Географія Монголії

Монголія — східноазійська країна, що знаходиться в глибині континенту між територіями Росії та Китаю, без виходу до вод Світового океану . Загальна площа країни 1 564 116 км² (19-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 1 553 556 км², а на поверхню внутрішніх вод — 10 560 км². Площа країни трохи менша ніж площа Аляски; у 2,5 рази більша за площу території України.

Географія Монголії
Географічне положення Монголії
Географічне положення
Континент	Азія
Регіон	Центральна і Східна Азія
Координати	46°00′ пн. ш. 105°00′ сх. д. / 46.000° пн. ш. 105.000° сх. д. / 46.000; 105.000
Територія
Площа	1 564 116 км² ^(19-те)
• суходіл	99,4 %
• води	0,6 %
Морське узбережжя	0 км
Державний кордон	8082 км
Рельєф
Тип	височини, плато і гори
Найвища точка	гора Хуйтен-Оргіл (4374 м)
Найнижча точка	озеро (560 м)
Клімат
Тип	помірний
Внутрішні води
Найдовша річка	Орхон (1124 км)
Найбільше озеро	Убсу-Нур (3350 км²)
Інше
Природні ресурси	вуглеводні, кам'яне вугілля, руди кольорових металів, фосфати, плавиковий шпат, золото, срібло, залізні руди
Стихійні лиха	пилові бурі, лісові та степові пожежі, посухи, морози
Екологічні проблеми	дефіцит прісної води, опустелювання, деградація земель

Назва

Офіційна назва — Монголія (монг. Монгол Улс). Назва країни походить від етноніму монголи і утворена за допомогою закінчення «-ія» на означення країни, землі, тобто Країна монголів. Етнонім монгол, імовірно, означає відважний або безстрашний. За часів входження до складу Китайської імперії (XVII-XIX століття) країна називалась Зовнішня Монголія, як протиставлення Внутрішній, що залишається частиною Китаю і донині. Таке іменування зберігається в китайській традиції. З 1924 по 1991 роки, країна була сателітом СРСР і носила назву Монгольська Народна Республіка.

Історія дослідження території

Географічне положення

Карта Монголії від ООН (англ.)

Порівняння розмірів території Монголії та США

Монголія — східноазійська країна, що межує з двома іншими країнами: на півночі — з Російською Федерацією (спільний кордон — 3452 км), на півдні — з Китаєм (4630 км). Загальна довжина (державного кордону) — 8082 км. Протяжність із заходу на схід — 2 392 км, з півночі на південь — 1 259 км. Країна не має виходу до вод Світового океану.

Крайні пункти

Докладніше:

Час

Докладніше:

: територія держави лежить у 2 годинних поясах: UTC+7, UTC+8 (+5 і +6 годин різниці часу з Києвом).

Геологія

Докладніше: (Геологія Монголії)

Див. також: (Гідрогеологія Монголії)

Корисні копалини

Докладніше: Корисні копалини Монголії

Надра Монголії багаті на ряд корисних копалин: нафту, кам'яне вугілля, мідь, молібден, вольфрам, фосфати, олово, нікель, цинк, флюорит, золото, срібло, залізо.

Сейсмічність

Докладніше: (Сейсмічність Монголії)

Вулканізм

На півдні і південному сході Монголії знаходиться частина пустелі Гобі, на південному сході підносяться масиви вулканічного плато Даріганга з четвертинними вулканами (понад 100) і покривними базальтами, іноді з озерами в кратерах вулканів.

Див. також:

Рельєф

Докладніше:

Середні висоти — 1528 м; найнижча точка — уріз вод озера (560 м); найвища точка — гора Хуйтен-Оргіл (4374 м). Монголія розташована в зоні степів, напівпустель і пустель помірного кліматичного поясу Центральної Азії. Велика частина країни — плато висотою 1000—2000 м, над яким підносяться гори. Важлива особливість рельєфу Монголії — різкі (торцеві) стики, а місцями дугоподібне розташування гірських хребтів. Найбільші хребти — Монгольський Алтай (г. , 4362 м) і Гобійський Алтай, Хангай, що простягається на 1000 км. У центральної частині Монголії розташоване нагір'я Хентей. Гори відрізняються згладженими формами, їх підніжжя вкриті потужними делювіально-пролювіальними шлейфами.

• Рельєф Монголії
• Супутниковий знімок поверхні країни
• Карта країни (англ.)
• Орографія Монголії (англ.)
• Хуйтен-Оргіл з Укокського плато

Клімат

Докладніше:

Територія Монголії лежить у помірному кліматичному поясі континентального типу. превалюють помірні повітряні маси цілий рік, західний масоперенос. Дуже значні сезонні амплітуди температури повітря. Досить посушлива область, розподіл атмосферних опадів зменшується з півночі на південь, максимум припадає на літо, взимку сніговий покрив нестійкий.

• Сонячна радіація (англ.)
• Кліматична карта Монголії (за Кеппеном)
• Сніговий покрив у грудні з космосу

Монголія є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою.

Внутрішні води

Докладніше:

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 34,8 км³. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 840 км² зрошуваних земель.

• Річка Орхон
• Водоспад Улан-Цутгалан на річці Орхон
• Озеро Хубсуґул
• Сточище озера Убсу-Нур

Див. також: Центрально-Азійський внутрішній басейн

Річки

Докладніше:

Річки більшої частини країни належать безсточним областям Центральної Азії, півночі — басейнам Північного Льодовитого (Селенга і Орхон) і Тихого (Керулен, Онон) океанів. Найповновноводніша річка — Селенга (довжина 1024 км, з них 615 км на території Монголії). Найдовша річка на території Монголії — Орхон, права притока Селенги, вона має довжину 1124 км. Річка Керулен має довжину 1264 км, це найдовша річка з тих, що беруть початок у Монголії, але її монгольська частка має довжину тільки 1090 км, тобто менше, ніж Орхон. Інші великі річки — Онон, Кобдо, Дзабан, (Тесійн-Гол), Буянт-Гол, Туул, (Халхін-Гол).

Озера

Докладніше:

Найбільше за площею озеро Монголії — Убсу-Нур (3350 км²). Найбільше прісноводне озеро — (Хубсугул) (2620 км²), в якому знаходиться 70 % прісної води Монголії. Більшість озер Монголії зосереджена в (Улоговині Великих озер), тут знаходяться як солоні озера ((Хярґас-Нур), ), так і проточні прісноводні озера ((Хара-Ус-Нур), Хара-Нур, (Айраг-Нур)).

Болота

Докладніше:

Льодовики

У горах Монгольського Алтаю — льодовики. На більшій частині країни — багаторічна мерзлота, що має переважно острівне поширення.

Ґрунтові води

Ґрунти

Докладніше:

Рослинність

Докладніше:

Земельні ресурси Монголії (оцінка 2011 року):

• придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 73 %,
  • орні землі — 0,4 %,
  • багаторічні насадження — 0 %,
  • землі, що постійно використовуються під пасовища — 72,6 %;
• землі, зайняті лісами і чагарниками — 7 %;
• інше — 20 %.

Див. також:

Тваринний світ

Докладніше:

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Голарктичної області: північні райони — до , центр — до , південь — до .

Див. також: , (Птахи Монголії) та

Охорона природи

Докладніше:

Монголія є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища:

• Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
• Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
• Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
• Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD),
• (Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення) (CITES),
• (Конвенції про заборону військового впливу на природне середовище) (ENMOD),
• Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
• Конвенції з міжнародного морського права,
• Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
• (MARPOL),
• Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь,
• .

Стихійні лиха та екологічні проблеми

Докладніше:

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха:

• пилові бурі; лісові та степові пожежі;
• посухи;
• зимовий (дзуд), коли степ вкривається значним шаром снігу, або крижаною кіркою, худоба не може дістатись кормів і гине від голоду й холоду.

• Загибла від дзуду худоба

Серед екологічних проблем варто відзначити:

• обмежені ресурси природних джерел питної води, особливо на півдні;
• пропагована колишнім соціалістичним урядом країни урбанізація дала негативні наслідки в навколишньому середовищі;
• забруднення повітря в Улан-Баторі викидами теплових електростанцій;
• знеліснення, і залучення до сільськогосподарського обігу малопродуктивних земель призводять до ерозії ґрунтів;
• спустелювання;
• деградацію земель внаслідок діяльності гірничих підприємств.

Фізико-географічне районування

У фізико-географічному відношенні територію Монголії можна розділити на райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. також:

Див. також

• Східна Азія
• Центральна Азія

Примітки

1. Mongolia, Geography. Factbook.
2. Котляков В. М., 2006.
3. Поспелов Е. М., 2005.
4. Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
5. Атлас світу, 2005.
6. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 16 June. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
7. Монголія // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — С. 3. — .
8. Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
9. ФГАМ, 1964.
10. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
11. Ramsar Sites Information Service : [англ.] : [ 8 березня 2019 року] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

Література

Українською

• Атлас світу / голов. ред.  ; зав. ред.  ; відп. ред. . — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — .
• Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі , Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
• Бєлозоров С. Т. Географія материків. — К. : Вища школа, 1971. — 371 с.
• Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — .
• Монголія // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — .
• Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — .
• Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
• Фізична географія материків та океанів : підруч. для студ. вищ. навч. закл. : у 2 т / за ред. П. Г. Шищенка. — К. : Видавництво Київського нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2009. — Т. 1. : Азія. — 643 с. — .
• Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — .

Англійською

• (англ.) . The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — .

Російською

• (рос.) Потемкина И. И. Монголия. — М. : (Мысль), 1988. — (У карты мира)
• (рос.) , ,  Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
• (рос.) Алисов Б. П., , Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. . — Л. : Гидрометиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
• (рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
• (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — .
• (рос.) Бабаев А. Г., , Дроздов Н. Н.,  Пустыни. — М.  : Мысль, 1986. — 320 с. — (Природа мира)
• (рос.) Букштынов А. Д., , Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
• (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Евразия, Северная Америка. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 417 с.
• (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
• (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
• (рос.) , Ледники. — М. : Мысль, 1989. — 448 с. — (Природа мира) — .
• (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — .
• (рос.) Исаченко А. Г., Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — .
• (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
• (рос.) (Лобова Е. В.), (Хабаров А. В.) Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — .
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — .
• (рос.) Монголія // Поспелов Е. М. Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005. — 229 с. — .
• (рос.) Азия. — М. : Прогресс, 1982. — 316 с. — (Континенты, на которых мы живем)
• (рос.) География / под ред. проф. А. П. Горкина. — М. : Росмэн-Пресс, 2006. — 624 с. — (Современная иллюстрированная энциклопедия) — .
• (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
• (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — .

Посилання

• Вікісховище : Атлас Монголії.
• Карти Монголії : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
• Mongolia : [англ.] : [арх. 27 березня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 16 June. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
• Добірка публікацій про Монголію : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
• European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року. — карти ґрунтового покрову Монголії.
• Limnological Catalogue of Mongolian Lakes : [англ.] : [арх. 27 березня 2019 року] // geodata.es. — 2019. — 16 June. — Дата звернення: 27 березня 2019 року.]