У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Глибоке Глибоке село в Україні у Бориспільському районі Київської о

50°15′46″ пн. ш. 30°56′24″ сх. д. / 50.26278° пн. ш. 30.94000° сх. д.Координати: 50°15′46″ пн. ш. 30°56′24″ сх. д. / 50.26278° пн. ш. 30.94000° сх. д.

Середня висота
над рівнем моря

108 м

Місцева влада

Адреса ради

08300, Київська обл., Бориспільський р-н, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 72

Карта

Глибоке

Глибоке

Мапа

Глибоке у Вікісховищі

Географія

Село Глибоке, колишній центр сільської ради. Розміщене за 10 км на південь від Борисполя і за 13 км від залізничної станції Бориспіль. Лежить на відкритій місцевості, оточеній з усіх сторін полями.

Історія

Дослідник О. Стороженко відносить Глибоке до сіл, «названий коих указывают на давность их заселення или на внешний вид». Насмілимося припустити, що в назві села відбилися обидва ці чинники. По-перше, поблизу нього виявлено давньоруське городище. По-друге, село розміщене в низовині. Відомо також, що в давнину тут протікала річка Сага, побутують легенди про річку Сагу і серед старожилів села.

Історичні відомості про Глибоке сягають початку XVII ст. У О. І. Барановича читаємо: «Густо заселена в первой половине XVII в. й южная половина Киевского воєводства. Я беру часть его, лежащую к югу й юго-востоку от Києва, которую считают совершенно запустевшей в XVI веке. Начну с территории Левого Днепра. В 1629 году Баришпольская волость — Баришполь, Требухов, Дударков, хутор Старица, Иванков, Глубокое — уплатили за 992 дыма (двора). Площадь волости — около 500 км, жителей — 5952. На 1 км приходится около 12 жителей».

Зустрічаємо назву села і в повідомленнях про події 1630 року. Тоді воно було спалено повстанцями Тараса Федоровича Трясила: «…село Иванков, село Глибоке, село Селище, і Старе Остролуччя спалені»..

З Книг Київського Трибуналу маємо згадку про село за 1630 рік: «встречаем теперь Старицу, Сезанов. Пасечну — на левом берегу Трубежа, южнееза Альтой, Глубокое».

Село на той час належало Софії Данилович, доньці Станіслава Жолкевського. З «Генерального следствія о маетностях Переяславского полка» (1729—1731) дізнаємося, що:

".. село Глубокое, по свидетельству старожилов тамошних, как они запамятают, с давних времен надлежало до ратуши Бориспольской а за гетьмана Самойловича владел им Йван Сулима, а по нем, за Мазепи, Константій Мокіевский а после – сотник Воронковский Івань Берло , а за гетьмана Скоропадского – Гаврило Бурляй, а ... ныне владеет господин генерал Вейсбах, но крепостей не обьявлено".

1729—1731 роки — Глибоке належало до Бориспільської ратуші. 1762 року один з синів Юхима Дарагана Іван успадковує місто Бориспіль, село Глибоке, село Перегуди.

У XVII—XVIII ст. Глибоке належало до Воронківської сотні Переяславського полку, а з встановленням нового територіального устрою на Лівобережній Україні відійшло до Переяславського повіту Київського намісництва.

У 1751 році з'явилась церква Покрова Пресвятої Богородиці.

Село є на мапі 1812 року

За даними 1859 року, у Глибокому — 168 дворів, 1526 жителів. У XIX ст. (відомості за 1868 рік) — відноситься до Рогозівського волосного правління.

Революційні події 1905 року докотилися до Переяславщини. Жителі села Глибокого були серед ініціаторів виступів селян проти свавілля місцевих поміщиків. У результаті на кілька днів було зупинено роботу в економіях поміщиків Трепова, Баталіна, Камінського.

На поч. XX ст. у селі було 283 двори, жителів — 1510.

За даними 1921 року, у Глибокому було 60 підприємств: вітряки, маслобойні, кузні. За переписом 1926 року, тут було 576 дворів, 2536 жителів.

У 1930 році створені колгоспи «Перемога» «ім. Шевченка», «Вільний степ». В 1932—1933 роках виконавцями політики Голодомору з села були вивезені всі зернові і продовольчі фонди колективних господарств та особистих господарств селян, внаслідок чого почався голодомор. Свідками трагедії встановлено 102 прізвища померлих з голоду односельчан.

Два роки Глибоке пробуло під окупацією (з вересня 1941 — до вересня 1943 року). 1943 року в селі розташовувався штаб Воронезького (згодом 1го Українського) фронту, яким командував М. Ф. Ватутін. На будинку, де був штаб, встановлено меморіальну дошку.

50-ті роки — роки відбудови зруйнованого війною господарства. Тоді на базі кількох колгоспів створюється один — ім. Ватутіна. 1963 року на його базі створено колгосп «Глибоцький». 1979 року у Глибокому — 753 двори, 2524 жителі.

Наприкінці XX ст. у селі розміщується садиба КСП «Глибоцьке», середня школа, медпункт, будинок культури, бібліотека. Дворів — 851, жителів — 2312.

Братська могила воїнів Радянської Армії, які загинули в роки Другої світової війни
Пам'ятник воїнам-односельцям, які загинули в роки Другої світової війни

Сьогодення

Економіка села має сільськогосподарсько –промислове направлення. Прилеглі до села землі розпайовані та знаходяться в оренді у сільськогосподарських товариствах. На цих землях вирощуються зернові, зернобобові та овочеві культури. В селі розвивається промислове будівництво, яке надалі має перспективи розширення і зростання. В селі є середня школа І–ІІІ ступенів, дитячий садок на 140 місць, медамбулаторія, будинок культури, бібліотека, дві православні церкви (в с. Глибоке і в с. Городище), кафе та мережа торговельних закладів.

Видатні уродженці

(1921 р.н.) — командир взводу 84-го окремого радіо-батальйону 1-го Українського фронту, надалі — доцент кафедри загальної математики КДУ, 29 років викладав математику на радіо-фізичному, геологічному факультетах. Кавалер бойових і трудових нагород.
Борисенко Микола Іванович (1935—1997) — депутат Верховної Ради УРСР 11-го скликання, міністр статистики України у 1991—1996 роках.
(1965—2015) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни на сході України.
(1922 р.н.) — підполковник у відставці, пройшов війну від Сталінграда до Берліна, має 21 військову нагороду. У відставку пішов з посади начальника ІІ -ї частини Полтавського облвійськкомату.
(1928 р.н.) — З 1952 року працювала лікарем обласної стоматологічної поліклініки. З 1971 р. призначена головним лікарем обласної стоматполіклініки, головним спеціалістом Київського облздороввідділу. З 1977 року — лікар Головного ІV управління Міністерства охорони здоров'я.
(1928 р.н.) — заслужений агроном УРСР, довгі роки очолював місцевий колгосп, а пізніше радгосп. За високі досягнення в праці удостоєний орденів «Леніна», «Знак пошани», «Жовтневої революції», трьох медалей «За трудову доблесть».
Нога Юрій Вікторович (1973—2012) — український поет, прозаїк, перекладач, журналіст, публіцист, громадський діяч у галузі культури

Поезія

Пісня про Глибоке

Слова і музика Голуб Ганни Василівни

Моє село найкраще в світі

Мале дитинство тут пройшло

Давно минули юні літа, Глибоке ж тільки розцвіло

Як не любить ранкові роси, Світанки і в цвіту сади, Ставок, де верби довгокосі, Схилилися аж до води

Де недалеко, у зелен гаї, Берізки, ніби у танку

Зустрілись юні і жадані, Немов красуні на балу.

Яке то щастя для людини, Коли, мов ріднеє дитя, Тебе завжди чека в обійми

Святая рідная земля

Див. також

Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Київська область)

Примітки

Баранович А. И. Население предстепной Украйны в XVI веке // Исторические записки.- М., 1950.- Т. 32.
Стороженко А. В. Очерки Переяславской старини, К., 1990
Батько Арсенія Берла‎‎
Генеральное следствия о маетностях Переяславского полка с. 11^{[недоступне посилання]}
(українська) . Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 11 березня 2022. Процитовано 28 вересня 2021.
. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 28 вересня 2021. Процитовано 28 вересня 2021.
(PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 січня 2021. Процитовано 22 березня 2020.
. Архів оригіналу за 10 липня 2017. Процитовано 12 липня 2017.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Глибоке (Бориспільський район)

Офіційний сайт Глибоцької сільської ради [ 6 лютого 2018 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Баранович А. И. Население предстепной Украйны в XVI веке // Исторические записки.- М., 1950.- Т. 32.

[2] Стороженко А. В. Очерки Переяславской старини, К., 1990

[3] Батько Арсенія Берла‎‎

[4] Генеральное следствия о маетностях Переяславского полка с. 11^{[недоступне посилання]}

[5] (українська) . Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 11 березня 2022. Процитовано 28 вересня 2021.

[6] . www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 28 вересня 2021. Процитовано 28 вересня 2021.

[7] (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 січня 2021. Процитовано 22 березня 2020.

[8] . Архів оригіналу за 10 липня 2017. Процитовано 12 липня 2017.