірхен — пом. 14 березня 1968, Нюрнберг) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-полковник (1944) Вермахту. Один з 160 кавалерів Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям та мечами (1944). За часів Другої світової війни командував танковим корпусом, танковими арміями та групою армій німецьких військ.

Йозеф Гарпе
Josef Harpe
Народження	21 вересня 1887(1887-09-21) Бюр, Гельзенкірхен, Вестфалія, Німецька імперія
Смерть	14 березня 1968(1968-03-14) (80 років) Нюрнберг, Німеччина
Країна	Німецька імперія  Веймарська республіка  Третій Рейх
Приналежність	сухопутні війська  Сухопутні війська
Рід військ	піхота танкові війська
Роки служби	1909–1945
Звання	Генерал-полковник
Командування	(2-га моторизована дивізія) (12-та танкова дивізія) 41-й моторизований корпус 41-й танковий корпус 9-та армія 4-та танкова армія Група армій «A» 5-та танкова армія
Війни / битви	Перша світова війна: Західний фронт Окупація Судетів Друга світова війна: Польська кампанія (1939) Операція «Барбаросса» Білостоцько-Мінська битва Смоленська битва (1941) Блокада Ленінграда Ржевська битва Вісло-Одерська операція Рурська операція
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами Застібка до Залізного хреста 1-го класу Застібка до Залізного хреста 2-го класу Золотий німецький хрест Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу За поранення (нагрудний знак) Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Великий офіцер ордена Корони Румунії Нагрудний знак «За танкову атаку»
Йозеф Гарпе у Вікісховищі

Біографія

Поступив на військову службу в вересні 1909 року в 56-й піхотний полк. У листопаді 1914-січні 1915 року командував ротою 56-го піхотного полку. З січня 1915 по листопад 1917 року — полковий ад'ютант 56-го піхотного полку. У січні 1918 року поранений. Потім служив в штабі 2-ї дивізії морської піхоти.

Після війни продовжив службу в рейхсвері. З 1922 року служив у автотранспортному батальйоні, з лютого 1928 по квітень 1931 року — у військовому міністерстві в інспекції транспортних військ.

У квітні 1931 року офіційно звільнений з військової служби, оскільки з травня 1931 до жовтня 1933 року керував в СРСР військовим навчальним центром в Казані (так звана школа «Кама», де німецькі інструктори, формально — колишні офіцери, навчали радянських курсантів використанню бойових машин).

З листопада 1933 року знову на військовій службі в німецькій армії, в навчальному центрі транспортних військ (Цоссен). З жовтня 1935 року — командир 3-го танкового полку. Брав участь в окупації Судетської області та Чехії-Моравії, нагороджений двома медалями.

З серпня 1939 року — командир 1-ї танкової бригади. Учасник Польської кампанії. У жовтні 1940 року прийняв командування, яка під його керівництвом була в січні 1941 року переформована в (12-ту танкову дивізію). Під час операції «Барбаросса» 12-а танкова дивізія наступала на Мінськ, Смоленськ у складі групи армій «Центр», з вересня 1941 року — на Ленінград в складі групи армій «Північ». У січні 1942 року призначений командувачем 41-м танковим корпусом. З листопада 1943 року — командувач 9-ю армією. У травні 1944 року призначений командувачем 4-ю танковою армією. У вересні 1944 року очолив групу армій «Північна Україна» (перейменована в групу армій «А»).

17 січня 1945 року знятий з посади і відправлений в резерв командування сухопутних сил після прориву радянських військ в ході Вісло-Одерської операції. З 9 березня 1945 року — командувач 5-ю танковою армією на Західному фронті, 17 квітня 1945 року взятий в американський полон. До 14 квітня 1948 року перебував в таборі для військовополонених.

Нагороди

• Залізний хрест
  • 2-го класу (21 вересня 1914)
  • 1-го класу (3 вересня 1915)
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному (20 травня 1918)
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років) (2 жовтня 1936) — отримав 4 нагороди одночасно.
• Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град»
• Іспанський хрест в бронзі з мечами
• Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу
• Нагрудний знак «За танкову атаку» в сріблі
• Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям і мечами
  • лицарський хрест (13 серпня 1941)
  • дубове листя (№55; 31 грудня 1941)
  • мечі (№36; 15 вересня 1943)
• Орден Корони Румунії, великий офіцерський хрест з мечами
• Німецький хрест в золоті (19 лютого 1943)
• Відзначений у Вермахтберіхт (1 січня 1944)

Військова кар'єра

• 28 вересня 1909 — фанен-юнкер
• 1 березня 1910 — фанен-юнкер-унтер-офіцер
• 17 травня 1910 — фенріх
• 20 березня 1911 — лейтенант
• 15 квітня 1915 — обер-лейтенант
• 18 квітня 1918 — гауптман
• 1 квітня 1931 — майор
• 1 серпня 1934 — оберст-лейтенант
• 1 січня 1937 — оберст
• 30 серпня 1940 — генерал-майор
• 15 січня 1942 — генерал-лейтенант
• 1 червня 1942 — генерал танкових військ
• 20 травня 1944 — генерал-полковник

Див. також

• Вільгельм Біттріх
• (Генріх Ебербах)

Література

• Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
• Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003,

• Gerd F. Heuer. Die Generalobersten des Heeres, Inhaber Höchster Kommandostellen 1933–1945. — 2. — Rastatt: Pabel-Moewig Verlag GmbH, 1997. — 224 p. — (Dokumentationen zur Geschichte der Kriege). —
• Berger, Florian (2000). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Wien, Austria: Selbstverlag Florian Berger. .
• Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939–1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas. .
• Patzwall, Klaus D. and Scherzer, Veit (2001). Das Deutsche Kreuz 1941–1945 Geschichte und Inhaber Band II. Norderstedt, Germany: Verlag Klaus D. Patzwall. .
• Schaulen, Fritjof (2003). Eichenlaubträger 1940–1945 Zeitgeschichte in Farbe I Abraham — Huppertz. Selent, Germany: Pour le Mérite. .
• Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939–1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. .
• Helden der Wehrmacht III — Unsterbliche deutsche Soldaten. München, Germany: FZ-Verlag GmbH, 2007. .
• Reichswehrministerium (Hg.): Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Mittler & Sohn Verlag, Berlin 1930, S. 131

Посилання

• Josef Harpe @ Lexikon der Wehrmacht [ 4 січня 2009 у Wayback Machine.]
• Josef Harpe @ das-ritterkreuz.de [ 16 липня 2011 у Wayback Machine.]
• Harpe, Josef [ 13 квітня 2009 у Wayback Machine.] — нагороди генерал-полковника Гарпе (англ.)

Примітки

Командування військовими формуваннями (установами) Третього Рейху
Попередник: генерал-лейтенант	(командир 2-ї моторизованої дивізії) 5 жовтня 1940 — 10 січня 1941	Наступник: переформована на 12-ту тд
Попередник: сформована	(командир 12-ї танкової дивізії) 10 січня 1941 — 15 січня 1942	Наступник: генерал-лейтенант (Вальтер Вессель)
Попередник: генерал танкових військ Вальтер Модель	командир XXXXI-ого моторизованого корпусу 15 січня — 10 липня 1942	Наступник: переформований на 41-й тк
Попередник: переформований з 41-го мк	командир XXXXI-ого танкового корпусу 10 липня 1942 — 15 жовтня 1943	Наступник: генерал артилерії (Гельмут Вейдлінг)
Попередник: генерал-фельдмаршал Вальтер Модель	командир 9-ї армії 4 листопада 1943 — 19 травня 1944	Наступник: генерал від інфантерії (Ганс Йордан)
Попередник: генерал-полковник Ерхард Раус	командир 4-ї танкової армії 18 травня — 28 червня 1944	Наступник: генерал танкових військ Вальтер Нерінг
Попередник: генерал-фельдмаршал (Евальд фон Клейст)	командувач групою армій «A» 23 вересня 1944 — 17 січня 1945	Наступник: генерал-полковник Фердинанд Шернер
Попередник: генерал танкових військ (Хассо фон Мантойфель)	командир 5-ї танкової армії 9 березня — 17 квітня 1945	Наступник: капітуляція