Монастир Високі Дечани

Монастир Високі Дечани (серб. Manastir Visoki Dečani) — головний православний монастир в частково визнаній республіці Косово. Розташований в 12 км на південь від міста Печ біля підніжжя гір Проклетьє, у західній частині Косово. Головний собор монастиря — найбільший середньовічний храм на Балканах, найбільший зі збережених зібрань візантійських фресок.

Монастир Високі Дечани Manastir Visoki Dečani
Вид спереду
42°32′49″ пн. ш. 20°15′59″ сх. д. / 42.54694444447177659° пн. ш. 20.26638888891677936° сх. д. / 42.54694444447177659; 20.26638888891677936Координати: 42°32′49″ пн. ш. 20°15′59″ сх. д. / 42.54694444447177659° пн. ш. 20.26638888891677936° сх. д. / 42.54694444447177659; 20.26638888891677936
Тип споруди	^d пам'ятка історії і археологічна пам'ятка^[1]
Розташування	Сербія, Дечани
Засновник	Стефан Урош III
Початок будівництва	1327 рік
Будівельна система	необов'язковий
Стиль	^d
Належність	Сербська православна церква
Єпархія	^d
Стан	^d, ^d^[1] і світова спадщина ЮНЕСКО
Оригінальна назва	серб. Манастир Високи Дечани
Присвячення	Спас Вседержитель
Вебсайт	decani.org
Монастир Високі Дечани (Косово)
Монастир Високі Дечани у Вікісховищі

Історія

Монастир був заснований королем Стефаном Урошем III в 1327 році. Грамота про заснування датована 1330 роком. У 1331 році король Стефан помер і був похований у стінах монастиря, який з того часу перетворився на місце паломництва. Епітет «Дечанський» говорить про короля, як засновника монастиря. Будівництво було продовжено його сином Стефаном Душаном аж до 1335 року, а розпис стін було завершено тільки до 1350 року.

Епоха реставрації Печської патріархії, у другій половині XVI століття стає найсприятливішим періодом історії монастиря. У цей час і протягом XVII століття монастирська ризниця, бібліотека та інші монастирські будівлі поповнюються дорогоцінними реліквіями. Особливо важливою в цей період стає робота монастирських книжників, переписували богослужбові та богословські книги. Під час «великого переселення сербів» і правління патріарха Арсенія III Чарноевіча монастир грабують турки. Настають важкі часи, коли монастир ледь зумів зберегти чисельність своєї чернечої братії.

Князь Милош Обренович будує допоміжну будівлю монастиря в 1836 році, а князь Олександр в 1849 році дарує монастирю мощі святого короля Стефана Дечанского. Протягом XIX століття оновлені всі монастирські будівлі.

Головний собор, присвячений Спасу Всемогутнього (Пантократора) і складний з пурпурового, світло-жовтого і чорного мармуру. Роботу здійснювали будівельники під керівництвом францисканського ченця Віта з Котора. Він відрізняється від інших сербських храмів того часу своїми значними розмірами і помітними романськими рисами. Церква Пантократора має складну структура. Поєднує риси базиліки і хрестово-купольного храму церква відрізняється стрункими, гармонійними пропорціями, багатством декоративного оздоблення (двоколірні ряди полірованого мармуру на фасадах, біломармурові рельєфи з соковитими візерунками).

В інтер'єрі церкви — близько 1000 зображень окремих святих, всі основні сюжети Нового Завіту, фрески з портретами царів з роду Неманічей (XIV ст.). У монастирській ризниці збереглися також твори сербського ювелірного мистецтва, близько 60 ікон XIV–XVII століття, є дерев'яний іконостас XIV століття, трон ігумена і різьблена гробниця короля Стефана III.

У 2004 році монастир був внесений до переліку об'єктів Всесвітньої Спадщини ЮНЕСКО. Фрески монастиря були охарактеризовані як «одні з найцінніших експонатів палеологовского ренесансу у візантійському образотворчому мистецтві» і «цінне відображення життя XIV століття». У 2006 році він був зарахований до переліку всесвітньої спадщини, що перебуває під загрозою, з причини можливих атак албанських бойовиків. Знаходиться під захистом KFOR.

30 березня 2007 року поруч з монастирем пролунав вибух. Єпископ Феодосій, настоятель монастиря, констатував, що вибух — наслідок мінометного обстрілу.

Світлини

Примітки

1. Wiki Loves Monuments monuments database — 2017.
   d:Track:Q28563569d:Track:Q4580425

Посилання

• http://whc.unesco.org/archive/advisory_body_evaluation/724.pdf [ 18 березня 2016 у Wayback Machine.]
• http://www.kosovo.net/main.html [ 2 жовтня 2020 у Wayback Machine.]