У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем див Зайцев Василь Іванович Зайцев нар 12 лютого 1911 19110212 13

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Зайцев.

Василь Іванович Зайцев (нар. 12 лютого 1911(19110212) — 13 квітня 1982) — радянський військовик-танкіст, Герой Радянського Союзу (1945), у роки німецько-радянської війни командир 61-ї гвардійської танкової бригади 10-го гвардійського танкового корпусу (4-а танкова армія, 1-й Український фронт) гвардії підполковник.

Василь Іванович Зайцев

рос. Василий Иванович Зайцев

Народження

12 січня 1911
Тула, Російська імперія

Смерть

13 квітня 1982 (71 рік)
Харків, Українська РСР, СРСР

Поховання

Країна

Приналежність

Освіта

Орлівське бронетанкове училище і Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації

Роки служби

1932–1966

Партія

ВКП(б)

Звання

Генерал-майор

Командування

^d

Війни / битви

Німецько-радянська війна

Нагороди

(№ 6024)


			Медаль «За бойові заслуги»

Іноземні

Зайцев Василь Іванович у Вікісховищі

Біографія

Народився 12 лютого 1911 року в Тулі в сім'ї робітника. Росіянин. Закінчив середню школу, потім працював на заводі.

У 1932 році був призваний в Червону Армію. У 1934 році закінчив бронетанкове училище. Проходив службу в танкових частинах.

У боях німецько-радянської війни з жовтня 1941 року. Був поранений. У березні 1943 року призначений на посаду заступника начальника штабу 197-й Свердловської добровольчої танкової бригади формованого Добровольчого танкового корпусу. У червні бригада була направлена на фронт і була включена в 4-ту танкову армію. У складі бригади брав участь у Курській битві, в наступі на орловському напрямі. Вже восени 1943 року бригада стала 61-б гвардійською. Майор Зайцев брав активну участь у боях за визволення України, в Проскурівсько-Чернівецької операції.

У квітні 1944 року був призначений начальником штабу бригади. На цій посаді керував частинами бригади при звільненні Західної України, Львова та південної Польщі. З січня 1945 року, після загибелі командир бригади гвардії полковника Жукова, і до кінця війни командував 61-ю гвардійською танковою бригадою. Під його командуванням бригада в січні-лютому 1945 року форсувала річку Одер, забезпечила утримання плацдарму, знищила ворожий гарнізон міста Штейнау (Шцинава, Польща). Гвардії підполковник 3айцев увесь час перебував у бойових порядках, вміло керував боєм. За період з 13 січня по 1 лютого 1945 року бригада знищила сотні гітлерівців, підбила 47 танків, придушила до 60 артилерійських батарей і спалила сотні авто- і бронемашин.

6 квітня 1945 року за зразкове виконання завдань командування і проявлені мужність і героїзм у боях з німецько-фашистськими загарбниками гвардії підполковнику Зайцеву Василю Івановичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 6024).

День Перемоги зустрів у столиці Чехословаччини місті Празі. Після війни залишився в армії.

У 1951 році закінчив Військову академію Генштабу, командував дивізією, в 1956—1966 роках керував Харківським танковим училищем.

З 1966 року генерал-майор танкових військ В. І.3айцев у запасі. Жив у Харкові. Помер 13 квітня 1982. Похований на кладовищі № 2 у Харкові.

Вшанування пам'яті

У 2013 році в Харкові на будинку, в якому жив В. І. Зайцев, встановлено присвячена йому меморіальна дошка.

Посилання

Зайцев Василь Іванович (1911–1982). // Сайт «Герои страны» (рос.).
(рос.)

Література

Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь в 2 томах. Том1: — Москва: Воениздат, 1987. — сторінка 524