Дофіне

Дофіне́ (фр. Dauphiné) — історична область на південному сході Франції; департаменти Ізер, Дром, Верхні Альпи. Площа близько 20 тисяч км². Головне місто — Гренобль.

Дофіне
Прапор	Герб
Дата створення / заснування	1349
Країна	Франція
Столиця	Гренобль
Місце розташування	Окситанія
Територія перекривається з	Дром, Ізер і Верхні Альпи
Історичний період	середньовіччя
Час/дата припинення існування	1790
Площа	19 931 км²
Дофіне у Вікісховищі

Координати: 45°23′00″ пн. ш. 5°44′00″ сх. д. / 45.38333333336077402009323123° пн. ш. 5.73333333336107742184140079° сх. д. / 45.38333333336077402009323123; 5.73333333336107742184140079

Географія

Дофіне зрошується двома притоками Рони — річками Дром та Дюранс. У східній частині (Верхнє Дофіне) розташовані Котські Альпи. Тут знаходиться багата на глетчери гора Пельву висотою 4103 м. Дофіне належить до наймальовничіших місцевостей Франції. Основне виробництво — сільськогосподарська продукція (зернові, вино, масло, сіно, коноплі, шовковиця, шовк.

Історія

З часів Юлія Цезаря територія майбутнього Дофіне, на той час населена кельтським племенем аллоброгів, перебувала під владою Риму в складі провінції Нарбонська Галлія. Після розвалу Західної Римської імперії територія складала південну частину Бургундського королівства, разом з яким увійшло до складу Франкської держави. З 880 року Дофіне належало Арелатському королівству. З 1032 року й до середини XIV століття — у складі Священної Римської імперії. Середньовічне Дофіне було своєрідним буфером між Французьким королівством та Савойським герцогством.

Графи д'Альбон, що мали посаду сенешаля Арелатськї держави, носили титул дофінів (можливо, від зображення дельфіна на їхньому гербі) й дали назву цьому краю. Перша династія дофінів згасла в кінці XII століття. Спадкоємиця роду, Беатриса, одружилася з герцогом Бургундським, а її син Гіг VI Андре (пом. 1237), став засновником другої, Бургундської династії дофінів. Останньою спадкоємицею цієї династії була (пом. 1293), сестра Гіга VII (пом. 1282). Анна була одружена з Юмбером I де Ла Тур-дю-Пін (пом. 1307), їхній син, Жан II (пом. 1319), заснував третю династію дофінів. Останнім представником її був Юмбер II (пом. 1355)

У 1349 році значні борги та смерть єдиного сина та спадкоємця, підштовхнули Юмбера II до продажу Дофіне королю Франції Філіпу VI згідно з умовами договору, укладеного його протонотарієм Амбларом де Бомоном. Головною умовою продажу було те, що спадкоємець престолу Франції буде носити титул дофін, що і дотримувалось з того часу аж до Французької революції. Першим дофіном Франції став онук Філіпа, майбутній король Карл VI , що отримав титул «дофін» при народжені. Титул також надавав дофіну формальну владу над Дофіне як апанаж і Карл V провів дев'ять місяців на своїй новій території.

Угода Юмбера також передбачала, що Дофіне буде звільнений від багатьох податків (наприклад, габель); це положення було предметом багатьох подальших парламентських дебатів на регіональному рівні, оскільки місцеві лідери намагалися захистити цю регіональну автономію та привілей від нападів з боку Французької держави.

Всупереч угоді, за якою Дофіне приєдналося до Франції, воно поступово втратило більшість своїх привілеїв та повністю злилося з Францією. Титул дофіна став носити старший син короля.

Примітки

1. (фр.). Paris: France pittoresque. Архів оригіналу за 12 червня 2015.

Література

• Pfeiffer, Thomas, Le Brûleur de loups, Lyon, Bellier, 2004.
• Félix Vernay, Petite Histoire du Dauphiné, 1933.

Посилання

• Дофіне // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Le Dauphiné et les départements qui en résultèrent [ 21 грудня 2014 у Wayback Machine.]