Вінницький повіт

Вінницький повіт — історична адміністративно-територіальна одиниця Подільської губернії, утворена в 1796 році. Повітовий центр — місто Вінниця.

Вінницький повіт
Герб повітового центру
Губернія	Подільська губернія
Центр	Вінниця
Створений	1796
Скасований	1923
Площа	243 459 (2659.8 км²) (1885)
Населення	248 314 осіб (1897)
Густота	93.4 осіб / км²
Наступники	Вінницька округа

Герб повіту: в полю червоному два палаші навхрест, а посередині знаходиться хрест, знизу роздвоєний.

Розташування

Повіт розташовувався на північному сході губернії. Межував на півдні і південному сході з Брацлавським повітом, на південному заході з Могилівським, на заході з Літинським повітами Подільської губернії, на півночі з Житомирським повітом Волинської губернії і на сході з Бердичівським повітом Київської губернії.

Міста

• Вінниця з передмістями (Вінницькі Великі Хутори), (Вінницькі Малі Хутори), Дубовецька Слобідка, Замістя, Садки, Старе Місто, П'ятничани.
• Жмеринка (безповітове місто).

Волості

Станом на 1885, 1895, 1897, 1905, 1910, 1913 повіт поділявся на 10 волостей: Браїлівська, (Гавришівська), Калинівська, Кутищанська (Малокутищанська у 1885 і 1913), (Острожецька) (в 1913 Велико-Острожецька), (Пиківська), (Станіславчицька), (Стрижавська), Тиврівська, (Юзвинська).

У 1921 році створений (Жмеринський повіт), до якого перейшли Браїлівська і (Станіславчицька) волості.

Станом на 1922 повіт поділявся на 9 волостей: Гавришівська, Гніванська, Калинівська, Люлинецька, Острожецька, Пиківська, Стрижавська, Тиврівська, Юзвинська.

Населення

Згідно з переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 248 314 чоловік. З них 74,44 % — українці, 12,38 % — євреї, 7,11 % — росіяни, 5,11% — поляки.

В 1860 в повіті (без міста) проживало 115735 мешканців. В кін. 19 ст. мешканців було 202149 (101934 чоловіків і 100215 жінок). З них 0,9% були шляхтичі, 0,6% духовних осіб, 19,2% — міщан, 69,7% — селян, 8,6% військового стану, 0, 6% іноземців. За релігійним визнанням 74, 3% було православних, 8,9% католиків, 0,4% евангеліста, 2% старовірців. Однодворців  — 3049. В повіті було 13 церквов мурованих і 120 дерев'яних, 2 жіночих монастирі в Вінниці та Браїлові. Євреї мали в повіті 8 синагог. В Вінниці знаходилося 2 школи: одна шестикласова та одна повітова двокласова. Знаходилося в повіті 25 повітових шкіл до яких ходило 2000 дітей та 67 шкіл церковних.

Станом на 1885 рік налічував 134 сільських громад, 163 поселення у 9 волостях. Населення — 130 457 осіб (63468 чоловічої статі та 66989 — жіночої), 16 171 дворове господарство.

Земля повіту

	Площа, десятин	У тому числі орної, дес.
Сільських громад	109897	78774
Приватної власності	126944	67167
Казенної власності	—	—
Іншої власності	6624	4040
Загалом	243459	149982

У Вінниці знаходився повітовий шпиталь, окрім Вінниці шпиталі були також у Пикові та Браїлові, було ще 6 фабричних шпиталів при цукроварнях.

Через повіт проходив старий поштовий тракт з Літина до Немирова. В повіті знаходилося 231 фабрика, 6 цукровень, 6 винокурень, 157 млинів і 20 вітряків, фабрика тютюну, 3 миловарні, 3 фабрики свічок, 13 гарбарень, 3 пивоварні, фабрика оцту, фабрика дріжджів, 23 цегельні, 19 гончарень, 13 вапнярок, фабрика мінеральної води, 2 друкарні, літографія та фотосалон.

У повіті знаходилося 386 закладів, що продавали алкогольні напої: 288 шинків, 73 заїздів та ресторанів, 25 винарень. Ярмарки відбувалися лише в Пикові.

Персоналії

• Гандзюк Яків Григорович — генерал-майор військ Центральної Ради.

Джерела

• Энциклопедический Словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона [Архівовано 24 січня 2012 у WebCite](рос.)
• Powiat winnicki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1893. — Т. XIII. — S. 558. (пол.)
• рос. дореф. Статистическо-экономическій очеркъ Винницкаго уѣзда и обзоръ дѣятельности упрощеннаго земскаго управленія за 1905–1910 г.г. / Докдадъ Винницкому Уѣздному Комитету по дѣламъ земскаго хозяйства Предводителя Дворянства Графа Д.θ. Гейдена. – Кіевъ : Лито-Типографія «С. В. Кульженко», Пушкинск. 4, с. д., 1910. – 45 с.

Посилання

1. Памятная книжка Подольской губерніи на 1885 г. Адресъ-календарь и статистическо-справочныя свѣдѣнія. — Каменецъ-Подольскъ : Типографія Губернскаго Правленія, 1885.(рос. дореф.)
2. Гульдманъ В. К. Подольскій адресъ-календарь. — Каменецъ-Подольскій : Типографія Подольскаго Губернскаго Правленія, 1895.(рос. дореф.)
3. Крылов А. Населенныя мѣста Подольской губерніи. — Каменец-Подольск, 1905.(рос. дореф.)
4. Гейденъ, Д. Ф. Статистическо-Экономическій очеркъ Винницкаго уѣзда и обзоръ дѣятельности упрощеннаго Земскаго Управленія : за 1905 - 1910 г.г.: Докладъ Винницкому Уѣздному Комитету по дѣламъ земскаго хозяйства Винницкаго Предводителя Дворянства Графа Д. Ѳ. Гейдена. — Кіевъ : Тип. С. В. Кульженко, 1910. — 44 с.(рос. дореф.)
5. Волостныя, станичныя, сельскія, гминныя правленія и управленія, а также полицейскіе станы всей Россіи съ обозначеніемъ мѣста ихъ нахожденія. — Кіевъ : Книгоиздательство Т-ва Л. М. Фишъ, 1913.(рос. дореф.)
6. Постановление ВУЦИК от 6 июля 1921 «Об образовании Жмеринского уезда Подольской губернии»(рос.)
7. Народный комиссариат внутренних дел. Сборник губерний, уездов и волостей РСФСР, УССР и БССР. — Москва : Государственное издательство, 1922.(рос.)
8. Дані перепису населення 1897 року по Подільській губернії. Архів оригіналу за 19 листопада 2008. Процитовано 15 квітня 2009.
9. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)