Мармуро вий папі р ебру різновид живопису характерний для країн Сходу продуктом якого є малюнок створений на воді або сп

Мармуро́вий папі́р, ебру — різновид живопису, характерний для країн Сходу, продуктом якого є малюнок, створений на воді (або спеціальному розчині), і згодом обережно перенесений на папір чи іншу поверхню. Впродовж століть цей метод використовувався як основа для створення каліграфії, оздоблення приміщень, прикрашення обкладинок книжок тощо.

Ебру

Продукція	^d

Французька книга з обкладинкою з мармурового паперу. Датовано близько 1825 року.

Історія

Вважається, що ебру з'явився в 15 столітті у регіоні Центральної Азії, столицею якої було місто Герат (теперішня територія Афганістану), у період правління ісламської династії Тімурідів. Інші джерела свідчать про те, що це мистецтво з'являється у пізніший період, під час правління династії у містах Самарканд та Бухара, що на території теперішнього Узбекистану.

Не існує прямих доказів щодо приналежності ебру до більш ранніх мистецтв Китаю та Японії. Цей метод перенесення малюнку в ісламському світі став відомий як كاغذ ابرى kâghaz-e abrî чи просто ابرى abrî. З фарсі перекладається як «малюнок у хмарах». Однак турецькі науковці притримуються думки, що сама назва abreh ابره має османське походження і означає «кольоровий». На сьогодні це мистецтво є досить відомим як в Ірані, де його називають ابرو باد abrû-bâd (перекл. «хмари та вітер»), так і в Туреччині - ebru.

Мистецтво розвинулося в імперії Сефевідів у Персії, Османській імперії і в Декканському султанаті в Індії. У кожному випадку використовувалися особливі методи приготування основи (розчину), на якому відображався малюнок до його перенесення на папір. Розчин мав рослинне походження.

У Туреччині

У Туреччині мистецтво, відоме як ebru, є досить популярним і у наші дні. Використання цього терміну датується 19 століттям. Найпершим зразком ебру періоду Османської імперії є копія Hâlnâmah حالنامه , виконана поетом Аріфі, відомим як Гуй-і Чевган. Текст був закінчений у 1540 році. Також одним із перших османських представників цього мистецтва був Тертіб-і Рісале-і Ебрі (ترطيبِ رسالهِ ابری). Іншим відомим живописцем 18 століття був Хатіп Мехмед Ефенді (помер у 1773 р.), котрий започатковує традицію зображення флори, характерну і сучасним турецьким малюнкам-ебру.

Саме османське ебру датується серединою 19 століття і пов'язане з кількома майстрами живопису суфійського ордену Накшбанді, який знаходився в текке Озбеклер в Султантепе, біля Юскюдару. Засновником вважається Садик Ефенді (помер у 1846 році). Він вчився мистецтву у Бухарі і навчив йому своїх синів — Єдему та Саліху. За часів популяризації мистецтва Єдем у приміщенні текке почав виготовляти декоративний папір для забезпечення потреб друкарського виробництва у Стамбулі, що тільки розпочинало своє існування.

Першим учнем Єдема Ефенді був Неджмеддін Окйай (1885—1976). Він був першим викладачем ебру в Академії Образотворчого Мистецтва у Стамбулі. Він поєднував флорові зображення з традиційною каліграфією. Його учнем був Мустафа Дюзгюнман (1920 — 1990), вчитель багатьох відомих майстрів ебру у Туреччині сьогодення. Особливістю його робіт було зображення ромашки, що відображає його флоральне наслідування вчителя.

Форзац французької книги, близько 1735 року.
Французька книга з обкладинкою з мармурового паперу. Датовано близько 1825 року.
Мармуровий папір з обкладинки англійської книги, близько 1830 року.
Мармуровий папір з обкладинки англійської книги, близько 1830 року.
Мармуровий папір з обкладинки англійської книги, близько 1830 року.
Мармуровий папір з обкладинки німецької книги, близько 1830 року.
Зразок комбінованого мармурового паперу з першого форзацу обкладинки книжки Джозефа Кундала Партнер з ігор: Приємний компаньйон для вільного часу, видавництво Barclay 1847 рік.
Комбінована мармуровий папір для першого форзацу обкладинки книги Марії Хак Східні фрагменти. Надруковано у Лондоні, 1828 рік.

Література

Chambers, Ann (1991). Suminagashi: The Japanese Art of Marbling. Thames & Hudson. ISBN .
Grunebaum, Gabriele (2003). How to Marbleize Paper. Dover. ISBN .
Miura, Einen (1991). The Art of Marbled Paper: Marbled Patterns and How to Make Them. Kodansha International. ISBN .
Narita, Kiyofusa (1954). Japanese Paper-making. Hokuseido Press.
Porter, Yves (1994). Painters, Paintings, and Books: An Essay on Indo-Persian Technical Literature, 12–19th Centuries. Manohar: Centre for Human Sciences. ISBN .
Tsien, Tsuen-hsuin (1985). Paper and Printing. Science and Civilization v. 5. Chemistry and chemical technology: pt. 1. Harvard University Press. ISBN .
Wolfe, Richard J. (1990). Marbled Paper: Its History, Techniques, and Patterns: With Special Reference to the Relationship of Marbling to Bookbinding in Europe and the Western World. University of Pennsylvania Press. ISBN .
Su, Yijian (2008). Wen Fang Si Pu. Shi dai wen yi chu ban she. ISBN .

Посилання

Digital collection of the Washington University Libraries with many high-resolution images of paper marbling [ 16 серпня 2011 у Wayback Machine.]
The International Marbling Network [ 14 вересня 2019 у Wayback Machine.]
Article about marbled paper by Joel Silver from Fine Books magazine, Nov./Dec. 2005 issue [ 31 грудня 2019 у Wayback Machine.]
About suminagashi and other marbling techniques [ 4 серпня 2019 у Wayback Machine.]
A collection of information on Ebru [ 31 серпня 2017 у Wayback Machine.]
by Cetin Koc.
Вінницький майстер малює картини на воді. Відео. 5 канал. [ 30 травня 2022 у Wayback Machine.]