Миха йло Оле гович Д я ков рос Дьяков Михаил Олегович нар 17 червня 1968 19680617 с Плеханово Грязінський район Липецька

Миха́йло Оле́гович Д'я́ков (рос. Дьяков Михаил Олегович, нар. 17 червня 1968(19680617), с. Плеханово, Грязінський район, Липецька область, РРФСР — 14 червня 2014, м. Луганськ, Україна) — український військовий льотчик, пілот 2-го класу, гвардії майор Повітряних Сил Збройних Сил України.

Михайло Олегович Д'яков

Майор

Загальна інформація

Народження

17 червня 1968
Плеханово, Липецька область, РРФСР

Смерть

14 червня 2014 (45 років)
Луганськ (аеропорт), Україна
(загинув у збитому терористами літаку)

Національність

росіянин

Alma Mater

Качинське ВВАУЛ

Військова служба

Роки служби

1990—2014

Приналежність

Військово-транспортна авіація

Формування

25 БрТрА

Війни / битви

Війна на сході України

Бої за Луганський аеропорт
- Збиття Іл-76 у Луганську

Нагороди та відзнаки

	Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)	Медаль «За сумлінну службу» I ст. (Міністерство оборони України)
Нагрудний знак «За досягнення у військовій службі» II ступеня	Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»

Зовнішні відеофайли
	Д/ф "49" на YouTube // UA:Перший, 17 травня 2017

Життєпис

Михайло Д'яков народився 17 червня 1968 року в російському селі Плеханові Грязінського району Липецької області. Батько — льотчик, мати — викладач музики. 1985 року закінчив середню школу № 23 міста Мелітополь Запорізької області. Під час шкільного навчання ставав переможцем олімпіад з математики, брав участь у міських змаганнях з легкої атлетики, футболу.

1990 року закінчив Качинське вище військове авіаційне училище льотчиків у м. Волгоград.

Військова кар'єра

12.1990—02.1993 — льотчик-інструктор учбового авіаційного полку.
02.1993—09.2003 — помічник командира корабля військово-транспортного авіаційного полку, м. Мелітополь.
09.2003—10.2004 — командир корабля авіаційного загону авіаційної ескадрильї 25-ї авіаційної бригади транспортної авіації, м. Мелітополь.
10.2004—10.2005 — командир авіаційного загону авіаційної ескадрильї 25-ї авіаційної бригади транспортної авіації.
10.2005—02.2008 — начальник повітряно-вогневої і тактичної підготовки 25-ї авіаційної бригади транспортної авіації.

З лютого 2008 — начальник повітряно-вогневої і тактичної підготовки 25-ї бригади транспортної авіації Повітряних Сил ЗС України, в/ч А3840, м. Мелітополь. Пілот 2-го класу.

З початком російської збройної агресії проти України з березня 2014 року літав у Луганський та Донецький аеропорти, помічник командира екіпажу літака Іл-76МД.

Обставини загибелі

14 червня 2014 екіпаж військово-транспортного літака Іл-76МД (бортовий номер 76777) Повітряних Сил ЗС України, під керівництвом командира літака підполковника Олександра Бєлого, виконував бойовий політ в Луганський аеропорт. На борту літака перебували 9 членів екіпажу та 40 військовослужбовців дніпропетровської 25-ї окремої повітряно-десантної бригади, які летіли на ротацію. На борту також були військова техніка, спорядження та продовольство.

Близько 01:00, під час заходу на посадку на аеродром міста Луганськ, на висоті 700 метрів, борт 76777 був підбитий російськими терористами з переносного зенітно-ракетного комплексу «Ігла». В результаті терористичного акту літак вибухнув у повітрі і врізався у землю поблизу території аеропорту. 49 військовослужбовців, — весь екіпаж літака та особовий склад десанту, — загинули.

У той день до Луганського аеропорту вилетіли три літаки Іл-76МД. Перший літак (бортовий номер 76683) під командуванням полковника Дмитра Мимрикова сів о 0:40. За 10 хвилин збили другий літак (бортовий номер 76777). Третій отримав наказ повертатися.

	Там все було дуже грамотно по-військовому сплановано. Там без Росії не обійшлось. Вогонь вівся з усіх сторін. Це було не на рівні ненавчених бойовиків. Обстріл літака вівся дуже грамотно. Спочатку підсвічували трасером, а потім били. Із ПЗРК неможливо було збити літак, навіть якби боєприпас потрапив у двигун, то літак все рівно не загинув би. Стріляли з «Шилки».
— Полковник Дмитро Мимриков.

Пройшло 42 доби, перш ніж льотчиків поховали: українські військові збирали рештки тіл загиблих, влада домовлялася з терористами про коридор для евакуації, в Дніпрі проводились експертизи ДНК для ідентифікації. 25 липня з дев'ятьма членами екіпажу літака Іл-76 прощались у Мелітополі, їх поховали разом в одній могилі на Новому кладовищі міста.

Залишились батько та брат.

Нагороди

Орден Богдана Хмельницького III ст. (20 червня 2014, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу.
Нагрудний знак «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).
Відомчі заохочувальні відзнаки Міністерства оборони України — медалі «15 років Збройним Силам України», «За сумлінну службу» I ст.
Почесний нагрудний знак начальника Генерального штабу — Головнокомандувача Збройних Сил України («За досягнення у військовій службі») II ст.

Вшанування пам'яті

6 травня 2015 року в місті Мелітополь на фасаді будівлі спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 23 (вулиця Гетьмана Сагайдачного, 262) встановлено меморіальну дошку на честь випускника школи Михайла Д'якова.

12 червня 2015 року в місті Мелітополь на території військової частини А3840 було відкрито меморіал екіпажу літака Іл-76МД (бортовий номер 76777), який загинув 14 червня 2014 року в аеропорту міста Луганськ.

Примітки

. Архів оригіналу за 14 червня 2014. Процитовано 31 липня 2017.
. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
«Якщо на світі є пекло, то це було воно…» // «TV-News», 22 червня 2016
. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
Указ Президента України від 20 червня 2014 року № 543/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
Світлина на сторінці СПИСОК жителів області, які загинули за незалежність, державний суверенітет та територіальну цілісність України [ 31 липня 2017 у Wayback Machine.] // Більмацька районна державна адміністрація, Запорізька область, Україна
В пам'ять про мелітопольських льотчиків відкрили меморіальні дошки // «Наше місто Мелітополь», 6 травня 2015 [ 31 липня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.

Див. також

Збиття Іл-76 у Луганську.

Джерела

Біографічні дані М. О. Д'якова на сайті «Книга пам'яті» [ 29 листопада 2014 у Wayback Machine.].
Біографія М. О. Д'якова на сайті «Український меморіал» [ 2 жовтня 2016 у Wayback Machine.].
Вічна пам'ять Героям! [ 31 липня 2017 у Wayback Machine.] // Сайт Мелітопольської міської ради.
Льотчики збитого Іл-76 вірили, що три сімки в бортовому номері — на щастя [ 31 липня 2017 у Wayback Machine.](рос.) // «Факти», 20 червня 2014.
Життя за Україну: нехай гинуть наші вороги!Архів з оригіналу[Архівовано 9 вересня 2014 у Archive.is] // «Запорізька правда», 4 вересня 2014.
// «Вечірній Кам'янець» за матеріалами «Вчасно» [ 2 серпня 2017 у Wayback Machine.], 14 червня 2017.

[1] . Архів оригіналу за 14 червня 2014. Процитовано 31 липня 2017.

[2] . Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.

[3] «Якщо на світі є пекло, то це було воно…» // «TV-News», 22 червня 2016

[4] . Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.

[5] Указ Президента України від 20 червня 2014 року № 543/2014 «Про відзначення державними нагородами України»

[6] Світлина на сторінці СПИСОК жителів області, які загинули за незалежність, державний суверенітет та територіальну цілісність України [ 31 липня 2017 у Wayback Machine.] // Більмацька районна державна адміністрація, Запорізька область, Україна

[7] В пам'ять про мелітопольських льотчиків відкрили меморіальні дошки // «Наше місто Мелітополь», 6 травня 2015 [ 31 липня 2017 у Wayback Machine.](рос.)

[8] . Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.

[9] . Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.