«Земля і воля» — в 1862—1864 — таємне революційне товариство інтелігенції, невдоволеної половинчастістю маніфесту і положенням імператора Олександра II від 3 березня (19 лютого) 1861 про звільнення селян від кріпацтва. В 1876—1879 — таємна організація народників
Земля і воля | |
---|---|
рос. Земля и Воля | |
![]() | |
Тип | політична організація |
Засновник | d[1] |
Засновано | 1861 і 1876 |
Розпущено | 1864 і 1879 |
Ідеологія | народництво |
Країна | ![]() |
Наступник | Чорний переділ |
Керівник | Q4519989? і Плеханов Георгій Валентинович |
1862–1864
«Земля і воля» 1862—1864 — таємне революційне товариство інтелігенції, яка була невдоволена половинчастістю маніфесту і положенням імператора Олександра II від 3 березня (19 лютого) 1861 про звільнення селян від кріпацтва (див. Селянська реформа 1861). В основу програми товариства були покладені ідеї, висловлені російським революційним демократом, соратником О.Герцена М.Огарьовим у статті-прокламації під символічною назвою-запитанням "Що потрібно народу " Відповідь на це запитання – "земля і воля" – визначила суть програми революційно-демократичного руху 1860–70-х рр. і дала назву товариству (1862). Провідну роль у діяльності товариства відігравали брати М. і О. Серно-Соловйовичі, , С.Римаренко, , М.Утін та ін. В Україні революційну пропаганду здійснювали І.Андрущенко, А.Нечипоренко, В.Козлов. У російській історіографії ідейним керівником "З. і в." вважається . У зв'язку з травневими 1862 пожежами в Санкт-Петербурзі і написанням студентом П.Заїчневським прокламації "Молодая Россия", в якій прозвучали заклики до тероризму, царська влада почала наступ на революціонерів. Було призупинено випуск журналів "Современник" та "Русское слово", заарештовано М.Чернишевського. В листопаді 1862 у С.-Петербурзі було створено керівний орган "З. і в." – Російський центральний народний комітет. Цього ж місяця до складу "З. і в." увійшла військово-революційна організація у Варшаві, яку створили український демократ А.Потебня та борець за незалежність Польщі Я.Домбровський. Відтоді своєю головною метою товариство ставило підготовку і проведення масового селянського повстання (планувалося на 1863) та повалення самодержавства, запровадження республіканського правління, виборного самоуправління, скликання Земського собору (Установчих зборів) тощо. Задля реалізації своєї програми товариство підтримувало зв'язки з редакцією "Колокола", а О.Герцен став головним закордонним представником "З. і в.". Землевольці налагодили в 4-х підпільних друкарнях випуск листівок і відозв, які, по суті, так і не дійшли до тих, кому призначалися. 1863 масового селянського виступу не відбулося, а розпочалося польське повстання (див. Польське повстання 1863–1864). Наприкінці 1863 більшість гуртків землевольців припинили свою діяльність. У березні 1864 Російський центральний народний комітет розіслав на місця директиву про саморозпуск товариства "Земля і воля".
1876—1879
«Земля і воля» (рос. Земля и воля, 1876—1879) — таємна організація народників. Виникла восени 1876 у Санкт-Петербурзі під назвою «Північна революційно-народницька група» або «Північне товариство народників». Назва «З. і в.» закріпилася за нею 1878 після виходу у світ (однойменної підпільної газети). До організації входило кілька десятків народників, зокрема М.Натансон, О.Натансон-Шлейснер, О.Михайлов, (Г.Плеханов), О.Квятковський, Д.Лизогуб, (В.Осинський), (С.Кравчинський), А.Желябов, С.Перовська, (М.Фроленко), В.Фігнер та ін. Землевольці не тільки підтримували зв'язки з народниками, які діяли в Україні, але й активно працювали в Києві, Одесі, Харкові та ін. містах.
Узимку 1876–77 було розроблено програму «З. і в.», яка 1878 зазнала деяких змін та доповнень. Вважаючи сільську общину осередком соціалізму (див. Соціалізм), а селянина — природженим революціонером, члени організації ставили за мету шляхом масового селянського повстання повалити самодержавство, спрямувати державу на шлях некапіталістичного соціально-економічного розвитку, передати землю селянству. Розв'язання національного питання вбачалося «у поділі Російської імперії на частини відповідно до місцевих бажань». Для реалізації цих планів «З. і в.» розгорнула активну агітаційну роботу серед селян, інтелігенції та робітників. Одночасно планувалося проведення повстань, демонстрацій, страйків.
Одначе народникам не вдалося підняти селянське повстання в Чигиринському повіті Київської губернії: Чигиринську змову 1877 було розкрито царськими властями. Також агітаційно-пропагандистський рух народників — «ходіння в народ» — зазнав невдачі, оскільки селяни вороже ставилися до революційно налаштованої інтелігенції та не розуміли її ідей. Невдовзі частина землевольців стала на шлях індивідуального тероризму, початок якому поклав замах 5 лютого (24 січня) 1878 В.Засулич на петербурзького губернатора Ф.Трепова. 16(04) серпня 1878 С.Кравчинський убив шефа жандармів М.Мезенцова, 21(09) лютого 1879 Г.Гольденберг — харківського генерал-губернатора князя Д.Кропоткіна. Кілька терактів, у тому числі проти імператора Олександра II, були невдалими.
«Земля і воля» розкололася на прихильників політичної боротьби проти існуючого ладу та на прихильників тероризму (група «Свобода або смерть»). На Липецькому (27–29(15–17) червня) і Воронезькому (30 червня–3 липня (18–21 червня) 1879) з'їздах «З. і в.» остаточно розпалася на самостійні організації — «Народну волю» та «Чорний переділ». В Україні аж до вбивства народовольцями імператора Олександра II (13(01) березня 1881) продовжували існувати організації, які називали себе таємним братством «Земля і воля».
Посилання
- Земля і воля [ 10 березня 2022 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — .
Джерела та література
- Волковинський В. М. «Земля і воля» 1876—1879[недоступне посилання з липня 2019] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — .
- Волковинський В.М. «Земля і воля» 1862–1864 [ 20 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : іл. — .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет