Гинилевич Ярослав Володимирович

Яросла́в Володи́мирович Гиниле́вич (* 8 квітня 1891, с. Шум'яч, Турківський район, Львівська область — † 14 жовтня 1980, м. Мюнхен, Німеччина) — український громадський і медичний діяч, педагог.

Ярослав Гинилевич
Сотник
Загальна інформація
Народження	8 квітня 1891(1891-04-08) с. Шум'яч, Турківський район, Львівська область
Смерть	14 жовтня 1980(1980-10-14) (89 років) Мюнхен,  Німеччина
Alma Mater	Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
Військова служба
Приналежність	ЗУНР
Вид ЗС	Збройні сили Австро-Угорщини  УГА
Війни / битви	Перша світова війна Українсько-польська війна 1918—1919
Нагороди та відзнаки
Медаль за хоробрість (Австро-Угорщина) Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) Військовий хрест Карла (Австро-Угорщина) «Воєнний хрест» (УНР) Кавалер командорського хреста ордена Святого Сильвестра

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гинилевич.

Життєпис

Народився 8 квітня 1891 в селі Шум'яч (тепер Турківського району, Львівської області).

Його батько, Володимир Гинилевич, служив капеланом в УГА і помер на тиф 1 грудня 1919 в Трикутнику смерті, брати: Гинилевич Степан — командир Торунської станиці Карпатської Січі, в УГА воював і доктор Іван Гинилевич, артилерійський референт, Костянтин — телеграфний референт УГА.

Закінчив Перемиську гімназію, а у 1916 році Львівський медичний університет. В часі навчання був серед у політичному процесі. Приділений санітарним медиком до 41-го Чернівецького піхотного полку на італійському фронті.

В Українській Галицькій Армії

1 листопада 1918 о 2-й ночі зголосився до УГА і разом з четарем Григорієм Трухом роззброював австрійську залогу Львова. Згодом сотник медичної служби, у складі першої швидкої допомоги, що знаходилася в приміщенні Народному Дому при Центральному Військовому Комітеті, який став першим штабом УГА — також були лікарі Кость Танячкевич, Володимир Скоморовський, одна медсестра й четверо стрільців. Під час вуличних боїв за Львів тяжко поранений 4 листопада при виконанні медичної служби.

Після втрати столиці — медик 7-ї Львівської бригади УГА, брав участь у Чортківській офензиві: пережив тиф в Трикутнику смерті.

В квітні 1920 р. після роззброєння і інтернації поляками — табір полонених у Тухолі на Помор'ї.

На цивільній лікарській службі

1921 р. звільнився, вернувся до Львова, працював до 1939 року у клініці Народної лічниці, зібрав 20 000 злотих на будову українського шпиталю.

Був особистим лікарем митрополита Андрея Шептицького та його брата о. Климентія Шептицького. Професор медичного факультету Львівського університету.

В еміграції

В часі Другої світової війни брав участь у національно-визвольному русі, 1944 вимушено подався в еміграцію, оселився у Мюнхені. Президент і засновник української медичної благодійної служби в Німеччині — від 1951 — постійний голова, був деканом фармацевтичного факультету Українського технічно-господарського інституту.

Проводив розтин тіла Степана Бандери.

9 квітня 1964 року Папа Павло VI візначив його титулом Лицаря-командора Ордена св. Сильвестра Папи.

Видані його праці з питань внутрішніх хвороб.

Примітки

1. Acta Apostolicae Sedis, 1965. — P. 205. [ 6 травня 2021 у Wayback Machine.] (італ.)

Джерела

• Прес-центр^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Ганіткевич Ярослав. Історичні етапи найстаршого в Україні Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького [ 12 квітня 2013 у Wayback Machine.]
• Олена САПІГА. Початки організації медичної та санітарної служби УГА.^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Патріот з Дори
• Свобода грудень 1980 [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]