Дамаський протокол таємний документ переданий 23 травня 1915 року Фейсалу I сину Хусейна бін Алі короля Хіджаза і шаріфа

Дамаський протокол — таємний документ, переданий 23 травня 1915 року Фейсалу I, сину Хусейна бін Алі, короля Хіджаза і шаріфа Мекки, представниками підпільних арабських організацій Аль-Фатат і Аль-Ахд під час його другого візиту до Дамаска в ході проведення місії з консультації з османськими чиновниками в Константинополі. Керівництва таємних спільнот оголошували, що підтримують повстання Хусейна бін Алі проти Османської імперії, у разі його виникнення. У протоколі була викладена низка вимог, які вважалося будуть передані британцям, що визначали про створення на Близькому Сході незалежної арабської держави. Аль-Фатат і Аль-Ахд наполягали на тому, що усі землі Османської імперії, які лежать у Західній Азії південніше , мають бути передані арабам для створення власної країни. Пізніше вимоги, викладені у Дамаському протоколі, стали основою у .

Ключові пункти Дамаського протоколу:

визнання Великою Британією незалежності арабських земель, що становлять сучасні Ірак, Сирію, Ліван, Йорданію, Ізраїль, Палестину, Саудівську Аравію, Ємен та інші країни Аравійського півострова;
скасування режиму капітуляції, надання іноземцям виняткових прав;
оборонний союз між британською та арабською державами;
«надання економічних переваг» британцям.

Див. також

Примітки

Виноски

У перекладі Дамаського протоколу від 1938 року визначалися наступні кордони арабської держави:
Північний: лінія Мерсін—Адана, до 37-ї паралелі й далі по лінії —Урфа—Мардін—Мідьят—Джизре— до кордону з Персією;
Східний: поздовж перського кордону на південь до Перської затоки;
Південний: Індійський океан (з виключенням , чий статус мав бути збережений;
Західний: Червоне та Середземне моря на північ до Мерсіна.

Примітки

Література

Fromkin, David (1990). A Peace To End All Peace. Avon Books, New York.
Herzog, Jacob David (1975). A People That Dwells Alone: Speeches and Writings of Yaacov Herzog. Weidenfeld and Nicolson.
Ismael, Tareq Y. (1991). Politics and Government in the Middle East and North Africa. University of Florida Press.
Paris, Timothy J. (2003). Britain, the Hashemites and Arab Rule, 1920—1925: The Sherifian Solution. London: Routledge.

Посилання

Damascus Protocol (1915) [ 8 серпня 2020 у Wayback Machine.]
The McMahon-Hussein Correspondence [ 27 вересня 2020 у Wayback Machine.]
Meet the Elusive Man Responsible for Today's Middle East Mayhem [ 12 листопада 2020 у Wayback Machine.]
Дамасский протокол

[1] У перекладі Дамаського протоколу від 1938 року визначалися наступні кордони арабської держави:
Північний: лінія Мерсін—Адана, до 37-ї паралелі й далі по лінії —Урфа—Мардін—Мідьят—Джизре— до кордону з Персією;
Східний: поздовж перського кордону на південь до Перської затоки;
Південний: Індійський океан (з виключенням , чий статус мав бути збережений;
Західний: Червоне та Середземне моря на північ до Мерсіна.