Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Енріко де Нікола італ Enrico De Nicola 9 листопада 1877 Неаполь 1 жовтня 1959 Торре дель Греко італійський юрист журналі

Енріко де Нікола

Енріко де Нікола

Енріко де Нікола (італ. Enrico De Nicola; 9 листопада 1877, Неаполь — 1 жовтня 1959, Торре-дель-Греко) — італійський юрист, журналіст, політик, перший президент Італійської Республіки в 1948 році.

Енріко де Нікола
Enrico De Nicola
італ. Enrico De Nicola
image
Енріко де Нікола
Enrico De Nicola
1-й Президент Італійської республіки
1 січня 1948 — 11 травня 1948
Попередникпосада заснована; він сам як голова тимчасового уряду; Беніто Муссоліні як дуче; Наполеон Бонапарт як президент Італії у 1802—1805
НаступникЛуїджі Ейнауді
Народився9 листопада 1877(1877-11-09)[1][2][3]
Неаполь, Італія[4]
Помер1 жовтня 1959(1959-10-01)[1][2][…] (81 рік)
Торре-дель-Греко, Провінція Неаполь, Кампанія, Італія
Похованийd
Відомий якполітик, адвокат, суддя, журналіст
Громадянствоimage Італія
Національністьіталієць
Alma materНеапольський університет імені Федеріко II (1896) і d
Політична партіяІталійська ліберальна партія
Релігіякатолицтво
Нагороди
image
Кавалер Великого Хреста ордена За заслуги перед ФРН
image
Кавалер Великого Хреста ордена Святих Маврикія й Лазаря
image
Командор ордена Святих Маврикія й Лазаря
image
Кавалер ордена Корони Італії
image
Офіцер ордена Корони Італії
image
Командор ордена Корони Італії
image
image Роботи у Вікіджерелах
image Висловлювання у Вікіцитатах
image Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Енріко де Нікола народився в Неаполі і отримав популярність як успішний адвокат.

В 1896 році закінчив Неаполітанський університет з дипломом юриста.

Працював репортером і головним редактором «Don Marzio» у Неаполі, обирався головою Ради Колегії адвокатів Неаполя.

З 1907 року — муніципальний радник Неаполя.

Вперше був обраний депутатом Палати депутатів Італійського Королівства в 1909 році. В 1913, 1919 і 1921 роках переобирався депутатом.

З 27 листопада 1913 по 19 березня 1914 рік — державний унтерсекретар Міністерства колоній.

З 19 січня по 23 червня 1919 рік — державний унтерсекретар Міністерства фінансів.

З 26 червня 1920 року по 7 квітня 1921 рік і з 11 червня 1921 року по 25 січня 1932 рік — Голова Палати депутатів Італійського Королівства.

Після приходу до влади фашистів припинив політичну діяльність. Король Віктор Емануїл III призначив його сенатором в 1929 році. Однак Енріко де Нікола ніколи не брав участі в роботі Сенату. З 27 грудня 1929 року по 19 січня 1934 рік — член Комісії у справах Верховного Суду, а з 17 квітня 1939 року по 28 січня 1940 рік — член Комісії з внутрішніх справ і юстиції.

В 1943 році, після повалення фашистського режиму, стає одним з найвпливовіших посередників у процесі передачі влади синові короля принцу Умберто.

Після проголошення республіки 1946 року Конституційна Асамблея обрала його тимчасовим главою держави. У першому колі голосування 28 червня 1946 року де Нікола набрав 80 % голосів.

З 28 червня 1946 року по 31 грудня 1947 рік — тимчасовий глава держави.

25 червня 1947 року подав у відставку, посилаючись на поганий стан здоров'я. Однак Конституційна асамблея переобрала його тимчасовим главою держави на наступний же день.

З 1 січня 1948 року, після набуття чинності Конституції Італії, займана де Ніколою посада стала офіційно називатися «Президент Італійської Республіки». Згодом він відкинув пропозицію балотуватися на посаду президента на наступних виборах, які проходили в травні 1948 року.

З 11 травня 1948 року — довічний сенатор (як перший президент держави).

З 28 квітня 1951 року по 24 червня 1952 рік — голова Сенату Італійської Республіки.

З 15 грудня 1955 року по 26 березня 1957 рік — суддя Конституційного суду Італії, а з 23 січня 1956 по 26 березня 1957 року — голова цього суду.

Помер 1 жовтня 1959 року в Торре-дель-Греко.

Нагороди

Примітки

  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
  2. Proleksis enciklopedija, Opća i nacionalna enciklopedija — 2009.
    d:Track:Q3407324
  3. Munzinger Personen
    d:Track:Q107343683
  4. OPAC SBN
    d:Track:Q105086090
  5. Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedija — LZMK, 1999. — 9272 с.
    d:Track:Q1264934d:Track:Q429032d:Track:Q18446d:Track:Q1789619
  6. [1] [ 21 червня 2017 у Wayback Machine.] (італ.)

Посилання

  • Біографія на сайті Сенату Італії [ 10 лютого 2013 у Wayback Machine.] (італ.)
  • Біографія на сайті президента Італійської Республіки [ 22 січня 2013 у Wayback Machine.] (італ.)

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Enriko de Nikola ital Enrico De Nicola 9 listopada 1877 Neapol 1 zhovtnya 1959 Torre del Greko italijskij yurist zhurnalist politik pershij prezident Italijskoyi Respubliki v 1948 roci Enriko de Nikola Enrico De Nicolaital Enrico De NicolaEnriko de Nikola Enrico De Nicola1 j Prezident Italijskoyi respubliki1 sichnya 1948 11 travnya 1948Poperednikposada zasnovana vin sam yak golova timchasovogo uryadu Benito Mussolini yak duche Napoleon Bonapart yak prezident Italiyi u 1802 1805NastupnikLuyidzhi EjnaudiNarodivsya9 listopada 1877 1877 11 09 1 2 3 Neapol Italiya 4 Pomer1 zhovtnya 1959 1959 10 01 1 2 81 rik Torre del Greko Provinciya Neapol Kampaniya ItaliyaPohovanijdVidomij yakpolitik advokat suddya zhurnalistGromadyanstvo ItaliyaNacionalnistitaliyecAlma materNeapolskij universitet imeni Federiko II 1896 i dPolitichna partiyaItalijska liberalna partiyaReligiyakatolictvoNagorodiKavaler Velikogo Hresta ordena Za zaslugi pered FRN Kavaler Velikogo Hresta ordena Svyatih Mavrikiya j Lazarya Komandor ordena Svyatih Mavrikiya j Lazarya Kavaler ordena Koroni Italiyi Oficer ordena Koroni Italiyi Komandor ordena Koroni Italiyi Roboti u Vikidzherelah Vislovlyuvannya u Vikicitatah Mediafajli u VikishovishiBiografiyaEnriko de Nikola narodivsya v Neapoli i otrimav populyarnist yak uspishnij advokat V 1896 roci zakinchiv Neapolitanskij universitet z diplomom yurista Pracyuvav reporterom i golovnim redaktorom Don Marzio u Neapoli obiravsya golovoyu Radi Kolegiyi advokativ Neapolya Z 1907 roku municipalnij radnik Neapolya Vpershe buv obranij deputatom Palati deputativ Italijskogo Korolivstva v 1909 roci V 1913 1919 i 1921 rokah pereobiravsya deputatom Z 27 listopada 1913 po 19 bereznya 1914 rik derzhavnij untersekretar Ministerstva kolonij Z 19 sichnya po 23 chervnya 1919 rik derzhavnij untersekretar Ministerstva finansiv Z 26 chervnya 1920 roku po 7 kvitnya 1921 rik i z 11 chervnya 1921 roku po 25 sichnya 1932 rik Golova Palati deputativ Italijskogo Korolivstva Pislya prihodu do vladi fashistiv pripiniv politichnu diyalnist Korol Viktor Emanuyil III priznachiv jogo senatorom v 1929 roci Odnak Enriko de Nikola nikoli ne brav uchasti v roboti Senatu Z 27 grudnya 1929 roku po 19 sichnya 1934 rik chlen Komisiyi u spravah Verhovnogo Sudu a z 17 kvitnya 1939 roku po 28 sichnya 1940 rik chlen Komisiyi z vnutrishnih sprav i yusticiyi V 1943 roci pislya povalennya fashistskogo rezhimu staye odnim z najvplivovishih poserednikiv u procesi peredachi vladi sinovi korolya princu Umberto Pislya progoloshennya respubliki 1946 roku Konstitucijna Asambleya obrala jogo timchasovim glavoyu derzhavi U pershomu koli golosuvannya 28 chervnya 1946 roku de Nikola nabrav 80 golosiv Z 28 chervnya 1946 roku po 31 grudnya 1947 rik timchasovij glava derzhavi 25 chervnya 1947 roku podav u vidstavku posilayuchis na poganij stan zdorov ya Odnak Konstitucijna asambleya pereobrala jogo timchasovim glavoyu derzhavi na nastupnij zhe den Z 1 sichnya 1948 roku pislya nabuttya chinnosti Konstituciyi Italiyi zajmana de Nikoloyu posada stala oficijno nazivatisya Prezident Italijskoyi Respubliki Zgodom vin vidkinuv propoziciyu balotuvatisya na posadu prezidenta na nastupnih viborah yaki prohodili v travni 1948 roku Z 11 travnya 1948 roku dovichnij senator yak pershij prezident derzhavi Z 28 kvitnya 1951 roku po 24 chervnya 1952 rik golova Senatu Italijskoyi Respubliki Z 15 grudnya 1955 roku po 26 bereznya 1957 rik suddya Konstitucijnogo sudu Italiyi a z 23 sichnya 1956 po 26 bereznya 1957 roku golova cogo sudu Pomer 1 zhovtnya 1959 roku v Torre del Greko NagorodiVelikij hrest na lancyuzi ordena Za zaslugi pered Italijskoyu Respublikoyu 5 chervnya 1956 roku Velikij hrest ordena Svyatih Mavrikiya ta Lazarya 9 kvitnya 1922 roku Komandor ordena Svyatih Mavrikiya i Lazarya 18 sichnya 1914 roku Komandor ordena Koroni Italiyi 10 veresnya 1912 roku Oficer ordena Koroni Italiyi 28 lipnya 1911 roku Kavaler ordena Koroni Italiyi 17 bereznya 1907 roku PrimitkiBibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Proleksis enciklopedija Opca i nacionalna enciklopedija 2009 d Track Q3407324 Munzinger Personen d Track Q107343683 OPAC SBN d Track Q105086090 Brozovic D Ladan T Hrvatska enciklopedija LZMK 1999 9272 s d Track Q1264934d Track Q429032d Track Q18446d Track Q1789619 1 21 chervnya 2017 u Wayback Machine ital PosilannyaBiografiya na sajti Senatu Italiyi 10 lyutogo 2013 u Wayback Machine ital Biografiya na sajti prezidenta Italijskoyi Respubliki 22 sichnya 2013 u Wayback Machine ital

Дата публікації:
Топ