Герман (Патріарх Сербський)

Патріарх Герман (серб. Патријарх Герман, у світі Хра́нислав Джо́рич, серб. Хранислав Ђорић; 7 (19) серпня 1899, , Королівство Сербія — 27 серпня 1991, Белград) — єпископ Сербії, 1958 – 1990 — предстоятель ПЦС з титулом Архієпископ Печський, Митрополит Белградсько-Карловацький, Патріарх Сербії.

Патріарх Герман (Джо́рич) серб. Патриjарх Герман (Ђорић)
45-й Архієпископ Печський, Митрополит Белградсько-Карловацький, Патріарх Сербський
13 вересня 1958 — 30 листопада 1990
Попередник:
Наступник:	Павло
Єпископ Жичський
9 червня 1956 — 13 вересня 1958
Попередник:
Наступник:
Єпископ Будимський
3 липня 1952 — 9 червня 1956
Попередник:
Наступник:
Альма-матер:	Богословський факультет Белградського університету
Діяльність:	православний священник
Ім'я при народженні:	Хранислав Джорич
Народження:	19 серпня 1899(1899-08-19)
Смерть:	27 серпня 1991(1991-08-27) (92 роки) Белград
Похований:	Церква Святого Марка^[d]
Чернецтво:	7 липня 1951
Єп. хіротонія:	15 липня 1951
Автограф:
Герман у Вікісховищі

Життєпис

Народився у сім’ї вчителя, який пізніше став священиком. Навчався у Великій Дренові поблизу Трстеника і в місті Крушеваць, у семінаріях Белграда та Сремських Карловців. Закінчив у 1921. Вивчав право у Сорбоні, потім вступив на богословський факультет Белградського університету, який закінчив у 1942.

1924 – рукопокладений в диякона при катедральному соборі Жичі, назначений службовцем церковного суду.

1925 – 1927 викладав Закон божий в гімназії міста Чачак.

1927 — священник на приході в Міоковці.

1931 – переведений в м. Врнячка-Баня настоятелем храму та архієрейським намісником, при храмі заснував щомісячний часопис «Преглед» та річний календар «Светі Лазар».

1938 – став вдівцем, переїхав до Белграда, де призначений референтом Священного Синоду.

7 липня 1951 пострижений у чернецтво в (монастирі Студениця). 12 липня зведений в сан архімандрита.

1951 – обраний головним секретарем в сані єпископа з титулом Моравичський.

15 липня – хіротонія.

3 липня 1952 обраний єпископом Будимським, але через перешкоди із угорською владою не зміг зайняти катедру.

1955—1956 адміністратор Будимлянсько-Полимської єпархії.

9 червня 1956 — єпископ Жичський, відновив більше 40 храмів і заснував монастир Йоване.

1956—1957 – адміністратор Рашсько-Призренської єпархії.

Був редактором головного органу Сербської православної церкви – журналу «Гласник».

13 вересня 1958 обраний патріархом Сербії. Вирішуючи кадрову проблему Сербської православної церкви, був ініціатором обрання 27 єпископів.

Провів реформу навчальних програм духовних навчальних закладів СПЦ, відновив духовні семінарії у Сремських Карловцях, у монастирі Крка та чернечу школу у монастирі Дечани. У приміщенні Патріархії у Белграді був заснований Православний народний університет, в якому патріарх Герман читав лекції. Під час патріаршества Германа була розширена видавнича діяльність СПЦ.

Незважаючи на перешкоджання комуністичної влади, мав привілеї на відновлення церков і монастирів.

Під час патріаршества Германа, внаслідок втручання влади у справи церкви, відбулося два розколи: від’єдналася значна частина закордонних парафій, головним чином у США, утворивши Вільну Сербську церкву із центром у Новограчаницькому монастирі, а також від’єдналися приходи Македонії, які утворили неканонічну Македонську церкву.

30 листопада 1990 через похилий вік та важку травму був відправлений на відпочинок.

Помер 27 серпня 1991 у Белграді. Похований у церкві апостола Марка.

Його перебування на посаді Предстоятеля Сербської Православної Церкви протягом 32 років є одним з найдовших в історії Сербської Православної Церкви.

Нагороджений орденом Святого Сави, орденом Югославського прапора, орденом Почесного легіону, орденом Георгія I, національним орденом Кедра та низкою інших відзнак і нагород.

Примітки

1. Spasović, Stanimir; Miletić, Srboljub. . svetosavlje.org (серб.). Архів оригіналу за 24 September 2015. Процитовано 23 April 2020.
2. Acović, Dragomir (2012). Slava i čast: Odlikovanja među Srbima, Srbi među odlikovanjima. Belgrade: Službeni Glasnik. с. 97.

Посилання