Даніель Кон-Бендіт

Даніель Кон-Бендіт (нім. Daniel Cohn-Bendit, нар. 4 квітня 1945, Монтобан, Франція) — європейський політик, один з лідерів травневих заворушень у Франції 1968 року, пізніше — активний діяч та французької зелених партій. Депутат Європейського парламенту з 1994 року.

Даніель Кон-Бендіт нім. Daniel Cohn-Bendit івр. דניאל כהן-בנדיט‎
нім. Daniel Cohn-Bendit^[1] фр. Daniel Cohn-Bendit
Даніель Кон-Бендіт нім. Daniel Cohn-Bendit івр. דניאל כהן-בנדיט‎ Даніель Кон-Бендіт у 2010 році
Депутат Європейського парламенту
Нині на посаді
На посаді з	1994
Народився	4 квітня 1945(1945-04-04) (79 років) Монтобан, Франція
Відомий як	політик, журналіст, телеведучий, педагог, захисник довкілля
Місце роботи	^d, 3sat і ^d
Країна	Німеччина^[1] і Франція^[2]^[1]
Alma mater	Університет Париж X Нантер і ^d (1958)
Політична партія	Зелені (Франція)
Батько	^d
У шлюбі з	^d
Нагороди	Премія Ганни Арендт (2001) ^d (2002) ^d (2013) ^d (2009) ^d (2014) ^d (2009) ^d (1977)
cohn-bendit.eu/de
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився 4 квітня 1945 року у французькому місті Монтобан в родині німецьких євреїв, які приїхали до Франції, тікаючи від нацизму. У 1958 році переїхав до Німеччини, де його батько працював юристом.

1966 року Даніель Кон-Бендіт повернувся до Франції і поступив до Університету Париж X Нантер на факультет соціальних наук, де керівником був відомий іспанський соціолог (Мануель Кастельс). У 1967-1968 роках стає популярним серед студентів завдяки своїй неординарній поведінці і захопленню анархізмом. Чутки про виключення Кон-Бендіта з університету призвели до заворушень у студентському середовищі, через що рішення про його виключення було скасовано.

Під час травневих заворушень у Франції 1968 року проти уряду Шарля де Голля Даніель Кон-Бендіт був одним з лідерів заворушень.

У 1970-х роках, коли соціальні протести в Західній Європі пішли на спад, став редактором журналу «Pflasterstrand», що належав анархістській організації «Sponti-Szene» у Франкфурті-на-Майні. Там він бере участь в екологічних акціях, зокрема в акціях проти ядерної енергії та розширення франкфуртського аеропорту. Коли організація «Sponti-Szene» офіційно прийняла ідею парламентської демократії, Кон-Бендіт вступив до німецької зеленої партії — .

1988 року надрукував книгу французькою мовою «Nous l’avons tant aimée, la révolution» (укр. Ми так її любили, Революцію), сповнену ностальгією за контркультурою 1968 року. У цьому ж році він також анонсував зміну своїх політичних поглядів у бік центризму.

У 1989 році він став віце-мером Франкфурта-на-Майні і відповідальним за міжкультурні зв'язки. Також розробив гуманнішу міську політику щодо наркозалежних.

У 1994 році Даніель Кон-Бендіт був вибраний до Європейського парламенту від , хоча й займав восьме місце у виборчому списку через свою позицію до Боснії і Герцеговини, бо, на відміну від своїх колег по партії, підтримав міжнародне вторгнення до неї.

На наступних виборах до Європейського парламенту в 1999 році він вертається у французьку політику як лідер французької партії зелених. У результаті партія набрала 9,72 % голосів виборців.

2002 року він стає президентом парламентської групи зелених разом з (Монікою Фрассоні). 2009 року був переобраний до Європарламенту саме від французької партії зелених.

Під час виборів до Європарламенту 2014 року Кон-Бендіт залишив активну політику. Причиною не в останню чергу були стан здоров'я. Однак він продовжить «демонстрації та голосування».

Кон-Бендіт написав численні політичні есе та книги та веде різноманітні телевізійні програми. Він живе у Франкфурті-на-Майні та з 1997 року одружений на своїй давній партнерці Інгрід Апель. Він має від неї сина і разом з ним виховав сина Інгрід Ніко Апеля.

Підтримка України

У 2018 приєднався до звернення світових діячів культури із закликом звільнити засудженого в Росії українського режисера Олега Сенцова.

Примітки

1. Bibliothèque nationale de France Record #11897212s // BnF catalogue général — Paris: BnF.
   d:Track:Q90d:Track:Q193563d:Track:Q15222191
2. Le Monde / J. Fenoglio — Paris: Société éditrice du Monde, 1944. — ISSN 0395-2037; 1284-1250; 2262-4694
   d:Track:Q17154220d:Track:Q67146272d:Track:Q90d:Track:Q12461
3. (Die Zeit): Cohn-Bendit zieht sich 2014 aus Politik zurück.(нім.) 13.02.2013
4. Понад 3500 світових діячів культури підписалися на підтримку Сенцова [ 2 липня 2018 у Wayback Machine.] // Крим Реалії, 05.02.2018

Посилання

• Офіційний сайт Даніеля Кон-Бендіта [ 18 липня 2011 у Wayback Machine.] (нім.)(англ.)(фр.)
• Детальна автобіографія [ 8 липня 2011 у Wayback Machine.] (фр.)
• Профіль Даніеля Кон-Бендіта на сайті Європейського Парламенту [ 26 вересня 2012 у Wayback Machine.]
• (англ.) (фр.) (нім.) (рум.) (пол.)